Снаряд «Краснополь» — це лазерний керований 152-мм (з експортними 155-мм варіантами) осколково-фугасний артилерійський боєприпас, розроблений для ураження бронетехніки, командних пунктів, артилерійських позицій та інших важливих цілей з першого пострілу на дальності до 25–26 км. Його напівактивна лазерна головка самонаведення дозволяє досягати кругового ймовірного відхилення менше одного метра, а модернізовані версії, інтегровані з безпілотниками, радикально змінили тактику контрбатарейної боротьби.
У повномасштабній війні проти України Росія суттєво наростила виробництво цих снарядів — у 25 разів порівняно з довоєнним рівнем — і активно застосовує модернізований «Краснополь-М2» у парі з БПЛА «Орлан-30» для лазерного цілевказання. Це перетворило звичайну гаубицю на високоточну систему, здатну знищувати окремі танки чи гармати на значній відстані, мінімізуючи витрати боєприпасів.
Попри вражаючу точність, снаряд залишається залежним від умов видимості та засобів підсвічування цілі. Його еволюція від радянського проєкту 1970-х до актуальних модифікацій 2023–2026 років демонструє, як класична артилерія адаптується до вимог сучасних конфліктів, поєднуючи потужність фугасної бойової частини з елементами «розумної» зброї.
Історія розробки та еволюція проєкту
Роботи над снарядом «Краснополь» стартували наприкінці 1970-х у Тульському конструкторському бюро приладобудування імені А. Г. Шипунова. Інженери ставили амбітну мету — створити артилерійський боєприпас, який би не просто летів за балістичною траєкторією, а коригував свій шлях на кінцевій ділянці, реагуючи на відбитий лазерний промінь. Головку самонаведення розробляли в Ленінградському оптико-механічному об’єднанні, а деякі компоненти виготовляли на українських підприємствах, зокрема в Ніжині.
На озброєння снаряд прийняли 1986 року (у деяких джерелах фіксують 1995-й для повноцінного серійного зразка). Базова версія 3ОФ39 мала двосекційну конструкцію: головну частину з бойовою частиною та хвостову з реактивним двигуном і стабілізаторами. Це дозволяло досягати дальності близько 20 км, але створювало незручності при заряджанні в самохідні гаубиці з автоматом заряджання.
У середині 1990-х з’явилася моноблочна модифікація 3ОФ39М «Краснополь-М» — коротша, легша, з донним газогенератором замість повноцінного двигуна та шістьма стабілізаторами. Вона краще пасувала до автоматів заряджання і дозволяла стріляти на 25 км. Експортні 155-мм версії К155 та К155М розробили для західних гаубиць — M109, G6, FH77 та інших. Їх постачали до Індії (близько 3000 одиниць) та Китаю, де налагодили ліцензійне виробництво.
Технічні характеристики та основні варіанти
Снаряд «Краснополь» існує в кількох поколіннях, кожне з яких покращувало точність, дальність або сумісність. Ось узагальнені дані основних варіантів:
| Варіант | Калібр, мм | Маса, кг | Довжина, мм | Макс. дальність, км | Маса вибухівки, кг | Імовірність влучання |
| 3ОФ39 (базовий) | 152 | 50,8 | 1305 | 20 | 6,5 | 0,7–0,8 |
| 3ОФ39М («Краснополь-М») | 152 | 45 | 960 | 25 | 10 | 0,8–0,9 |
| К155М / М2 | 152/155 | 51–54 | 1200 | 25–26+ | 11 | до 0,98 (з БПЛА) |
Дані узагальнено з технічних описів розробника та відкритих джерел (станом на 2026 рік).
Сучасний «Краснополь-М2» (індекс 3ОФ95 у деяких документах) отримав посилену бойову частину, шість рульових поверхонь для кращої стабільності та можливість автономного вибору цілі серед кількох підсвічених лазером. Дальність залежить від гармати та заряду: з 2С19 «Мста-С» — близько 26 км, а з новітньою 2С35 «Коаліція-СВ» окремі джерела називають до 40–55 км для модифікованих версій.
Уявіть снаряд, який летить звичайною балістичною траєкторією майже до самої цілі, а потім «прокидається» і починає шукати відблиск лазерного променя. Саме так діє напівактивна лазерна головка самонаведення 9Е421 (або аналог). Наземний лазерний цілевказівник-далекомір або, що частіше сьогодні, безпілотник «Орлан-30» підсвічує ціль. Снаряд уловлює відбитий промінь і на останніх 5–12 секундах польоту розкриває чотири (або шість у М2) аеродинамічні керма, коригуючи траєкторію.
Цей принцип дає змогу вражати навіть рухомі цілі — танки, що рухаються зі швидкістю до 36 км/год. Круговий ймовірний відхилення часто не перевищує 0,8–0,9 метра. Снаряд заходить на ціль зазвичай по крутій траєкторії зверху — туди, де броня найтонша. Бойова частина масою понад 20 кг з 8–11 кг вибухівки створює потужний осколково-фугасний ефект, здатний знищити танк або зруйнувати укріплення.
Ключова перевага — економія. Замість десятків звичайних снарядів для придушення цілі достатньо одного-двох «Краснополів».
Сумісність з артилерійськими системами
Снаряд «Краснополь» створений передусім для радянських/російських 152-мм систем:
- Буксировані: Д-20, 2А65 «Мста-Б»
- Самохідні: 2С3 «Акація», 2С19 «Мста-С» (і модернізовані Мста-СМ), 2С35 «Коаліція-СВ»
Для 155-мм експортних версій він сумісний з M109, G5/G6, FH77, TRF1 та іншими. Окремий комплект 2К25 включає сам снаряд, лазерний цілевказівник, апаратуру синхронізації пострілу 1А35 та радіостанцію. У сучасних умовах синхронізацію часто бере на себе автоматизована система управління вогнем «Малахіт».
Бойове застосування: від Сирії до України
Перші реальні випробування снаряд пройшов у Чечні — там він ефективно працював по командних пунктах і вогневих точках у міській забудові. У Сирії 2017 року російські сили застосували «Краснополь» для ліквідації бойовиків, які обстрілювали авіабазу Хмеймім. Кадри з ударами по замаскованих цілях демонстрували високу точність навіть у складних умовах.
З 2022 року снаряд став одним з ключових інструментів російської артилерії в Україні. Його застосовують з «Мсти-С» та «Акацій» проти української бронетехніки, артилерії та фортифікацій. Особливо ефективною стала тактика з використанням БПЛА «Орлан-30» або «Гранат-4» для лазерного підсвічування — це знімає потребу тримати навідника в межах 5–7 км від цілі. Українська розвідка неодноразово фіксувала такі комбінації.
Українські сили також захоплювали трофейні «Краснополі» під час контрнаступів і в деяких випадках використовували їх проти російських позицій. Виробництво в Росії зросло до десятків тисяч на рік, щоб задовольнити потреби фронту.
Модернізації 2023–2026 років та виробництво
Після перших місяців повномасштабної війни стало зрозуміло, що базовий «Краснополь» потребує доопрацювань. У 2023-му «Калашников» та КБП представили модернізований варіант з посиленою бойовою частиною (11 кг вибухівки), покращеною аеродинамікою та можливістю автономного вибору найважливішої цілі серед кількох підсвічених. Дальність зросла до 26 км, а стійкість до хмарності та вітру — помітно підвищилася.
За даними української військової розвідки (ГУР МОУ) станом на квітень 2026 року, «Краснополь-М2» складається з керованого снаряда 3ОФ95, метального заряду та спеціальної упаковки. У виробництві задіяно понад 17 підприємств, головний розробник — Тульське КБП у складі холдингу «Високоточні комплекси» «Ростеху». Це дозволяє Росії підтримувати високий темп витрат на фронті.
Переваги, обмеження та порівняння з аналогами
Головні переваги:
- Виняткова точність (ймовірність влучання 0,8–0,98)
- Потужна бойова частина для ураження захищених цілей
- Можливість роботи по рухомих об’єктах
- Відносно низька вартість порівняно з західними високоточними снарядами (близько 30–50 тис. доларів за одиницю)
- Сумісність з наявним парком артилерії
Обмеження:
- Потреба в лазерному підсвічуванні до моменту влучання
- Залежність від погодних умов (хмари, дим, пил)
- Уразливість до лазерних попереджувальних систем супротивника (димові завіси)
- Необхідність координації з засобами цілевказання (БПЛА або наземні навідники)
Для порівняння наведемо ключові параметри з американським M982 Excalibur:
| Параметр | Краснополь-М2 | Excalibur (M982) |
| Калібр | 152/155 мм | 155 мм |
| Наведення | Лазерне (SAL) + елементи автономії | GPS/INS |
| Макс. дальність | 25–26+ км | до 40–57 км (залежно від модифікації) |
| Точність (КВО) | <1 м | 5–10 м |
| Вартість (приблизно) | 30–50 тис. $ | 80–100+ тис. $ |
«Краснополь» виграє в точності та ціні, Excalibur — у дальності та незалежності від погодних умов (GPS працює за будь-якої видимості). У реальних боях в Україні лазерний варіант часто ефективніший проти рухомих або замаскованих цілей, коли GPS-сигнал може бути придушений.
Снаряд «Краснополь» продовжує еволюціонувати. Нові модифікації для безпілотників-носіїв, покращена стійкість до засобів радіоелектронної боротьби та інтеграція з автоматизованими системами управління вогнем роблять його актуальним інструментом у високотехнологічних артилерійських дуелях сьогодення. Його історія — це приклад того, як навіть класичний калібр 152 мм може стати частиною «розумної» війни, коли поєднує радянську потужність з сучасними технологіями наведення.
About the Author
