Знаменитий супервулкан Єллоустоун, імовірно, отримує енергію не від глибинного джерела магми, а від процесів у верхніх шарах Землі. Дослідження підкреслює ключову роль тектонічних зрушень у земній корі.
Тривимірна модель розкриває механізми
Вчені розробили тривимірну модель. Вона враховує рухи тектонічних плит у західній Північній Америці, структуру мантії під вулканом та дані про літосферу — твердну оболонку Землі.
Результати показують: нагрівання магматичних резервуарів відбувається без мантійного шлейфу — потоку гарячої породи з глибин. Натомість домінують процеси в корі.
Під Єллоустоуном діють дві сили. Перша виникає через різну щільність літосфери: важчі ділянки розтягують кору до західного узбережжя США. Друга — занурення залишків Фараллонської плити, що тягне нижні шари кори вниз і змінює нахил системи.
Наслідки для прогнозів і світу
Ці сили “змагаються”, розширюючи літосферу та формуючи канали для магми. Рух магми залежить саме від тектоніки, а не від глибин.
Інші науковці відзначають: модель пояснює маршрут магми — від південного заходу до північного сходу під кальдерою.
Розуміння процесів критичне для прогнозів. Різні моделі дають різні сценарії.
“Протягом останніх 17 мільйонів років активні вулканічні утворення „пропалювали“ відносно теплу та тонку кору, але досить скоро — принаймні з геологічної точки зору — вони почнуть пропалювати набагато холоднішу, твердішу та товстішу кору, яка лежить трохи східніше від сучасного Єллоустоуна”, — зазначив Джеймі Фаррелл, головний сейсмолог обсерваторії вулканів Єллоустоуна, який не брав участі в дослідженні.
За 2,1 мільйона років сталося три потужні виверження. Останнє — 631 тисячу років тому. Тоді утворилася кальдера діаметром понад 50 кілометрів.
Підхід застосовний до інших систем: Тоба в Азії, Таупо в Новій Зеландії та північний схід Китаю.
About the Author
