Тамбовський пороховий завод у Котовську Тамбовської області Росії вже понад століття залишається одним із ключових гравців у виробництві вибухових матеріалів, поєднуючи військові технології з мирними інноваціями. Заснований у розпал Першої світової війни, він перетворився з тимчасового військового об’єкта на потужне федеральне казенне підприємство, яке входить до держкорпорації «Ростех» і постачає піроксилінові порохи для стрілецької зброї, артилерії та танків. Сьогодні завод виробляє понад 200 видів продукції, забезпечує тисячі робочих місць і водночас випускає відомі на всю країну дитячі неваляшки, символізуючи дивовижну двоїстість: від вибухової сили до дитячої радості.
Підприємство пережило революції, громадянську війну, героїчні випробування Великої Вітчизняної та сучасні санкції з атаками дронів. Його історія — це не просто хроніка виробництва, а живий приклад, як один завод формує долю цілого міста, впливає на обороноздатність країни та навіть на культурні традиції. У 2026 році, попри тимчасові зупинки через удари безпілотників у червні 2025-го, завод продовжує модернізацію, залучає інвестиції та розширює штат, демонструючи стійкість у складних умовах.
Для початківців і досвідчених читачів ця історія розкриває, як звичайна целюлоза перетворюється на потужний заряд, чому завод став градоутворюючим і як він балансує між військовими замовленнями та цивільними товарами, що експортуються до десятків країн.
Заснування заводу та перші випробування
Будівництво Тамбовського порохового заводу стартувало в 1914 році як порохового заводу № 43, коли Російська імперія гостро потребувала боєприпасів для фронтів Першої світової. Вже у 1915–1916 роках з’явилася перша продукція — піроксиліновий порох, який швидко став основою для патронів і снарядів. Зі скромних бараків для робітників виросло ціле місто Котовськ, де завод став серцем життя тисяч сімей.
У 1917 році на підприємстві працювало майже 6000 осіб, серед яких були мобілізовані солдати та кваліфіковані спеціалісти, переведені з промислових центрів. Робітники активно впливали на революційні події в Тамбові, але громадянська війна принесла занепад: до 1922 року залишилося лише 600 працівників. Відновлення почалося в 1930-х, коли акцент зробили на сучасних технологіях нітроцелюлози — основи бездимного пороху, що замінив застарілий чорний порох.
Ця еволюція від дерев’яних бараків до промислового гіганта показує, як завод виживав у найскрутніші часи, стаючи не просто фабрикою, а символом стійкості регіону.
Подвиг у роки Великої Вітчизняної війни
Під час Великої Вітчизняної війни Тамбовський пороховий завод, тоді відомий як завод № 204, працював безперервно, часто під бомбардуваннями. Робітники формували фронтові бригади, а цехи видавали продукцію цілодобово. За офіційними даними, підприємство виробило близько 90 тисяч тонн пороху та 40 мільйонів зарядів, які забезпечували Червону армію снарядами для артилерії, танків і стрілецької зброї.
Ці цифри — не суха статистика, а реальні тонни сили, що допомогли переломити хід битв. Багато робітників отримали нагороди: ордени Леніна, Трудового Червоного Прапора та Червоної Зірки. У 1985 році завод нагородили орденом Вітчизняної війни I ступеня за вагомий внесок в оборону країни.
Людські історії тут особливо зворушливі — матері з дітьми працювали в цехах, інженери вдосконалювали технології просто на ходу, а порох відправляли на фронт ешелонами. Цей період став золотою сторінкою в історії підприємства, підкреслюючи, як звичайні люди створювали зброю перемоги.
Технологія виробництва: від целюлози до потужного заряду
Виробничий процес на Тамбовському пороховому заводі — це складна, але добре відпрацьована ланцюжка, де безпека стоїть на першому місці. Починається все з натуральної целюлози, яку нітрують сумішшю азотної та сірчаної кислот, перетворюючи на піроксилін — основний компонент бездимного пороху. Далі додають стабілізатори, пластифікатори, проводять грануляцію, пресування та сушіння під суворим контролем температури та вологості.
Автоматизовані лінії мінімізують ризики: ніяких іскор, спеціальні вентиляції та системи пожежогасіння. Завод — єдиний у Росії виробник деяких марок піроксилінових порохів для бронепробивних підкаліберних снарядів танкової артилерії. Кожен етап перевіряється в лабораторіях, щоб гарантувати стабільність і потужність заряду.
Ця технологія не стоїть на місці: у 2025–2026 роках провели модернізацію, впровадивши нове обладнання для перспективних складів на замовлення Міноборони. Результат — порох нового покоління, який перевершує аналоги за енергією та безпекою.
Асортимент продукції: військове та цивільне призначення
Сьогодні завод випускає понад 200 видів продукції, балансуючи між оборонними потребами та мирними товарами. Військова лінійка включає порохи для стрілецької зброї, артилерійських і реактивних систем, заряди для гранатометів і мінометів. Цивільна частина — лаки, емалі на основі нітроцелюлози, колоксиліни та навіть медичні рукавички.
Окреме місце займають легендарні неваляшки — дитячі іграшки з відходів целулоїду. Виробництво триває вже понад 60 років, і завод залишається єдиним у Росії виробником більше 25 видів цих яскравих ляльок, які експортують до США, Німеччини та Казахстану. Це не просто бізнес — це символ, як з «відходів війни» народжується радість для дітей.
| Категорія продукції | Приклади | Особливості |
|---|---|---|
| Військова | Піроксилінові порохи для артилерії, танків, стрілецької зброї | Понад 200 видів, унікальні марки для бронепробивних снарядів |
| Цивільна | Лаки, емалі, колоксиліни, неваляшки | Експорт 20% продукції, понад 60 років виробництва іграшок |
| Спеціальна | Заряди, рукавички, перспективні склади | Модернізація 2025–2026 рр., відповідність ГОСТ РВ |
Дані з профілів підприємства та регіональних звітів. Ця таблиця ілюструє, як завод диверсифікує ризики, залишаючись конкурентним навіть під санкціями.
Сучасний стан: роль у ВПК Росії та модернізація
З 2023 року Тамбовський пороховий завод входить до «Ростеху», що відкрило нові можливості для інвестицій. Виробництво зросло на третину через державні замовлення, штат розширюється з 1800 до майже 5000 осіб. У 2025–2026 роках регіон залучив мільярди рублів на модернізацію, і завод став одним із лідерів.
Директор Дмитро Пеліпенко, призначений у березні 2026 року, акцентує на інноваціях і безпеці. Підприємство освоює нові склади порохів, впроваджує екологічні технології, хоча в березні 2026-го отримало штрафи за викиди — типовий виклик для хімічного виробництва.
Завод не просто виконує план — він формує економіку Тамбовщини, забезпечуючи стабільність тисячам сімей і сприяючи загальному промисловому зростанню регіону на 7–17%.
Атаки дронів та стійкість підприємства
Сучасні реалії внесли корективи: у червні 2025 року українські дрони атакували завод, спричинивши пожежу та тимчасову зупинку виробництва. Подібні інциденти траплялися в 2023-му та січні 2025-го. Кожен раз підприємство відновлювалося, демонструючи високу готовність до надзвичайних ситуацій.
Ці події підкреслили вразливість, але й стійкість: цехи швидко запускали, а працівники працювали в посиленому режимі. Сьогодні завод посилює захист і продовжує виконувати завдання, залишаючись ключовим постачальником для армії.
Вплив на Котовськ і культурний слід
Завод — це не просто фабрика, а серце Котовська. З нього почалося місто, тут живуть цілі династії робітників. Неваляшки стали неформальним брендом: яскраві ляльки, що не падають, символізують незламність самого підприємства. Вони прикрашають будинки по всій країні і навіть за кордоном, нагадуючи, що з матеріалів для пороху народжується радість.
Соціальна сфера включає навчання молоді, екскурсії для школярів і студентів. Завод активно бере участь у «Неделі без турнікету», відкриваючи двері майбутнім спеціалістам. Це створює емоційний зв’язок: люди пишаються тим, що їхнє місто — центр потужної індустрії.
Культурно завод поєднує протилежності — силу вибуху і ніжність іграшок, героїзм війни і мирне життя. Кожен, хто працює тут, відчуває цю глибоку двоїстість, яка робить Тамбовський пороховий завод унікальним явищем російської промисловості.
About the Author
