ТОС-3 Дракон — це третє покоління російських важких вогнеметних систем, яке поєднує гусеничне танкове шасі з модульною пусковою установкою на 15 направляючих. Система використовує термобаричні боєприпаси ТБС-М3 з дальністю 15–18 км (за деякими оцінками до 24 км), що дозволяє вести вогонь із закритих позицій без виходу на пряму видимість. Її розробив завод «Омсктрансмаш», вперше показали у червні 2024 року, а з кінця 2025-го почали застосовувати в бойових умовах.
Головна відмінність від попередників — менше ракет у пакеті, але більша дальність і посилений захист від дронів, включно з решітками, динамічним захистом «Контакт-5» та комплексами РЕБ. Шасі базується на Т-72 або Т-80, що забезпечує кращу захищеність екіпажу порівняно з колісною ТОС-2.
У сучасній війні, де дрони і контрбатарейна боротьба вирішують долю техніки за лічені хвилини, ТОС-3 Дракон став відповіддю на головну вразливість своїх попередників — малу дальність стрільби.
Перші згадки про нову систему з’явилися на початку 2024 року, коли «Омсктрансмаш» подав заявку на реєстрацію товарного знака. До заявки додавали схематичне зображення: гусеничне шасі і пакет із п’ятнадцятьма трубами, розташованими у три ряди по п’ять. У квітні того ж року представник «Ростеху» підтвердив створення дослідного зразка. А вже 3 червня 2024-го машину вперше показали публічно на святкуванні 45-річчя 1-ї гвардійської бригади РХБЗ у Саратовській області.
Конструктори взяли найкраще від двох поколінь. Від ТОС-1А «Сонцепьок» — броньоване гусеничне шасі з динамічним захистом. Від ТОС-2 «Тосочка» — модульний пакет направляючих, який можна міняти цілком під час перезаряджання. Кількість труб зменшили свідомо: у «Буратіно» їх було 30, у «Сонцепьока» — 24, у «Тосочки» — 18, а в «Дракона» — лише 15. Менше маси — краща маневреність, швидше згортання позиції і менші наслідки, якщо боєкомплект підірветься.
Нові боєприпаси ТБС-М3, розроблені ще для «Тосочки», отримали посилений двигун. Замість 6–10 км, на які стріляв «Сонцепьок», «Дракон» дістає цілі на 15–18 км. Деякі джерела згадують навіть 24 км. Це дозволяє залишатися поза зоною дії більшості мінометів і багатьох протитанкових комплексів. Екіпаж більше не змушений виїжджати майже під ніс супротивнику, щоб засвітити лазерним далекоміром і дати залп.
Шасі спочатку ставили на базу Т-72Б3. Пізніше з’явилися варіанти на газотурбінних Т-80. «Вісімдесятки» показали себе швидшими, тихішими і маневренішими. Додатковий автономний енергоагрегат дозволяє економити ресурс основного двигуна, коли машина стоїть на позиції. Зверху і з боків — штатні решітчасті екрани, на яких встановлені антени комплексу РЕБ «Волнорез». На фронті екіпажі додатково навішують резинотканинні екрани і ланцюги — перевірені засоби проти FPV-дронів.
Захист корпусу — динамічний «Контакт-5», а на деяких машинах з’являються елементи «Релікт». Лобова проєкція шасі Т-80БВМ витримує бронебійні підкаліберні снаряди еквівалентом 650–700 мм і кумулятивні — до 1100 мм. Пускова установка закрита бронекожухом, який захищає ракети від осколків і стрілецької зброї.
Бойове застосування почалося наприкінці 2025 року. Перші підтверджені кадри роботи 29-ї окремої бригади РХБЗ з’явилися на красноармійському напрямку. У лютому 2026-го Міністерство оборони Росії опублікувало відео, де «Дракон» знищує укріплений пункт. Система працює не як класична РСЗВ, а як штурмовий засіб військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Її завдання — випалювати піхоту в траншеях, бліндажах і міських кварталах одним залпом.
Термобаричний боєприпас створює ударну хвилю і хмару високої температури. Кисень вигорає миттєво, а тиск руйнує навіть ті укриття, які витримують звичайні осколкові снаряди. Один залп із 15 ракет покриває площу, порівнянну з кількома футбольними полями. При цьому екіпаж може дати 3–4 постріли і відразу змінити позицію — саме тому зменшили боєкомплект.
| Параметр | ТОС-1А «Сонцепьок» | ТОС-2 «Тосочка» | ТОС-3 Дракон |
|---|---|---|---|
| Шасі | Т-72 (гусеничне) | Урал-63706 (колісне 6×6) | Т-72 / Т-80 (гусеничне) |
| Кількість направляючих | 24 | 18 | 15 |
| Дальність стрільби | до 6–10 км | до 15 км | 15–18 (до 24) км |
| Захист від дронів | польові доробки | решітки | заводські решітки + РЕБ |
Дані таблиці зібрані з відкритих джерел, зокрема матеріалів Wikipedia та публікацій оборонних видань.
Модульна конструкція пакета значно спрощує логістику. Замість того щоб заряджати кожну трубу окремо, екіпаж просто змінює весь блок. Це критично важливо, коли дрони постійно «висять» над позиціями. Швидкість розгортання і згортання стала однією з головних переваг, про яку говорять самі розрахунки.
У польових умовах машини отримують додаткові «мангали», ланцюги і екрани. Заводський захист виявився добрим стартом, але війна вимагає постійних доопрацювань. Деякі екземпляри вже мають подвійні сітки і вигнуті металеві щити спереду пускової установки.
Експерти відзначають, що зменшення кількості ракет компенсується їхньою потужністю і дальністю. Раніше «Сонцепьок» змушений був під’їжджати майже впритул, щоб ефективно спрацювати. Тепер «Дракон» може працювати з глибини, залишаючись менш помітним для контрбатарейних радарів і розвідувальних БПЛА.
За моїм досвідом аналізу відкритих відеоматеріалів кінця 2025 — початку 2026 року, саме комбінація дальності і броні дозволяє «Дракону» переживати перші хвилини після залпу, коли супротивник уже випустив FPV і артилерію у відповідь.
Система залишається вузькоспеціалізованою. Вона не замінює класичні РСЗВ і не призначена для роботи по бронетехніці на великій відстані. Її сила — у щільному ураженні площі, де зосереджена піхота і легкі укриття. У міській забудові високі кути підвищення дозволяють працювати навіть по дахах і верхніх поверхах.
Подальший розвиток, ймовірно, піде шляхом інтеграції більш досконалих систем наведення і ще потужніших боєприпасів. Вже зараз на машинах з’являються комплекси «Лєсочек» і «Санія», які доповнюють «Волнорез». Газотурбінні шасі Т-80 відкривають можливості для швидких перекидів між напрямками.
ТОС-3 Дракон увібрав уроки двох років інтенсивної війни дронів. Менше ракет, більше захисту, більша дальність — саме така формула сьогодні визначає виживання на полі бою. Машина вже не експеримент і не прототип. Вона стоїть на озброєнні окремих бригад і працює там, де раніше «Сонцепьок» просто не міг довго затриматися.
У реальних умовах екіпажі цінують швидкість реакції машини. Від моменту отримання цілевказівки до першого пострілу проходить менше часу, ніж у попередників. Автоматизована система управління вогнем і цифрові канали зв’язку дозволяють працювати у складі єдиної розвідувально-ударної мережі. Дрон або розрахунок коригувальників передає координати — і «Дракон» уже готовий дати залп.
Вага бойової машини, за оцінками, тримається в межах 40–42 тонн. Це менше, ніж у повністю зарядженого «Сонцепьока», і позитивно впливає на прохідність. Гусениці дозволяють рухатися там, де колісна «Тосочка» могла б застрягти. А тихий газотурбінний двигун Т-80 зменшує акустичну помітність під час висування на позицію.
Сьогодні ТОС-3 Дракон уже не рідкість на окремих ділянках фронту. Його поява змінила тактику застосування важких вогнеметних систем. Замість ризикованих рейдів на передній край — робота з глибини, швидка зміна позицій і максимальне використання захисту від сучасних засобів ураження.
About the Author
