Воїн ЗСУ в замаскованому окопі на позиції в оточенні
Бійці 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле» майже рік утримували надскладну позицію в плавнях Запорізького напрямку. Двоє військових провели 10 місяців у повному оточенні, вступали в прямі бої, пережили важкі поранення, однак не здалися. Їх вдалося евакуювати попри шалені загрози — шлях долали пішки та на квадроциклах.
Життя під землею та перші бої
У серпні минулого року Ігор та Андрій вирушили на передові позиції. Вони стали «вухами» для своїх сил: слухали рухи ворога, голоси та постріли, коригували дрони. Житло облаштували в єдиному вцілілому підвалі серед руїн. Уже на п’ятий день сталося перше серйозне зіткнення. Андрія важко поранило в ногу гранатою.
«Андрюха почув голоси… Він каже: „Москва!“, і автомат узяв, і вибіг на сходи, і зразу одного він завалив. Другий встиг нам гранату кинути ще. На щастя, граната розірвалася на сходах. Андрій трохи ближче стояв, йому ногу посікло», — розповідає Ігор.
Андрій сам обробив рану, користуючись допомогою дронів-поштарів. «Я трошки розуміюсь на медицині, тому сам себе і лікував. Головне, що були поштарі — дрони скидали усе, що мені треба», — додає він.
Харчувалися виключно тим, що скидали дрони. Хлопці урізноманітнювали раціон жартами: «Уяви, що сьогодні пельмені їмо. Які пельмені? Мівіна — тісто, тушонка — м’ясо. Все, рахуй, що пельмені», — згадує Андрій. Ігор регулярно фіксував на телефон, як змінюється обличчя та відростає борода.
Повернення стало новим випробуванням: кілька десятків кілометрів пішки під ворожими дронами та КАБами. Бійці подякували командиру та рідним за підтримку. Бригада оголосила збір на наземний роботизований комплекс для покращення логістики.
About the Author
