Дозвукова крилата ракета, що летить за кілька десятків метрів над землею, огинає пагорби, ховається від радарів і несе майже півтонни бойового заряду. Так у середині 2010-х конструктори дніпровського КБ «Південне» бачили майбутнє української далекобійної зброї. Проєкт отримав ім’я хижого птаха — «Коршун-2», і саме він мав стати українською відповіддю на американський «Томагавк».
«Коршун-2» — це перспективний український проєкт дозвукової крилатої ракети, яку можна розміщувати на мобільному наземному шасі, на кораблі або на пілоні під літаком. Уперше його представило КБ «Південне» на міжнародній виставці «Зброя та Безпека-2014» у Києві. :antCitation[]{citations=”b6ccfe78-b192-46a3-b839-cd804594846e” injected=”space”} З того моменту навколо ракети не вщухають дискусії: одні називають її нереалізованим шансом України, інші — технологічним фундаментом, на якому виросло ціле покоління вітчизняного ракетобудування.
У цьому матеріалі розберемо все по поличках: звідки походить конструкція, які характеристики заявляли розробники, чим «Коршун-2» відрізняється від «Нептуна» й «Калібра», і чому проєкт, який випереджав час, так і не дійшов до серійного цеху в первісному вигляді.
Історія проєкту: від радянської спадщини до власної розробки
Коріння «Коршуна-2» сягає легендарної радянської ракети Х-55 — стратегічної крилатої ракети повітряного базування, яку серійно виготовляли на Харківському авіазаводі. Після розпаду СРСР Україна успадкувала і документацію, і людей, які знали цю машину до останнього гвинтика. «Коршун-2» створювався саме на основі технологій Х-55, :antCitation[]{citations=”9114561b-f951-41f1-a6d7-728e6eb19b9f” injected=”space”} але це не сліпе копіювання — конструктори переосмислили концепцію під сучасні реалії та міжнародні обмеження.
Презентація 2014 року була симвлічною: щойно почалася російська агресія на Донбасі, й Україна гостро відчула брак власної далекобійної зброї. За призначенням і тактико-технічними характеристиками новий комплекс порівнювали з ракетою Р-500 російського «Іскандера-М», причому українська розробка позиціонувалася як сучасніша та ефективніша. У КБ «Південне» тоді наголошували, що попри недостатнє фінансування у 2009–2013 роках бюро розробило принципові рішення для вдосконалення технічних характеристик.
:antCitation[]{citations=”218e673b-0017-4dd5-ae70-a983db4d2885″ injected=”space”}
Цікавий нюанс: «Коршун-2» замислювався як зброя одразу трьох стихій — землі, моря й неба, тоді як більшість крилатих ракет світу проєктуються під один тип носія.
Технічні характеристики «Коршун-2»
Заявлені параметри ракети виглядали амбітно навіть на тлі світових аналогів. Звісно, варто пам’ятати: йдеться про проєктні цифри, озвучені розробником, адже до повноцінних льотних випробувань у публічному полі справа не дійшла. Ось що відомо з офіційних презентацій КБ «Південне».
| Параметр | Значення | Коментар |
| Дальність польоту | 280–300 км (експортний варіант) | Обмеження режиму контролю за ракетними технологіями (РКРТ) |
| Швидкість | 0,7–0,8 Маха (дозвукова) | Близько 850–950 км/год |
| Маса бойової частини | близько 480 кг | Достатньо для ураження укріплених об’єктів |
| Висота польоту | надмалі висоти, до 50 м | Політ з огинанням рельєфу місцевості |
| Двигун | ТРДД МС400 | Виробництво «Мотор Січ», Запоріжжя |
| Базування | наземне, морське, авіаційне | Транспортно-пусковий контейнер |
Джерела даних: Вікіпедія, texty.org.ua.
За заявою прес-служби КБ «Південне», ракета мала здійснювати політ, огинаючи рельєф місцевості на надмалих висотах — до 50 метрів над поверхнею землі, з бойовою частиною масою 480 кг і дозвуковою швидкістю на рівні 0,7–0,8 Маха. :antCitation[]{citations=”384e674c-4f24-41af-8694-9f79cd24790e” injected=”space”} Радіус дії комплексу заявлявся в діапазоні 280–300 кілометрів, а сама ракета мала розміщуватися у транспортно-пусковому контейнері.
:antCitation[]{citations=”1afa3e4e-3ac7-4d3b-94e2-21fbc5536fa2″ injected=”space”}
Політ нижче радарів: у чому головна «фішка»
Дозвукова крилата ракета на перший погляд програє балістичній у швидкості. Але її сила — у непомітності. Летючи на висоті десятків метрів, «Коршун-2» ховається за природним рельєфом: пагорбами, лісосмугами, річковими долинами. Радіолокаційний горизонт наземних РЛС просто не дотягується до цілі, що крадеться над землею. Виявити таку ракету ППО противника може лише на короткій дистанції — а тоді на реакцію залишаються лічені секунди.
Ця філософія ріднить український проєкт зі світовими «зірками» класу. За схемою побудови та застосування «Коршун-2» подібний до американського «Томагавка» й російського «Калібра», а сама ракета може базуватися на землі, літаках і кораблях. :antCitation[]{citations=”a707bb3e-0453-4650-b7f0-0621b18c347b” injected=”space”} Додайте сюди інерціальну навігацію з супутниковою корекцією — і отримаєте інструмент, здатний влучати у точкові цілі на сотні кілометрів углиб території противника.
Експортна дальність у 300 км — це стеля, продиктована міжнародними правилами, а не технікою: конструктивно платформа на базі Х-55 здатна на значно більше.
Серце ракети: двигун МС400 від «Мотор Січі»
Жодна крилата ракета не полетить без компактного й економного двигуна — це найскладніший вузол усієї конструкції, і саме на ньому «спіткнулися» десятки країн, що мріяли про власні «Томагавки». Україні тут пощастило: запорізька «Мотор Січ» десятиліттями виробляла малогабаритні турбореактивні двигуни. Як силову установку для «Коршуна-2» розглядали турбореактивний двоконтурний двигун МС400, побудований на базі ТРДД Р95-300 — того самого, що стояв на ракеті Х-55.
:antCitation[]{citations=”521e4d81-0b24-4836-8d47-4b753a777d12″ injected=”space”}
Це стратегічна перевага, яку складно переоцінити. Власний двигун означає незалежність від імпорту в найкритичнішій ланці. До речі, саме напрацювання за цією тематикою пізніше стали в пригоді іншим українським програмам — від «Нептуна» до далекобійних ударних засобів нового покоління.
«Коршун-2» серед українських ракетних програм
Проєкт не існував у вакуумі — він був частиною цілої ракетної екосистеми, яку Україна вибудовувала після 2014 року. Щоб зрозуміти його місце, варто глянути на «сусідів» по конструкторських бюро:
- «Нептун» — протикорабельна крилата ракета КБ «Луч», що у 2022 році потопила крейсер «москва» і згодом отримала далекобійні модифікації;
- «Грім-2» — оперативно-тактичний балістичний комплекс КБ «Південне» з дальністю до 500 км;
- «Вільха» — високоточні реактивні снаряди калібру 300 мм із системою корекції траєкторії;
- «Коршун-2» — універсальна дозвукова крилата ракета для ударів по наземних і морських цілях.
Кожен із цих проєктів закривав свою нішу, але доля в них склалася по-різному. «Нептун» і «Вільха» дійшли до війська та реальних бойових застосувань. «Коршун-2» же розглядався як наступний крок у розвитку українського ракетного озброєння, покликаний замінити застарілі радянські крилаті ракети Х-55 та Х-59 :antCitation[]{citations=”1f9c2ea4-6f45-4b45-ad00-afa9aae692df” injected=”space”} — і саме цей крок виявився найважчим у бюрократичному сенсі.
Чому ракета не пішла в серію: гроші, пріоритети, час
Найболючіша частина історії. Технічно проєкт був реалістичним: були двигун, конструкторська школа, виробничі потужності «Південмашу». Бракувало головного — державного замовлення. Станом на 2021 рік більшість розробок КБ «Південне» залишалася не законтрактованою державою, хоча бюро продовжувало вдосконалювати ракету — зокрема, з’явилася модифікація з кінцевим ступенем, здатним збільшувати швидкість утричі. :antCitation[]{citations=”1e85d25e-a3af-4421-ab1b-e8680b2638a8″ injected=”space”} Тобто інженери не сиділи склавши руки: на базі дозвукової платформи опрацьовували варіант із надзвуковим «фінішним ривком», який різко ускладнює перехоплення.
Після початку повномасштабного вторгнення українська ракетна програма закономірно пішла у глибоку тінь секретності. Публічних згадок про долю саме «Коршуна-2» з 2022 року практично немає — і це нормально: розкривати карти під час війни ніхто не буде. Водночас очевидно, що технологічний доробок проєкту нікуди не зник. Двигунобудівні рішення, алгоритми польоту з огинанням рельєфу, досвід інтеграції різних типів базування — усе це працює на новітні українські далекобійні засоби, які сьогодні регулярно «навідуються» до військових об’єктів агресора.
Головний урок «Коршуна-2» простий і жорсткий: зброя, профінансована вчасно, рятує життя, а зброя на папері — лише гарний експонат виставки.
Сьогодні «Коршун-2» — це вже не просто шифр у каталозі КБ «Південне», а символ цілої епохи українського ракетобудування: талановитої, амбітної і хронічно недофінансованої до 2022 року. Проєкт довів, що Україна здатна самостійно створювати крилаті ракети класу «Томагавк» — від планера до двигуна. І хоча в первісному вигляді ракета не стала серійною, її інженерна ДНК живе у новому поколінні української далекобійної зброї, яке вже змінює правила гри на полі бою. Хижий птах не зник — він просто змінив оперення.
About the Author
