На дні океанів по всьому світу вже півмільярда років знаходять загадкові відбитки у формі ідеальних бджолиних стільників. Їх називають палеодиктіонами, і вчені досі не можуть розгадати, хто їх створює. Свіжі сліди виявляють на глибині до 3500 метрів, однак усередині тунелів немає жодних організмів чи слідів ДНК.
Історія відкриття
Уперше такі візерунки помітив італійський дослідник Джузеппе Менегіні 1850 року в скам’янілих породах. Він назвав їх Paleodictyon strozzi. Справжній інтерес науковців виник у 1970-х, коли в Атлантичному океані знайшли свіжі отвори-стільники. Сучасні знахідки отримали назву Paleodictyon nodosum. Цим слідами займається іхнологія — наука, що вивчає не самі рештки істот, а лише їхні сліди.
Теорії походження
Дослідники висунули три основні версії. За першою, червоподібна істота риє тунелі для зручного полювання чи спрямування води. Друга припускає, що візерунки — це відбитки тіла або залишки гнізд великих одноклітинних організмів. Третя пов’язує їх із невідомим видом морських губок. Попри численні експедиції, жодну гіпотезу не вдалося підтвердити через відсутність ДНК. Палеодиктіон не єдиний «довгожитель» планети: приблизно стільки ж часу існують медузи, наутилуси, брахіоподи та губки. Пошуки відповідей тривають.
About the Author
