Грім двох двигунів АЛ-31Ф розриває тишу аеродрому, і важка машина зривається у небо так стрімко, ніби вона важить не 22 тонни, а пір’їнку. Су-27 — це той рідкісний випадок, коли радянська інженерна школа створила літак, який пережив свою епоху, свою країну й навіть свою початкову мету, перетворившись на ключовий перехоплювач незалежної України.
За класифікацією НАТО його називають Flanker — і це ім’я звучить як попередження. Цей високоманевровий всепогодний винищувач четвертого покоління досі здатний дивувати: він носить американські JDAM-ER, запускає ракети HARM по російських радарах і виконує “Кобру Пугачова” — фігуру, яку західні пілоти у 1989 році вважали трюком монтажу.
Розберемо все по черзі: як цей літак з’явився, чому він унікальний, скільки коштує сьогодні та яку роль виконує в українському небі у 2026 році.
Як народився Су-27: від креслень до прориву
Робота над майбутньою легендою стартувала в 1969 році, коли Міністерство авіаційної промисловості СРСР усвідомило: американський проєкт F-X, з якого згодом виріс F-15 Eagle, залишить радянську авіацію позаду. Потрібна була відповідь — важкий двомоторний винищувач завоювання переваги в повітрі. Конкурс охопив три конструкторські бюро: Яковлєва, Мікояна і Гуревича, та Сухого.
Павло Сухий спочатку не хотів братися за цей проєкт — його бюро й так було завантажене. Але погодився, і саме його команда отримала “важкий” напрямок, поки МіГ-29 розробляли як легший аналог. Перший прототип Т-10-1 піднявся в небо 20 травня 1977 року з аеродрому в Жуковському. За штурвалом сидів Володимир Ільюшин — син легендарного конструктора Сергія Ільюшина.
Перші випробування показали серйозні проблеми: машина не дотягувала до заявлених характеристик, страждала від аварійності. Тоді інженери під керівництвом Михайла Симонова пішли на радикальний крок — повністю переробити планер. До 1981 року з’явився Т-10С з рознесеними двигунами, новою формою крила та електронною системою керування. Серійне виробництво стартувало в Комсомольську-на-Амурі у 1982 році, а офіційно літак прийняли на озброєння лише в 1990-му. За даними Вікіпедії, першим авіаполком, переозброєним на Су-27 у 1985 році, став 831-й, який базувався у Миргороді — нині Україна.
Технічні характеристики: цифри, що змушують поважати
Су-27 — це справжній повітряний хижак з імпозантними габаритами. Довжина 21,9 метра, розмах крил 14,7 метра, висота 5,9 метра — поруч з ним людина почувається мурахою. Порожня маса сягає 16 380 кг, нормальна злітна — близько 23 тонн, а максимальна злітна — до 33 тонн. Два турбореактивні двигуни АЛ-31Ф видають по 12 500 кгс тяги на форсажі кожен.
Серце машини — інтегральна аеродинамічна схема, де крило плавно зливається з фюзеляжем у єдиний несучий обвід. Це не просто красива конструкція — таке рішення дає величезну підйомну силу й знижує лобовий опір. Близько 30% планера виготовлено з титану, що зменшує вагу й підвищує живучість.
| Параметр | Значення | Для порівняння (F-15C) |
| Максимальна швидкість на висоті | 2500 км/год (М 2,35) | 2655 км/год |
| Практична стеля | 18 500 м | 20 000 м |
| Дальність польоту (без ПТБ) | 3530 км | 3450 км |
| Бойовий радіус | 1200–1500 км | 1900 км |
| Максимальне перевантаження | +9 / -3 g | +9 g |
| Бойове навантаження | до 8000 кг (10 вузлів) | до 7300 кг |
Дані зведені з відкритих джерел Вікіпедії та Militarnyi. Перевантаження +9g означає, що пілот на короткий час відчуває вагу, в дев’ять разів більшу за власну — кров буквально відливає від мозку, і без протиперевантажувального костюма свідомість втрачається за секунди. Радіус понад 1200 км перетворює Су-27 на стратегічний інструмент: він може злетіти з аеродрому в центрі країни і прикрити будь-яку точку кордону.
Озброєння та авіоніка: від радянських Р-27 до американських JDAM
Базове озброєння Су-27 — це класична радянська тріада ракет “повітря-повітря”. На вузлах підвіски літак несе ракети середньої дальності Р-27 у різних модифікаціях (Р-27Р з радіолокаційним наведенням, Р-27ЕТ з тепловим), а також ракети ближнього бою Р-73 з інфрачервоною головкою самонаведення. Додатково — пушка ГШ-30-1 калібру 30 мм з боєкомплектом на 150 снарядів.
Серцем прицільної системи довгий час була радіолокаційна станція Н001 з антеною Кассегрена діаметром 1076 мм. Вона виявляє повітряні цілі типу “винищувач” на дистанції 60–80 км у передній півсфері, супроводжує до 10 цілей і наводить дві ракети одночасно. Доповнює радар оптико-локаційна станція ОЛС з лазерним далекоміром — вона працює без радіовипромінювання, тож літак не демаскує себе.
А ось далі починається найцікавіше. Після 2022 року українські інженери здійснили те, що ще десятиліття тому здавалося неможливим: інтегрували в радянську машину західне високоточне озброєння. Тепер Су-27 ПС ЗСУ застосовують:
- JDAM-ER — планерні авіабомби з GPS-навігацією і складаними крилами, дальність скиду до 72 км
- AGM-88 HARM — протирадіолокаційні ракети, що “вгризаються” у працюючі радари ППО
- GBU-39 SDB — малогабаритні бомби, до восьми одиниць на одному Су-27 завдяки BRU-61
- AASM Hammer — французькі високоточні бомби з реактивним прискорювачем
Це не просто “підвісити й полетіти”. За даними Defense Express, для інтеграції довелося виготовляти адаптери, нові пілони, переробляти систему живлення і керування озброєнням, додавати зовнішні інтерфейси у вигляді планшетів у кабіні. По суті, кожен український Су-27 із західною зброєю — це гібрид радянського планера і натівської цифрової логіки. У серпні 2024 року такий Су-27 знищив російський командний пункт у Тьоткіно ударом JDAM, а в травні 2025-го — командний пункт батальйону на Донеччині.
Кобра Пугачова: маневр, що шокував Захід
17 червня 1989 року на авіасалоні в Ле-Бурже льотчик-випробувач Віктор Пугачов виконав фігуру, яку західна публіка спочатку прийняла за аварію: Су-27 на повному ходу різко задер ніс під кутом 110 градусів, ніби кобра, що піднялася для удару, і за секунду повернувся в горизонтальний політ.
Деталь, про яку часто забувають: першим цю фігуру виконав не Пугачов, а льотчик-випробувач Ігор Волк — і зробив це випадково. Він вивів машину за критичний кут атаки, електродистанційна система управління відключилася, і Волк з подивом виявив, що Су-27 не валиться в штопор, а спокійно повертається до нормального польоту. Саме ця властивість — стійкість на надкритичних кутах атаки — і стала фундаментом фігури, яку згодом назвали “Коброю Пугачова” на честь людини, що показала її світу.
Західні експерти у Ле-Бурже були в шоці. Бойової значущості “Кобра” має небагато — на виході з фігури літак практично нерухомий і вразливий. Але як демонстрація аеродинамічних можливостей і інженерної школи це був тріумф. Тоді ж стало зрозуміло: радянська авіація створила машину, яку західні серійні F-15 і F-16 повторити не могли.
Модифікації: ціла родина від однієї платформи
Су-27 виявився настільки вдалим планером, що на його основі виросло ціле сімейство літаків. Кожна модифікація — це не косметика, а серйозна перебудова під конкретні завдання:
- Су-27УБ — двомісний навчально-бойовий варіант, на якому готують пілотів
- Су-27П — варіант для ППО з посиленою системою наведення на повітряні цілі
- Су-27СМ — модернізована російська версія з новим радаром і авіонікою
- Су-30 — двомісний багатоцільовий винищувач з системою дозаправки в повітрі
- Су-33 — палубна модифікація з переднім горизонтальним оперенням і складаними крилами
- Су-34 — фронтовий бомбардувальник з кабіною “пліч-о-пліч”
- Су-35 — глибока модернізація з двигунами зі змінним вектором тяги
- Су-27П1М — українська модифікація з інтегрованим західним озброєнням
Українська версія Су-27П1М — це той самий планер 1980-х, але з начинкою 2020-х: оновлена авіоніка, нові засоби зв’язку, можливість роботи з натівськими системами наведення. По суті, кожен український Су-27 пройшов індивідуальну модернізацію — суцільної серійної програми, як у росіян, в Україні не було.
Су-27 у війні в Україні: 2022–2026
У лютому 2022 року в ПС ЗСУ було близько 30 справних Су-27 — точну цифру в Україні традиційно не розголошують. За даними FlightGlobal та Militarnyi, станом на 2024 рік офіційно фіксувалося 18–24 машини. Кожен з цих літаків зазнав втрат: повномасштабна війна вкрала пілотів-легенд, як-от полковника Олександра Оксанченка, який загинув у небі над Києвом 25 лютого 2022 року, прикриваючи вильоти товаришів.
24 березня 2024 року російський ракетний удар по аеродрому “Бельбек” пошкодив три Су-27 — це був болючий удар по і без того невеликому парку. Але українські техніки продемонстрували феноменальну здатність відновлювати машини: те, що в мирний час ремонтували б півроку, тепер ставлять на крило за тижні.
Ключова цінність Су-27 у нинішній війні — не повітряні бої з російськими винищувачами, а робота “снайпером” по наземних цілях за допомогою JDAM-ER, GBU-39 та HARM. Дальність скиду 60–72 км дозволяє пілоту атакувати, не входячи в зону роботи ворожої ППО.
Російські Су-35 і Су-30СМ перевершують український Су-27 за авіонікою, але українські машини мають великий запас ресурсу планера та підтримку західних розвідувальних систем. F-16, які почали надходити в Україну у 2024 році, поступово беруть на себе частину функцій, але повністю замінити важкий Су-27 з його дальністю і бойовим навантаженням вони не зможуть ще довго.
Скільки коштує Су-27 у 2026 році
Вартість нового Су-27 для військових потреб у 2026 році коливається в діапазоні 30–40 мільйонів доларів. Це ціна базової експортної комплектації — додаткове обладнання, сучасний радар, інтегроване озброєння легко піднімають цінник до 45–50 мільйонів. Для порівняння: F-15EX обходиться американським податківцям приблизно у 90 мільйонів, а F-35A — у 80+ мільйонів.
На вторинному ринку (там, де ще можливі легальні угоди — наприклад, у Білорусі, Казахстані, В’єтнамі) вживані Су-27 продаються за 10–20 мільйонів залежно від нальоту й технічного стану. Демілітаризовані екземпляри для приватних колекціонерів у США коштують 5–8 мільйонів — два такі літаки, придбані в України у 2009 році, досі літають у приватному користуванні.
Експлуатаційні витрати — це окрема історія. Година польоту Су-27 коштує приблизно 25–30 тисяч доларів з урахуванням пального, ресурсу двигунів і обслуговування. Для України, яка отримує запчастини виключно з третіх країн та через зворотну інженерію, кожен виліт — це справжній виклик для тилових служб.
Чому Су-27 досі літає у 2026 році
Здавалося б, машині майже 50 років. Західні аналоги покоління 4+ (Eurofighter, Rafale) переважають його за електронікою, а п’яте покоління (F-35, J-20) — за малопомітністю. Чому ж Су-27 не списують?
Перша причина — феноменальний запас планера. Радянські інженери проєктували машину з шаленим запасом міцності, тому навіть після десятиліть експлуатації фюзеляж залишається придатним. Друга — модернізаційний потенціал: на цей “скелет” можна навісити майже будь-яку сучасну авіоніку й озброєння, що Україна й довела на практиці. Третя — економіка: на тлі ціни F-35 у 80 мільйонів модернізований Су-27 за 15–20 мільйонів виглядає привабливо для країн з обмеженими бюджетами.
Для України Су-27 — це не просто літак, а символ. Символ того, що навіть успадкована радянська техніка в руках мотивованих українських пілотів і техніків здатна творити на полі бою справжні чудеса. У 2026 році, поки F-16 ще тільки нарощують присутність, саме важкі Су-27 з JDAM-ER під крилами продовжують щодня виконувати бойові завдання — мовчазні, потужні, незамінні. І якщо завтра хтось спитає, який літак найкраще символізує українські Повітряні Сили цієї війни, відповідь буде однією: Flanker. Той самий, який тримає небо вже сорок років і поки що не збирається здаватись.
About the Author
