Андрій Квятковський народився 2 лютого 1990 року в Калуші на Івано-Франківщині і з дитинства обрав шлях, де сила, дисципліна та витривалість стають основою життя. Він пройшов через вогонь олімпійських сутичок, де кожен поєдинок вимірювався не лише очками, а й характером, а згодом перетворив спортивний запал на системну допомогу тисячам людей під час війни. Сьогодні Андрій очолює Благодійний фонд Родини Квятковських, який став надійним тилом для українських захисників, і нещодавно прийняв нову відповідальність – посаду Почесного консула Мексики у Львові, відкриваючи двері для міжнародної співпраці.
Його історія – це не просто спортивна біографія олімпійця, а приклад того, як людина з килима вільної боротьби переносить ті самі якості – наполегливість, командний дух і готовність до ризиків – у волонтерство та громадську діяльність. За моїм досвідом спостереження за подібними переходами спортсменів, саме такі постаті, як Андрій, заповнюють прогалини в суспільстві, де держава не завжди встигає реагувати миттєво. Фонд під його керівництвом уже доставив тонни гуманітарки, сотні одиниць техніки війську та підтримав сотні родин, демонструючи, що благодійність може бути масштабною і прозорою.
У 2025–2026 роках діяльність Андрія набула нового виміру: від організації спортивних турнірів для молоді до дипломатичних ініціатив, які зміцнюють зв’язки України зі світом. Це людина, яка не зупиняється на досягнутому, а продовжує шукати способи бути корисним – чи то на килимі, чи в тилу, чи на міжнародній арені.
Дитинство та перші кроки у вільній боротьбі
Калуш завжди славився міцними традиціями спорту, і Андрій Квятковський виріс саме в такій атмосфері, де боротьба була не просто хобі, а способом виховання характеру. З ранніх років він відчув пристрасть до вільної боротьби – виду спорту, де кожен рух вимагає поєднання техніки, сили та інтуїції. Тренування в місцевій школі заклали фундамент, який пізніше виніс його на міжнародний рівень. Зріст 173 см і вага в межах 65–70 кг робили його універсальним бійцем, здатним протистояти потужнішим суперникам завдяки швидкості та розумній тактиці.
Вже у підлітковому віці Андрій почав збирати перші серйозні перемоги. У 2007 році на Європейському чемпіонаті серед кадетів у Варшаві він здобув золото в категорії 63 кг, показавши, що молодий українець може конкурувати з найкращими. Чотири роки потому, у 2010-му, золото Європейської юніорської першості в Самокові (66 кг) закріпило його статус перспективного таланту. Ці успіхи не були випадковими – за ними стояли щоденні тренування, підтримка родини та тренерський хист Юрія Копитка і Маріани Квятковської.
Клуб «Лідер» зі Львова став для нього новою домівкою, де він відточив майстерність і підготувався до дорослих змагань. Кожна перемога на національному рівні наближала його до мрії – олімпійського килима. Саме тут формувалася та наполегливість, яка згодом проявилася не лише в спорті.
Олімпійський шлях: Лондон-2012 і Ріо-2016
Лондонські Ігри 2012 року стали першим великим випробуванням для Андрія Квятковського в категорії 66 кг. Він пройшов кваліфікацію, здобувши золото на турнірі в Тайюані, і вийшов на арену Олімпіади. Перший поєдинок приніс перемогу, але в другому раунді поступився казахстанцю Акжуреку Танатарову. Загальне 13-те місце не стало розчаруванням – навпаки, воно додало мотивації для подальшої роботи. Андрій аналізував помилки, вдосконалював техніку і готувався до наступного циклу.
Ріо-2016 виявився ще драматичнішим. У категорії 65 кг Квятковський знову кваліфікувався через золото в Зренянині. Чвертьфінальний поєдинок проти американця Френка Молінаро запам’ятався не лише результатом, а й емоційним напруженням: Андрій отримав тимчасове дискваліфікаційне попередження через інцидент (укус за передпліччя), але змагання продовжив. Пізніше його тимчасово відсторонили через виявлення мельдонію в допінг-пробі, проте після розслідування поновили. Незважаючи на 13-те місце, ці Ігри стали символом стійкості українського спортсмена.
Між Олімпіадами Андрій накопичував досвід. У 2014-му золото на турнірі Алі Алієва в Махачкалі, у 2015-му участь у Європейських іграх (17-те місце в 65 кг). Пік післяолімпійської кар’єри припав на 2018 рік: бронза на Гран-прі Івана Яригін у Красноярську (70 кг) і вихід у бронзовий фінал чемпіонату світу в Будапешті, де він поступився кубинцю Франкліну Марену (11:1). П’яте місце на світовій першості – це вже рівень еліти, який мало хто з українських вільників того періоду досягав.
Ось ключові досягнення Андрія Квятковського в міжнародних змаганнях:
| Рік | Змагання | Категорія | Результат |
|---|---|---|---|
| 2007 | Європейський чемпіонат серед кадетів (Варшава) | 63 кг | Золото |
| 2010 | Європейський чемпіонат серед юніорів (Самоков) | 66 кг | Золото |
| 2012 | Олімпійські ігри (Лондон) + кваліфікація | 66 кг | 13 місце / Золото кваліфікації |
| 2014 | Турнір Алі Алієва (Махачкала) | 70 кг | Золото |
| 2016 | Олімпійські ігри (Ріо) + кваліфікація | 65 кг | 13 місце / Золото кваліфікації |
| 2018 | Гран-прі Івана Яригін (Красноярськ) | 70 кг | Бронза |
| 2018 | Чемпіонат світу (Будапешт) | 70 кг | 5 місце (бронзовий фінал) |
Джерела даних: Вікіпедія, Olympedia.org.
Ці результати ілюструють не лише спортивний талант, а й здатність долати перешкоди – від травм до допінгових нюансів, які часто супроводжують кар’єру елітних атлетів.
Перехід від спорту до громадської діяльності та бізнесу
Після завершення активної кар’єри Андрій Квятковський не зник з поля зору. Він став одним із керівників приватної охоронної компанії «Ірбіс» і співвласником ТОВ «Тигр» у Коломиї, яке займається вирощуванням прядивних культур. Цей досвід бізнесу допоміг йому пізніше масштабувати благодійність. Разом із дружиною Анастасією (дочкою відомого львівського підприємця) вони створили міцну родину, яка стала основою для спільних проєктів.
У 2021 році пара вже думала про системну допомогу молоді в спорті та освіті. Але повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року все змінило. Фонд Родини Квятковських, заснований саме в день народження Андрія 2 лютого 2022-го, миттєво переорієнтувався на потреби фронту. Це був природний крок для людини, яка звикла боротися до останнього.
Благодійний фонд Родини Квятковських: реальна допомога в часи війни
Фонд під керівництвом Андрія Квятковського став одним із тих волонтерських осередків, які працюють тихо, але ефективно. Місія проста: чесність, прозорість і максимальна користь. З перших днів війни команда доставила понад 80 тисяч кілограмів гуманітарної допомоги та 12 тисяч кілограмів медичних засобів. Військові отримали 161 одиницю техніки зв’язку – від Starlink до дронів DJI Matrice 300 RTK, тепловізорів, генераторів та автомобілів для розвідки.
Серед ключових проєктів:
- Підтримка бригад ЗСУ: збори на 5 мільйонів гривень для бригади «Азов» через благодійний аукціон, меморандуми з 91-м батальйоном, розвідкою, 12-ю бригадою «Азов» НГУ та президентською бригадою.
- Гуманітарна допомога цивільним: подарунки дітям загиблих воїнів, ВПО, інклюзивним дітям у Запоріжжі та Львові, підтримка студентів у гуртожитках взимку.
- Спортивні та культурні ініціативи: Всеукраїнський турнір «Sport Art Cup – 2026» з художньої гімнастики, відкритий кубок командувача Сухопутних військ ЗСУ з боксу серед військових, шкільна баскетбольна ліга у Львові, екологічний проєкт «Ліс єдності».
- Медична та реабілітаційна допомога: ремонт приймального відділення в дитячій лікарні (150 тисяч гривень), обладнання для митної служби, генератори для ветеранських просторів.
Андрій особисто бере участь у кожному етапі – від підписання меморандумів у рідному Калуші до вручення подяк розвідникам. За ці досягнення він отримав президентську відзнаку «Золоте серце» та нагороду в категорії «Соціальна відповідальність та волонтерство» на премії «Сила впливу» у 2025 році. У нашій практиці ми стикалися з фондами, які швидко згасають, але тут системність і щирість дають результат: сотні подяк від військових підрозділів говорять самі за себе.
Почесне консульство Мексики у Львові: дипломатія через спорт і серце
У грудні 2025 року Андрій Квятковський отримав нове призначення – очолив Почесне консульство Мексики у Львові. Посол Мексики в Україні Ауденсіо Контрерас Гонсалес особисто представив його під час візиту на Львівщину. Ця роль відкриває перспективи економічної, гуманітарної та культурної співпраці між регіонами. Для Андрія, який звик представляти Україну на міжнародних аренах, це логічне продовження – тепер уже на дипломатичному рівні.
Консульство вже обговорює спільні проєкти: від бізнес-партнерств до культурних обмінів. Андрій, маючи досвід волонтерства, планує інтегрувати гуманітарний напрямок, щоб допомога йшла не лише на папері. Це ще один доказ, що колишній олімпієць не просто «закінчив кар’єру», а знайшов нові горизонти для реалізації.
Особисті цінності та вплив на суспільство
Андрій Квятковський завжди підкреслює: незалежність – це щоденний вибір шляху. Його фонд працює на принципах емпатії та професіоналізму, залучаючи бізнес, спортсменів і звичайних людей. Сестра Мар’яна Квятковська продовжує спортивну традицію в Калуші як директорка ДЮСШ, показуючи, що сімейні цінності тут передаються з покоління в покоління.
Для початківців у спорті чи волонтерстві приклад Андрія простий: починай з малого, але роби системно. Для просунутих – це нагадування, що справжня перемога вимірюється не медалями, а кількістю людей, яких ти підтримав. У 2026 році фонд продовжує розвиватися: нові дрони, турніри, форуми для молоді. Андрій Квятковський залишається тим, ким був на килимі – лідером, який не здається. І саме такі історії роблять Україну сильнішою щодня.
About the Author
