Роза Тапанова поєднує у собі гострий юридичний розум, управлінський хист і глибоке переконання, що пам’ять про трагедії минулого має формувати опір злу сьогодні. Народжена 21 вересня 1982 року, вона пройшла шлях від адвоката, який розплутував складні фінансові схеми, до очільниці одного з найважливіших меморіальних просторів України. Її робота в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» перетворила місце скорботи на центр живої рефлексії, де історія Голокосту переплітається з реаліями сучасної війни.
Як членкиня наглядових рад Ощадбанку та «Укрнафти», вона впливає на державні фінанси й енергетику, а її особиста історія — евакуація родини з окупації, загибель брата на фронті — додає її діяльності щирої людяності. Роза Тапанова не просто виконує посади: вона будує стратегію, де культура стає зброєю проти маніпуляцій, а пам’ять — інструментом єднання нації.
Її досвід доводить, що професійна юристка може стати мостом між правом, історією та сучасними викликами, перетворюючи державні інституції на простори, де кожна людина знаходить відповіді на питання про ідентичність і опір.
Раннє життя та родинне коріння: корені стійкості
Дитинство Рози Тапанової пройшло під знаком змішаних культур і випробувань. Батько з татаро-казахським корінням, мати — російсько-українського походження. Родина батька пережила сталінські репресії: 15 років каторжних робіт у Сибіру. Ця історія не залишилася абстракцією — вона сформувала в майбутній керівниці заповідника чутливість до тоталітарних злочинів.
Ранні роки минули в Таджикистані, згодом сім’я переїхала до Херсона. Там, серед степів і Дніпра, формувалася її характер: наполегливість, інтерес до історії та бажання захищати слабших. Ці корені сьогодні допомагають Розі Тапановій бачити Бабин Яр не лише як місце Голокосту, а як символ усіх жертв тоталітаризму — від нацизму до сталінізму.
Сімейні історії репресій і переїздів навчили її, що пам’ять не терпить забуття. Саме тому в її інтерв’ю часто лунає думка про «коротку пам’ять», нав’язану радянською владою, яка постійно переписувала історію.
Освіта та перші кроки в юриспруденції
Після школи Роза Тапанова вступила на юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2004 році вона закінчила його з відзнакою за спеціальністю «Правознавство». Уже наприкінці 2005-го отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а в 2020-му пройшла програму для керівників фінансових компаній в Інституті післядипломної освіти та бізнесу.
Ця освіта стала фундаментом. Юридичний факультет КНУ дав не лише знання норм, а й уміння аналізувати складні конфлікти, бачити за буквою закону людські долі. Членкиня Національної асоціації адвокатів України, вона швидко перетворила теоретичні навички на практичний інструмент.
Перші роки кар’єри показали її як спеціалістку з «важких» справ: реструктуризація боргів, захист інтересів банків, супровід великих інвестиційних проектів.
Юридична практика: від банківських активів до культурних проєктів
З 2004 по 2019 рік Роза Тапанова працювала юрисконсультом у ТОВ «Міжнародна правнича компанія». Тут вона набула 16 років досвіду в банківській сфері, особливо з проблемними активами. Супроводжувала міжнародні проекти кредитування будівництва сонячних електростанцій та агробізнесу в Україні. Як юридичний радник у співпраці з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) вона вела п’ять великих проєктів сонячних і вітрових станцій.
Не менш яскравою була робота з культурними проєктами. З 2017 по 2020 рік вона юридично супроводжувала кінофільми: першу українську спортивну драму «Правило бою», україно-словацький трилер «Границя», «Сквот32» («Фіксація пріоритетів») та історичний серіал «Слав’яни». Ці проєкти навчили її поєднувати право з мистецтвом — навичка, яка знадобилася в Бабиному Ярі.
З 2015 по 2018 рік вона представляла інтереси клієнтів у «ЛВН Лімітед» у корпоративних і трудових спорах. У 2019–2020 роках стала керуючою партнеркою адвокатського об’єднання, а також директоркою (за сумісництвом) у ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс»», де керувала кредитуванням і лізингом.
Цей етап кар’єри показав її як універсального фахівця: від фінансових схем до творчих ініціатив. Кожна справа загартовувала характер і розширювала горизонт.
Призначення на ключові державні посади
У лютому 2021 року Роза Тапанова стала виконувачкою обов’язків генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр». У квітні того ж року постановою Кабінету Міністрів її призначили членкинею наглядової ради Ощадбанку. У листопаді 2022-го вона увійшла до наглядової ради ПАТ «Укрнафта».
Ці призначення відкрили нову сторінку. Як колишня бізнес-партнерка Андрія Єрмака, вона опинилася в центрі публічних дискусій, але завжди акцентувала на професійності та результатах.
Нещодавно, у травні 2026 року, вона внесла 8 мільйонів гривень застави у справі щодо Єрмака — жест, який підкреслив лояльність і готовність підтримувати близьких у складні моменти.
Трансформація Бабиного Яру: від скорботи до живої пам’яті
Під керівництвом Рози Тапанової заповідник «Бабин Яр» пережив справжню трансформацію. Призначена за рік до повномасштабного вторгнення, вона одразу почала впроваджувати українську стратегію збереження пам’яті, протидіючи російським наративним маніпуляціям.
Після 24 лютого 2022 року концепція змінилася радикально: Бабин Яр став центром паралелей між злочинами тоталітарних режимів і сучасною російською агресією. Роза Тапанова ініціювала нову модель роботи, де вшанування жертв Голокосту переплітається з рефлексією над війною в Україні.
У 2023 році за її ініціативи відкрився виставковий центр «Жива пам’ять». Тут проходять історичні та мистецькі виставки, публічні дискусії. Одна з найяскравіших — «Бахмут. Обличчя геноциду 1942/2022», де трагедія минулого перегукується з героїзмом і втратами сьогодення.
Місія, яку формулює директорка, звучить сильно: «Щоб пам’ятати — не обов’язково возводити пам’ятники». Пам’ять має бути живою, активною, такою, що допомагає долати зло сьогодні. Вона часто згадує, як радянська влада створила «коротку пам’ять», постійно змінюючи наративи.
Під її керівництвом заповідник уклав меморандуми про співпрацю з державними архівами, музеями, міжнародними партнерами. Команда працює над чотирма секторами: історико-дослідницьким, культурно-освітнім, меморіальним і комунікаційним. Результат — тисячі відвідувачів, які виходять не просто з сумом, а з розумінням, чому пам’ять важлива для майбутнього.
Роль у наглядових радах: вплив на економіку держави
Паралельно з культурною роботою Роза Тапанова виконує обов’язки в Ощадбанку та «Укрнафті». У цих радах вона займається корпоративним управлінням, контролем за фінансовими потоками, стратегією розвитку.
За даними декларацій, у 2024 році вона отримала понад 11 мільйонів гривень гонорарів і премій від цих структур. Цифри вражають, але за ними — щоденна робота: аналіз ризиків, захист інтересів держави, підтримка реформ.
Її юридичний бекграунд дозволяє ефективно працювати з великими активами, що особливо важливо під час війни, коли кожен ресурс на рахунку.
| Період | Посада | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 2004–2019 | Юрисконсульт «Міжнародна правнича компанія» | Супровід 5 проєктів ЄБРР з відновлюваної енергетики |
| 2017–2020 | Юридичний супровід кіно | Робота над «Правилом бою», «Границею», «Слав’янами» |
| Лютий 2021 – дотепер | В.о. гендиректора «Бабин Яр» | Відкриття «Живої пам’яті», нова концепція пам’яті |
| Квітень 2021 – дотепер | Членкиня наглядової ради Ощадбанку | Корпоративне управління державним банком |
| Листопад 2022 – дотепер | Членкиня наглядової ради «Укрнафта» | Стратегічний контроль нафтовидобувної галузі |
Джерело даних: Вікіпедія, офіційні досьє та декларації (станом на 2026 рік).
Особисті випробування: війна, втрати та сила духу
Повномасштабне вторгнення стало для Рози Тапанової особистою трагедією. 13 квітня 2022 року вона вивезла батьків з окупованого Херсона. Родичі евакуювалися з Маріуполя. Її рідний брат Ренат Тапанов у перші дні війни пішов добровольцем і загинув під Лиманом на Донеччині. Його поховано на Лук’янівському цвинтарі — буквально поруч із Бабин Яром.
Ця втрата зробила її роботу ще більш щирою. У інтерв’ю вона з теплотою й сумом згадує брата, кажучи, що іноді шкодує, що мало часу проводила з ним раніше. Але саме ця біль надає її словам про пам’ять особливої глибини.
Розлучена, вона виховує доньку Юлію. Попри насичене графік, Роза Тапанова знаходить час для подорожей, вивчення історії та плавання — маленьких радощів, які допомагають триматися.
Публічний образ і внесок у сучасну Україну
Роза Тапанова — не лише менеджерка, а й публічна особа. Вона пише колонки для «Української правди», виступає на конференціях, бере участь у преміях на кшталт «Жінка України». Її підхід до пам’яті надихає: відкритий діалог, мистецтво як інструмент, суспільна участь.
За роки роботи вона перетворила Бабин Яр на місце, де відвідувачі не просто згадують минуле, а розуміють, як воно відлунює в сьогоденні. Її стратегія протидіє ворожим пропагандистським наративом і зміцнює українську ідентичність.
У часи, коли країна бореться за існування, такі постаті, як Роза Тапанова, нагадують: справжня сила — в поєднанні професійності, емпатії та мужності. Вона продовжує працювати, знаючи, що кожна виставка, кожна дискусія — це ще один крок до перемоги над забуттям.
About the Author
