Артилерія ЗСУ становить серце вогневої потужності українських військ, де кожен залп перетворює загрозу на перемогу. Цей рід військ, що виконує до 85% завдань з ураження противника, еволюціонував від радянської спадщини та західних поставок до масового виробництва власних систем, таких як самохідна гаубиця «Богдана», яка вже охоплює 40% фронтової артилерії станом на кінець 2025 року.
У 2026-му році, попри зростання ролі дронів, артилерія ЗСУ зберігає домінування завдяки мобільності, точності та новим 105-мм снарядам, що запускаються у виробництво. Бригади на кшталт 55-ї «Запорізької Січі» чи 60-ї демонструють, як грім гарматних пострілів рятує життя піхоті та ламає ворожі наступи.
Від історичних коренів у гетьманські часи до сучасних контрбатарейних дуелей з радарами та дронами-коригувальниками — артилерія ЗСУ поєднує традиції з інноваціями, роблячи українську армію непереможною на полі бою.
Історичний шлях: як гармати формували українську оборону
Грім гармат лунав над українськими землями ще за часів гетьмана Івана Мазепи, коли ливарні в Глухові виливали потужні гармати, що робили арсенал одним із найбільших у Європі. Ці гармати не просто стріляли — вони захищали кордони, підтримували козацькі полки й символізували незалежність.
Полковник Роман Дашкевич у часи Української революції 1917–1921 років став справжнім батьком сучасної артилерії, організувавши батареї для Центральної Ради, Гетьманату та Директорії. Він закуповував техніку за власні кошти, створюючи підрозділи, що воювали з усією віддачею. Після радянської окупації все зникло, але незалежність 1991 року відродила рід військ на базі радянської техніки.
З 2014 року реформи кардинально змінили все: від сотень несправних батарей до потужних бригад, готових до повномасштабної війни. Кожна сторінка цієї історії — це не сухі дати, а історія воїнів, які перетворювали метал на щит для Батьківщини.
Структура ракетних військ та артилерії ЗСУ
Ракетні війська та артилерія (РВіА) — окремий рід військ у складі Сухопутних військ, Військово-морських сил та інших компонентів ЗСУ. Вони включають бригади гаубичної, реактивної, протитанкової артилерії, розвідки та мінометів, що працюють як єдиний механізм.
Командує родом генерал-майор Андрій Маліновський. Загалом діє близько 14 бригад у Сухопутних військах, по дві в морській піхоті та Десантно-штурмових, плюс підрозділи Національної гвардії. Кожна бригада — це понад 2000 бійців: дивізіони з 6–8 гарматами, розвідувальні батареї з радарами AN/TPQ-36 чи «Зоопарк», логістика й ремонтники.
Нові формування, як 50-та та 60-та бригади, створені в 2025 році з урахуванням бойового досвіду, швидко інтегруються в корпусну структуру. Вони підтримують механізовані бригади, нищать склади й штаби на глибину до сотень кілометрів.
- Бригадна артилерія — безпосередня підтримка піхоти та танків у механізованих, танкових і десантних бригадах. Тут працюють мобільні гаубиці для швидких відповідей.
- Артилерія оперативного рівня — бригади на кшталт 26-ї імені Романа Дашкевича чи 40-ї імені Великого князя Вітовта, що діють на напрямках ОК «Північ», «Південь» чи «Схід».
- Реактивні та ракетні підрозділи — 107-ма Кременчуцька бригада з HIMARS і «Вільхою» б’є по тилах, де звичайна артилерія не дістає.
Така структура робить артилерію гнучкою: від локальних дуелей до стратегічних ударів, де кожен снаряд — це точний розрахунок, що враховує вітер, температуру й дані розвідки.
Артилерійські системи на озброєнні: від спадщини до інновацій
Парк артилерії ЗСУ налічує понад 30 моделей, але серце — це симбіоз радянських надійних гаубиць і західних точних систем калібру 155 мм. Перехід на НАТОвський стандарт дав дальність, точність і сумісність боєприпасів.
Ось порівняння ключових систем, що визначають сучасний вигляд артилерії ЗСУ:
| Система | Тип | Калібр | Макс. дальність (км) | Походження | Ключові переваги |
|---|---|---|---|---|---|
| 2С22 «Богдана» | Колісна САУ | 155 мм | до 42 | Україна | Мобільність, броньована кабіна, серійне виробництво, низька вартість |
| CAESAR | Колісна САУ | 155 мм | до 40 (до 50 з активно-реактивними) | Франція | Швидке розгортання, автоматична подача снарядів, висока точність |
| PzH 2000 | Гусенична САУ | 155 мм | до 40 | Німеччина | Бронезахист, скорострільність до 10 постр./хв, боєприпаси з суббоєприпасами |
| M777 | Причіпна гаубиця | 155 мм | до 40 (з Excalibur) | США/Велика Британія | Легка (4,2 т), точність, простота в експлуатації |
| HIMARS | РСЗВ | 227 мм (ракети) | до 300 (ATACMS) | США | Високоточні глибокі удари, швидке переміщення |
| 2С3 «Акація» | Гусенична САУ | 152 мм | до 24 | СРСР | Надійність, масовість, перевірена в боях |
Дані зведені на основі відкритих джерел Вікіпедії та Militarnyi.com. Кожна система має свою роль: «Богдана» — для масованих ударів, M777 — для точних позиційних боїв, HIMARS — для тилових цілей. Екіпажі навчаються працювати в екстремальних умовах, де один вдалий залп може зупинити ворожу колону.
Бойовий шлях артилерії ЗСУ у повномасштабній війні
З перших днів 2022 року артилерія ЗСУ стала невидимим щитом. Радянські «Гвоздики» й «Акації» гальмували наступи, а західні M777 і CAESAR додали точності. Контрбатарейна боротьба перетворилася на мистецтво: радари фіксують ворожі постріли, дрони корегують, а відповідь летить за лічені хвилини.
Бригади на сході й півдні нищили склади, мости та командні пункти. У 2025–2026 роках, коли росіяни відчули дефіцит артилерії, українські залпи стали ще ефективнішими. Батарея Caesar 55-ї бригади в окремі дні уражала понад 20 цілей, демонструючи, як одна машина змінює динаміку бою.
Воїни-артилеристи живуть на позиціях тижнями, під постійним вогнем, але їхня відданість робить неможливе реальністю. Кожен снаряд — це не просто метал, а надія для штурмових груп, що йдуть уперед.
Українські розробки: «Богдана» та шлях до незалежності
«Богдана» — це гордість. Колісна самохідка на шасі КрАЗ чи Tatra з українським стволом 52 калібри, дальністю понад 40 км і броньованою кабіною. Розробка почалася ще до повномасштабного вторгнення, а серійне виробництво в 2025–2026 роках зробило її основною силою фронту.
Від однієї машини в 2022-му до десятків на місяць — виробництво розгорнуто на кількох заводах. Варіанти на різних шасі адаптуються під потреби. Поруч запускається виробництво 105-мм снарядів M1 — до 100 тисяч на рік з 2026-го.
Ці системи дешевші за західні аналоги, але не поступаються в ефективності. Вони дозволяють економити ресурси й швидко ремонтувати в польових умовах. Артилеристи кажуть: «Богдана» — це наша відповідь, що звучить гучніше за ворожі залпи.
Тактика сучасної артилерії: дрони, точність і «втеча після пострілу»
Сьогодні артилерія ЗСУ працює не поодинці. Дрони-коригувальники передають дані в реальному часі, автоматизовані системи враховують метеоумови, а високоточні снаряди Excalibur б’ють з точністю до метрів. Час від виявлення цілі до залпу скоротився до хвилин.
Головне правило — мобільність. «Постріл — і зміна позиції», щоб уникнути відповіді. Радіолокаційні станції фіксують ворожі батареї, а FPV-дрони доповнюють, але не замінюють гармати. У 2026 році, коли росіяни відчувають брак снарядів, українська артилерія диктує темп.
Переваги: економія боєприпасів, менші втрати серед особового складу, максимальний ефект. Кожна бригада навчається в Міжвидовому центрі в Дівичках, де симулятори й реальні стрільби готують до реалій.
Виклики, перспективи та майбутнє артилерії ЗСУ
Виклики залишаються: логістика боєприпасів, ремонт у польових умовах, протидія ворожим дронам і ракетам. Але стандартизація на «Богдані», Archer і RCH-155, спільно з нарощуванням виробництва, вирішує більшість проблем.
У майбутньому артилерія ЗСУ стане ще розумнішою — з інтеграцією штучного інтелекту для прогнозування цілей і повної автоматизацією. Вона не втратить позицій навіть у світі дронів, бо залишається основою, що ламає оборону й підтримує наступ.
Кожен артилерист знає: їхній грім — це голос свободи. І поки лунають залпи, Україна стоїть міцно, крок за кроком наближаючи перемогу.
About the Author
