Колишній офіцер Шотландської гвардії, який пройшов шлях від депутата шотландського парламенту до чотирирічного керівництва Міністерством оборони Великої Британії за трьох прем’єр-міністрів поспіль.
Саме Бен Уоллес став головним архітектором військової підтримки України з боку Лондона, першим у світі передавши Києву сучасну далекобійну зброю та навчивши десятки тисяч українських військових.
Після відставки у 2023 році він не зник з інформаційного поля, а перетворився на впливового голосу «совісті Заходу», вимагаючи ізолювати Росію та зробити окупований Крим «непридатним для життя».
Від лижного інструктора до капітана: несподіваний зліт
П’ятнадцятого травня 1970 року в маленькому містечку Фарнборо, що в англійському графстві Кент, народився хлопчик, якому судилося стати однією з найколоритніших постатей британської політики XXI століття. Роберт Бен Лоббан Воллес — повне ім’я політика — не одразу обрав шлях державного діяча. Після завершення престижної школи Міллфілд у Сомерсеті юнак вирушив підкорювати австрійські Альпи, де працював звичайним інструктором із лиж в Австрійській національній лижній школі в селі Альпбах. Уявіть собі цю картину: майбутній міністр оборони, який пізніше командуватиме найпотужнішими збройними силами Європи, починає свій шлях із навчання туристів тримати рівновагу на засніжених схилах.
Далі був семирічний вояж до Сполучених Штатів разом із батьками — час, який, ймовірно, дав йому безцінне розуміння трансатлантичних відносин, що згодом відіграло ключову роль у його політичній кар’єрі. Але справжнє покликання чекало на нього вдома. У дев’ятнадцять років Воллес вступає до Королівської військової академії в Сандхерсті — легендарної «фабрики офіцерів», яка випустила не одне покоління британських воєначальників.
Отримавши офіцерське звання 1990 року, він приєднується до лав Шотландської гвардії — елітного піхотного полку з багатовіковою історією. Вісім років його військової кар’єри — це не парадні марші, а справжнє бойове гартування. Воллес служить у Німеччині, на Кіпрі, в Центральній Америці, але найзапекліші випробування чекали на нього в Північній Ірландії, де він брав участь у контртерористичних операціях під час сумнозвісного конфлікту, відомого як «The Troubles». 1992 року його мужність була відзначена згадкою в депешах — військовою нагородою, що свідчить про виняткову хоробрість на полі бою. Він залишив армію 1998 року у званні капітана — солідний бойовий досвід, який пізніше кардинально відрізнятиме його від багатьох клерків-політиків у Вестмінстері.
Шотландський трамплін: як Воллес підкорював політичний Олімп
Після армії Воллес робить різкий поворот, який багатьом здався б дивним. Він вирушає до Шотландії, щоб спробувати свої сили в політиці. І цей ризик виявився виправданим на всі сто. 1999 року він стає депутатом нещодавно створеного Шотландського парламенту, представляючи регіон Північно-Східна Шотландія. Чотири роки в Единбурзі стали для нього справжньою школою політичного виживання та публічних дебатів, адже молодий парламент вимагав від своїх членів неабиякої енергії та харизми.
У 2003 році Воллес залишає шотландську політичну арену та на деякий час повертається до оборонної промисловості. Він приєднується до компанії QinetiQ — колишнього державного Агентства з оцінки та досліджень у галузі оборони (DERA), де обіймає посаду директора закордонних зв’язків. Цей досвід роботи в одному з найбільших оборонних підрядників Європи дав йому безцінне розуміння того, як функціонує військово-промисловий комплекс зсередини — знання, яке він активно використовуватиме на посаді міністра оборони.
2005 року стає поворотним у кар’єрі Воллеса. Він балотується до британського парламенту від виборчого округу Ланкастер і Вайр і здобуває переконливу перемогу. Так починається його майже двадцятирічна одіссея в Палаті громад, яка триватиме аж до 2024 року. Він пройшов шлях від пересічного депутата до тіньового міністра у справах Шотландії, а після консервативної перемоги 2015 року — до реальних важелів влади. Воллес обіймав посаду заступника міністра у справах Північної Ірландії, а потім, уже за прем’єрства Терези Мей, став заступником міністра внутрішніх справ з безпеки та економічних злочинів. На цій посаді він курував боротьбу з тероризмом та кіберзлочинністю, набуваючи необхідних навичок для майбутнього управління всією оборонною системою королівства.
Ключовий момент: На відміну від багатьох своїх колег-міністрів, Воллес мав реальний бойовий досвід, що робило його унікальною фігурою в британському кабінеті та дозволяло спілкуватися з військовими однією мовою.
Чотири роки на вершині: доба міністра оборони
Двадцять четвертого липня 2019 року новообраний прем’єр-міністр Борис Джонсон призначає Бена Воллеса міністром оборони Великої Британії. Початок його каденції видався доволі спокійним, але світ уже стояв на порозі найбільшої кризи європейської безпеки з часів Другої світової війни. Воллес залишився на посаді й після швидкоплинного правління Ліз Трасс, і після приходу до влади Ріші Сунака, ставши своєрідним «якорем стабільності» в уряді, що постійно трясло від політичних штормів.
Ключовим випробуванням для нього стало повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року. Саме Воллес став головним голосом Лондона в оборонних питаннях, координуючи безпрецедентну за масштабами військову допомогу Києву. Він першим серед західних союзників поставив Україні сучасну далекобійну артилерію, системи ППО та, зрештою, далекобійні ракети Storm Shadow, які кардинально змінили хід бойових дій. Окрім зброї, під його керівництвом було запущено програму навчання українських військовослужбовців на британській території, яка підготувала десятки тисяч солдатів і офіцерів.
Воллес став відомий своїм жорстким, іноді прямолінійним стилем. Його заява про те, що Британія — це не «Amazon» для військових поставок, сколихнула дипломатичні кола, але водночас показала його прагматизм і втому від бюрократичних зволікань. Саме ця прямота, поряд із глибоким розумінням військової справи, зробила його однією з найпопулярніших фігур серед британських консерваторів. Влітку 2023 року його навіть прочили наступником Єнса Столтенберга на посаді генерального секретаря НАТО, але через позицію США, які хотіли бачити на цій посаді представника країни-засновника альянсу, ця кандидатура не пройшла.
Тридцять першого серпня 2023 року Воллес офіційно подав у відставку з посади міністра оборони, пояснивши своє рішення бажанням проводити більше часу з родиною та політичною втомою. У прощальному листі до прем’єра він написав: «Світ стає дедалі більш небезпечним», наголосивши на необхідності подальших інвестицій у збройні сили. Його наступником став Грант Шеппс.
Війна без меж: позиція щодо України та агресії РФ
Якщо хтось і заслужив звання «залізного міністра», то це саме Бен Воллес. Його ставлення до війни в Україні — це не кабінетна риторика, а глибоке особисте переконання, підкріплене бойовим досвідом. Він називав дії Росії «повторенням фашизму та тиранії нацистів Другої світової війни». І за цими словами стояли реальні справи.
Саме Воллес ініціював передачу Україні протитанкових комплексів NLAW та Javelin ще до повномасштабного вторгнення, коли багато хто на Заході лише обговорював можливість агресії. Його віра у перемогу України була залізною. Він особисто координував поставки, тиснув на німецьких партнерів щодо танків Leopard та американських союзників щодо далекобійних ракет. За даними Укрінформу, у червні 2023 року він офіційно запросив для України військову допомогу на суму від 2,3 до 2,6 мільярда фунтів стерлінгів.
Навіть після відставки його голос залишається одним із найвагоміших у світовій політиці. Він продовжує жорстко критикувати будь-які спроби умиротворення агресора. Так, у лютому 2025 року Воллес розкритикував тодішнього кандидата в президенти США Дональда Трампа за його переговори з Путіним, назвавши їх такими, що мають «відлуння мюнхенської змови 1938 року». У вересні 2025 року на Варшавському форумі безпеки він закликав Захід зробити Крим «непридатним для життя» для російських військ, знищивши Кримський міст та позбавивши півострів стратегічного значення. «Нам потрібно допомогти Україні мати далекобійні можливості, щоб дестабілізувати Крим», — заявив він тоді.
Цитата, що вражає: «Вони — не ми. У них немає такої ж демократії, у них немає такої системи стримувань і противаг, як у нас. І ми втратили ту навичку, ту глибоку навичку… розпізнавати та читати свого супротивника» — так Воллес пояснив головну помилку західної розвідки, яка недооцінила здатність Путіна до ірраціональних рішень.
Після відставки: новий голос совісті Заходу
Політична пенсія Воллеса виявилася доволі активною. Після того, як він 2024 року залишив Палату громад, вирішивши не балотуватися на новий термін, його життя не стало тихішим. Колишній міністр долучився до ради директорів українсько-британської defense-tech компанії UForce, яку називають «оборонним єдинорогом», інвестувавши власний авторитет і досвід у розвиток технологій подвійного призначення. Його мета — допомогти українським виробникам зброї вийти на західні ринки, адже «іноземні замовники дедалі менше хочуть купувати красиві презентації без доведеного результату».
Водночас Воллес перетворився на неформального радника та аналітика, чиї коментарі регулярно з’являються в провідних світових медіа. Він продовжує наполягати на тотальній ізоляції Росії, закликаючи Захід будувати «високі тюремні мури» навколо країни-агресора. Він також активно критикує спроби США укласти угоди з Україною, які не передбачають реальних гарантій безпеки, називаючи деякі пропозиції «повним здирництвом».
Його засновницьке бачення майбутнього оборонної промисловості простежується в кожному виступі: «Західним арміям потрібні не разові вироби, а повний пакет: апаратна частина, програмне забезпечення, інтеграція в підрозділи, навчання і подальша адаптація під поле бою». Він упевнений, що майбутнє — за швидкою інтеграцією технологій, а не за багаторічними бюрократичними процедурами, які домінували в оборонних закупівлях десятиліттями.
Таємниці приватного життя та несподівані повороти
За образом жорсткого політика ховається звичайна людина зі своїми захопленнями та слабкостями. Воллес одружений із Лізою Кук, з якою вони виховали трьох дітей. Родина мешкає в Ланкаширі — подалі від метушливого Лондона, де політик знаходить спокій після напружених робочих тижнів.
Він залишився вірним своїм юнацьким захопленням: коли дозволяє час, Воллес любить пограти в регбі, покататися на лижах та відвідати кінні перегони. Його політичні переконання — це поєднання консервативного традиціоналізму з лібертаріанським несприйняттям надмірної опіки держави. Як він сам якось зазначив, «я твердо вірю в малий уряд. Люди та громади повинні бути залишені в спокої Вайтхоллом, який надто часто намагається нав’язати єдиний для всіх підхід до життя».
Незважаючи на публічну популярність, Воллес двічі відмовлявся від участі в перегонах за посаду лідера Консервативної партії. Спочатку влітку 2022 року після відставки Бориса Джонсона, а потім і восени того ж року, коли партія шукала заміну Ліз Трасс. Його мотиви залишалися незмінними: він вважав себе більш ефективним на посаді міністра оборони, а не як прем’єр-міністр. Це рідкісний приклад політичного альтруїзму в сучасному світі, де влада часто стає самоціллю.
У 2024 році Воллес отримав лицарське звання — його внесок у зміцнення обороноздатності країни був визнаний на найвищому рівні. Але титул не змінив його суті: він залишився тим самим прямим, іноді різким, але неймовірно щирим політиком, якого поважають навіть опоненти.
Спадщина Бена Уоллеса: що залишиться після нього
Бен Воллес залишає після себе багату спадщину, яка виходить далеко за межі однієї країни. По-перше, він довів, що політик із реальним військовим досвідом може бути набагато ефективнішим у кризових ситуаціях, ніж кар’єрний бюрократ. Його рішення вплинули на хід війни в Україні та, без перебільшення, змінили баланс сил у Європі. Українці називають його людиною, яка допомогла врятувати Київ.
По-друге, Воллес став символом нового покоління консерваторів, які не бояться говорити правду в обличчя союзникам, якщо це потрібно для спільної справи. Його пряма мова та відсутність політичного лицемірства викликають повагу навіть у тих, хто з ним не згоден.
По-третє, його діяльність після відставки — перехід в оборонний технологічний бізнес — відкриває нову сторінку у відносинах між ветеранами високої політики та інноваційною економікою. Він не просто коментує події, а впливає на них, допомагаючи створювати зброю майбутнього вже сьогодні.
Основні віхи політичної та військової кар’єри
- 1970 рік: народження в Фарнборо, Кент.
- 1990 рік: закінчення Королівської військової академії Сандхерст, початок служби в Шотландській гвардії.
- 1998 рік: звільнення з армії у званні капітана.
- 1999 рік: обрання до шотландського парламенту.
- 2005 рік: перше обрання до британського парламенту.
- 2016 рік: призначення міністром безпеки в уряді Терези Мей.
- 2019 рік: призначення міністром оборони Борисом Джонсоном.
- 2022 рік: координація військової допомоги Україні після повномасштабного вторгнення РФ.
- 2023 рік: відставка з посади міністра оборони.
- 2024 рік: отримання лицарського звання та залишення парламенту.
Британська газета The Times назвала Бена Воллеса людиною, яка виконала свою роботу з «відзнакою у вирішальній ролі». І це, мабуть, найкраща характеристика для політика, який ніколи не гнався за лаврами, а просто робив те, що вважав правильним, захищаючи свою країну та її союзників у найскладніший час.
About the Author
