Сімдесят з гаком років на службі — і досі в строю. Шведська автоматична гармата Bofors L70 калібру 40 мм народилася наприкінці 1940-х як відповідь на еру реактивної авіації, а сьогодні збиває іранські дрони-камікадзе над українськими містами. Небагато зразків озброєння можуть похвалитися такою кар’єрою: від стандарту НАТО часів холодної війни до головного «мисливця на Шахеди» у XXI столітті.
Ця гармата — приклад того, як грамотна інженерія перетворює метал на довгожителя. Потужний снаряд 40×365 мм R, висока точність, скорострільність понад 300 пострілів за хвилину та здатність працювати як по повітряних, так і по наземних цілях зробили L70 однією з наймасовіших зенітних систем в історії. Її прийняли на озброєння близько 40 країн світу, а виробництво триває донині під крилом BAE Systems Bofors.
Розберемо детально, звідки взялася ця зброя, як вона влаштована, чим стріляє і чому саме зараз, у 2026 році, переживає справжній ренесанс на українському театрі бойових дій.
Від L/60 до L/70: народження нової легенди
Попередниця — Bofors 40 mm L/60 — стала, без перебільшення, найвідомішою зенітною гарматою Другої світової війни. Вона стояла на палубах американських лінкорів, британських есмінців і захищала Лондон від Фау-1. Але вже наприкінці 1940-х шведські інженери розуміли: реактивні літаки літають надто швидко, і стара добра «шістдесятка» за ними просто не встигає.
Рішення виявилося радикальним. Компанія AB Bofors подовжила ствол до 70 калібрів (звідси й назва — Length 70, тобто 2,8 метра), розробила потужніший набій 40×365 мм R і майже вдвічі підняла темп стрільби. Перші зразки з’явилися у 1947 році, а 1948-го новинку прийняла на озброєння шведська армія під позначенням 40 mm Lvakan m/48. Початкова швидкість снаряда зросла приблизно до 1000–1030 м/с — снаряд буквально «випльовувався» зі ствола, як блискавка.
У листопаді 1953 року Bofors L70 офіційно затвердили як стандартну зенітну гармату НАТО — після цього замовлення посипалися тисячами, а ліцензійне виробництво розгорнули в Італії, Великій Британії, Іспанії, Індії та Югославії.
Цікавий штрих: гармата стала базою для цілої плеяди самохідних зенітних установок. Серед них — шведська CV9040 на шасі бойової машини піхоти, а також сумнозвісний американський проєкт M247 Sergeant York, який, щоправда, провалився через проблеми з радіоелектронікою, а не через саму гармату. Шведська «сорокаміліметрівка» тут була ні до чого — вона якраз працювала бездоганно.
Конструкція: чому ця гармата така влучна
Серце системи — автоматика на основі короткого відкату ствола з вертикальним клиновим затвором. Звучить сухо, але на практиці це означає шалену надійність: механізм перезаряджання працює як швейцарський (точніше, шведський) годинник навіть у багнюці, морозі та пилюці. Живлення боєприпасами здійснюється обоймами по чотири снаряди, які заряджальники подають у напрямну зверху, а в пізніших версіях з’явилася і стрічкова подача.
Ключова філософія L70 відрізняє її від багатьох конкурентів. Більшість малокаліберних зеніток роблять ставку на щільність вогню — буквально «стіну металу». Bofors пішла іншим шляхом: висока купність стрільби плюс важкий, майже кілограмовий снаряд, якому достатньо одного-двох влучань для знищення цілі. Така собі снайперська гвинтівка серед зенітних автоматів.
Класична буксирувана версія важить близько 4,8–5,2 тонни і пересувається на чотириколісному лафеті. У бойовому положенні платформа опускається на домкрати, забезпечуючи круговий обстріл на 360° і кути піднесення від −4° до +90°. Розрахунок — від чотирьох до шести осіб, причому більшість із них зайнята саме подачею обойм, бо гармата «з’їдає» боєкомплект із завидним апетитом.
Технічні характеристики Bofors L70
| Параметр | Показник | Коментар |
| Калібр | 40 мм | Набій 40×365 мм R |
| Довжина ствола | 70 калібрів (2,8 м) | Звідси індекс L/70 |
| Темп стрільби | 240–330 пострілів/хв | Залежно від модифікації |
| Початкова швидкість | ≈1000–1030 м/с | Для осколкових снарядів |
| Ефективна дальність | до 4000–4500 м | По повітряних цілях |
| Максимальна дальність | до 12 500 м | Балістична, по наземних цілях |
| Маса буксируваної версії | ≈4,8–5,2 т | Залежно від комплектації |
Джерела даних: GlobalSecurity, Defense Express.
Цифри в таблиці варто читати з розумінням нюансу: за десятиліття виробництва з’явилися десятки модифікацій, тож темп стрільби ранніх зразків (240 пострілів за хвилину) суттєво відрізняється від пізніх версій із показником 300+ пострілів. Те саме стосується систем наведення — від суто ручних механічних приводів до повністю дистанційно керованих башт із цифровими балістичними обчислювачами.
Боєприпаси: від класичної «осколки» до розумного 3P
Асортимент снарядів для L70 за сім десятиліть розрісся до вражаючого меню. Основні типи виглядають так:
- Осколково-фугасні (HE) з контактним або дистанційним підривником — класика проти літаків і дронів;
- Снаряди з готовими уражальними елементами (PFHE) і неконтактним підривником, що з’явилися на початку 1970-х;
- Бронебійні підкаліберні (APFSDS) — для роботи по легкоброньованій техніці;
- Програмовані багатоцільові 3P (Prefragmented, Programmable, Proximity-fuzed) із шістьма режимами роботи підривача.
Кожен пункт цього списку — окрема епоха в розвитку боєприпасів. Особливої уваги заслуговує снаряд 3P, що виріс із проєкту Trinity 1980-х років: його електронний підривач програмується безпосередньо перед пострілом і може спрацювати на наближення до цілі, із затримкою після пробиття перешкоди або в заданій точці траєкторії. Проти малопомітних безпілотників режим повітряного підриву з хмарою вольфрамових кульок — це майже гарантоване ураження без прямого влучання.
Bofors L70 в Україні: ветеран проти «Шахедів»
Тут починається найгарячіша частина історії. У лютому 2023 року Литва оголосила про передачу Україні 36 гармат L/70 зі своїх арсеналів — і вже за лічені дні перша партія прибула до наших захисників. Розрахунок був точний: дешевий снаряд проти дешевого дрона, бо палити зенітними ракетами вартістю сотні тисяч доларів по «Шахедах» — економічне самогубство.
Бійці 5-ї окремої Слобожанської бригади Національної гвардії України регулярно збивають дрони-камікадзе Shahed саме з 40-мм Bofors L70 — гармати, розробленої понад 76 років тому, з базовими оптичними прицілами та ручним наведенням.
У нашій практиці аналізу війни проти дронів цей кейс — один із найпоказовіших. Літня зброя з потужним боєприпасом виявилася напрочуд релевантною новим загрозам: «Шахед» летить порівняно повільно й передбачувано, а кілограмовий 40-мм снаряд не залишає йому шансів. Звісно, ручне наведення вимагає від екіпажу майстерності ювеліра й нервів канатохідця. Але результат на табло — збиті цілі й захищені міста.
Tridon Mk2: онук легенди вже воює за Україну
Еволюція не зупинилася. Компанія BAE Systems представила на виставці Eurosatory 2024 самохідну зенітну установку Tridon Mk2, побудовану на базі морської гармати Bofors 40 Mk4 — прямої спадкоємиці L70. Швеція та Данія профінансували виробництво й передачу цих систем Україні, а в лютому 2025 року шведський уряд закупив для нас пакет протиповітряної оборони на 113 мільйонів доларів, до якого ввійшли Tridon Mk2 і ПЗРК RBS 70.
Що вміє новинка? Дистанційно кероване бойове відділення, магазин на 100 готових пострілів, темп стрільби близько 300 пострілів за хвилину, повна сумісність із програмованими боєприпасами 3P і робота в парі з радарами Saab Giraffe 1X. Заявлена ефективна дальність — до 12 км залежно від типу цілі, боєприпасу та умов місцевості. Комплекс монтується практично на будь-яке шасі, аж до цивільної вантажівки, що робить його мобільним і малопомітним для ворожої розвідки.
Порівняйте самі: там, де класична L70 потребує шести людей і ручної подачі обойм, Tridon Mk2 обходиться оператором із планшетом у захищеній кабіні. Сімдесят років технологічної еволюції — а серце системи те саме: сорокаміліметровий шведський автомат, що б’є точно і боляче.
Bofors L70 — рідкісний приклад зброї, яка пережила кілька технологічних епох і щоразу знаходила собі нову роль: від перехоплення реактивних літаків у 1950-х до полювання на дрони у 2020-х.
Для України ця гармата стала водночас і робочою конячкою мобільних вогневих груп, і мостом до сучасних систем на кшталт Tridon Mk2. Економіка війни з дронами невблаганна: збивати дешеві цілі треба дешевими засобами, і саме тут 40-мм снаряд поза конкуренцією. Тож коли наступного разу почуєте про збитий над українським містом «Шахед» — є чимала ймовірність, що його зупинив ветеран зі Швеції, якому вік анітрохи не заважає робити свою справу блискуче.
About the Author
