БПЛА Мисливець, відомий у Росії як С-70 «Охотник», — це важкий ударно-розвідувальний безпілотник з технологією малопомітності, який Москва позиціонувала як елемент авіації шостого покоління. Апарат створювали як «вірного супутника» винищувачів Су-57: він мав проривати протиповітряну оборону, вести розвідку та наносити удари з внутрішніх відсіків, зберігаючи низьку радіолокаційну помітність.
У жовтні 2024 року один з прототипів цього дрона опинився в небі над Донеччиною. Ймовірно, під час випробувального або бойового вильоту апарат втратив керування, перетнув лінію фронту і був свідомо збитий супроводжуючим російським винищувачем Су-57, щоб не допустити потрапляння технологій до рук українських фахівців. Уламки підтвердили: дрон ніс плануючу бомбу УМПБ Д-30. Це стала першою задокументованою втратою такого апарату.
Подія оголила реальні можливості та вразливості проєкту. Дорогий, технологічно складний стелс-БПЛА зіткнувся з проблемами зв’язку в умовах щільної електронної війни, тоді як Україна тим часом масово розгортає власні компактні перехоплювачі, здатні полювати на ворожі дрони ефективніше й дешевше.
Історія проєкту: від «Ската» до першого польоту
Російські роботи над важкими безпілотниками починалися задовго до появи С-70. Ще 2005 року корпорація «МіГ» вела проєкт «Скат» — літаюче крило з технологією стелс. Коли Міністерство оборони Росії обрало «Сухий» головним розробником нової платформи, напрацювання «Ската» частково перейшли в нову програму. Офіційно роботи над С-70 активізувалися близько 2011–2012 років.
Перший макет для наземних випробувань з’явився 2014 року. У липні 2017-го публіці показали прототип у конфігурації літаючого крила. Наступного року апарат проходив руліжні тести й перевірку систем на аеродромі в Ахтубінську.
Ключова віха — 3 серпня 2019 року. Тоді С-70 вперше піднявся в повітря. Політ тривав близько 20 хвилин на висоті 600 метрів. Уже у вересні того ж року дрон виконував спільні завдання з Су-57: перевіряли розширення радіолокаційного поля винищувача завдяки дрона-«лояльного супутника».
До 2021–2023 років побудували кілька прототипів. Деякі отримали плоскі сопла двигуна для зниження теплової та радіолокаційної помітності. Випробування озброєння йшли паралельно: спочатку некеровані бомби, потім високоточні. Серійне виробництво обіцяли почати в другій половині 2024 року, але станом на 2026 рік апарат залишається переважно на стадії прототипів і державних випробувань. Побудовано щонайменше чотири одиниці, ще кілька — у процесі.
Як влаштований стелс-мисливець: конструкція та технології
С-70 виконаний за схемою «літаюче крило» без традиційного хвостового оперення. Така форма зменшує кількість кутів, які відбивають радіохвилі, і покращує аеродинаміку на дозвукових швидкостях. Довжина апарату — близько 14 метрів, розмах крила — 19–20 метрів. Максимальна злітна маса сягає 25 тонн.
Головний секрет малопомітності — не лише форма, а й композитні матеріали корпусу та радіопоглинаюче покриття, яке перетворює енергію радара на тепло замість відбиття назад.
Двигун — похідна АЛ-41Ф від Су-57. Він дозволяє розвивати швидкість до 1000–1060 км/год. Перші прототипи мали звичайні круглі сопла; серійні планували оснастити плоскими для зменшення інфрачервоного сліду. Практична стеля — до 18 кілометрів за деякими оцінками, хоча точні цифри залишаються закритими.
Для початківців: уявіть велетенського металевого птаха, який не відбиває радіосигнали як звичайний літак, а «ковтає» їх. Радар бачить не чітку точку, а розмитий слабкий слід або нічого. Але ця «невидимість» має ціну: апарат складний у виробництві, чутливий до пошкоджень покриття і потребує надійного каналу зв’язку з оператором або «старшим» літаком.
Для просунутих читачів: внутрішні відсіки озброєння — критичний елемент стелс-архітектури. Зовнішнє підвішування ракет чи бомб миттєво збільшує ефективну площу розсіювання. Саме тому С-70 тестували з вільнопадаючими бомбами та плануючими боєприпасами, які виходять з відсіків у повітрі.
Озброєння та бойові можливості
У двох внутрішніх відсіках апарат може нести до 2–2,8 тонни керованих і некерованих боєприпасів (російські джерела іноді заявляли вищі цифри, але реальні випробування вказують на менші значення).
У 2021–2022 роках пройшли тести зі звичайними бомбами та високоточною зброєю. Під час інциденту 2024 року в уламках знайшли елементи плануючої бомби УМПБ Д-30СН — вдосконаленої версії з більшою дальністю польоту порівняно з ранніми УМПК. Це дозволяє наносити удари зі значної відстані, не заходити глибоко в зону ППО противника.
Роль «лояльного супутника» (loyal wingman) передбачала, що Су-57 керує дроном, розширюючи своє радіолокаційне поле та отримуючи дані в реальному часі. У теорії група з одного винищувача та кількох С-70 могла діяти як єдина мережа. На практиці зв’язок виявився вразливим до засобів радіоелектронної боротьби, які активно застосовує українська сторона.
Інцидент 5 жовтня 2024 року: що сталося насправді
5 жовтня 2024 року пара — Су-57 та С-70 — вилетіла з аеродрому Ахтубінськ на випробування або бойове завдання. Дрон прямував у бік лінії фронту. На певному етапі втратив зв’язок з операторами. Апарат продовжив політ автономно, перетнув лінію розмежування і опинився в небі над Донеччиною неподалік Костянтинівки та Часового Яру.
Російський винищувач, що супроводжував дрон, випустив ракету класу «повітря — повітря» малої дальності. С-70 загорівся і почав падати. Відео, поширені в мережі, зафіксували саме цей момент. Уламки впали на підконтрольній Україні території. Аналіз показав: дрон справді ніс плануючу бомбу, а його конструкція повністю відповідає С-70.
Ця втрата стала першою підтвердженою для проєкту і водночас найяскравішим доказом: навіть найсучасніший російський стелс-БПЛА не застрахований від збоїв зв’язку та необхідності «самознищення» в разі втрати контролю.
Російська сторона спочатку намагалася приховати або спростувати приналежність апарату, але уламки та відео не залишили сумнівів. Для українських фахівців це стало цінним джерелом інформації про реальний стан російських технологій.
Порівняння з іншими системами
Щоб зрозуміти місце С-70 в світовій ієрархії, варто порівняти його з іншими важкими або стелс-БПЛА. Нижче — узагальнена таблиця на основі відкритих даних.
| Модель | Країна | Розмах крила, м | Макс. злітна маса, т | Корисне навантаження, т | Статус (2026) |
|---|---|---|---|---|---|
| С-70 Охотник | Росія | 19–20 | 25 | ~2–2,8 | Прототипи, випробування |
| RQ-170 Sentinel | США | ~20 | ~4–5 (оцінка) | ~0,5–1 | На озброєнні (обмежено) |
| X-47B | США | ~19 | ~20 | ~2 | Демонстратор, не серійно |
| Wing Loong II | Китай | ~14 | ~4,2 | ~0,5–1 | Серійне виробництво |
Дані узагальнено з відкритих джерел, зокрема Вікіпедії та аналітичних матеріалів Defence Express.
С-70 більший і важчий за американський RQ-170, від якого, за деякими припущеннями, росіяни частково запозичили ідеї (іранська копія Shahed-171 Simorgh також вплинула на візуальний образ). Проте американські апарати мають довшу історію експлуатації та кращу інтеграцію в мережецентричні системи.
Українська відповідь: мисливці за дронами нового покоління
Поки Росія вкладала ресурси в одиничні дорогі стелс-платформи, Україна зосередилася на масовому виробництві спритних перехоплювачів. Компанії на кшталт «Генерал Черешня» вже у 2025–2026 роках серійно випускають дрони-мисливці «Bullet» та «Air Speed», здатні перехоплювати Shahed, Gerbera, Lancet та навіть окремі типи розвідувальних апаратів.
Ці апарати дешевші в рази, їх можна виробляти сотнями щомісяця, а оператори навчаються за тижні. У березні 2026 року дрони «Генерал Черешня» посіли перше місце за кількістю підтверджених перехоплень ворожих БПЛА. Деякі модифікації вже демонстрували здатність вражати навіть гелікоптери.
Такий підхід — не заміна важким стелс-дронам, а доповнення. У сучасній війні перемогу часто приносять не поодинокі «мисливці-гіганти», а рої маленьких, розумних і дешевих апаратів, які перевантажують систему ППО противника.
Що показав «Мисливець» про майбутнє безпілотної війни
Інцидент з С-70 став наочним уроком. Навіть найдорожчий і технологічно просунутий апарат може втратити зв’язок у щільному полі радіоелектронної боротьби. Автономність, яку обіцяли розробники, на практиці виявилася обмеженою.
Для просунутих читачів важливо розуміти: стелс — це не абсолютна невидимість, а зниження ймовірності виявлення на певних дальностях і частотах. У комбінації з сучасними засобами РЕБ та мобільними групами ППО навіть «невидимий» дрон стає вразливим.
Для початківців: війна дронів еволюціонує швидше, ніж будь-яка інша сфера озброєнь. Те, що вчора здавалося футуристичним (важкий стелс-БПЛА під керуванням винищувача), сьогодні вже не гарантує переваги. Завтрашні перемоги, ймовірно, належатимуть тим, хто вміє поєднувати дорогі платформи з масовими, дешевими та швидко відновлюваними системами.
С-70 «Мисливець» залишився символом амбіцій і водночас нагадуванням: у повітрі 2026 року перемагає не той, хто має найбільшого птаха, а той, хто краще розуміє правила нової гри.
About the Author
