Цей ручний кулемет, розроблений Василем Олексійовичем Дегтярьовим, став одним із наймасовіших і найвпізнаваніших зразків автоматичної зброї XX століття. Прийнятий на озброєння Червоної армії наприкінці 1927 року, він забезпечував стрілецькі відділення щільним і надійним вогнем у найрізноманітніших умовах — від сибірських морозів до спекотних степів. Характерний плоский дисковий магазин на 47 патронів 7,62×54 мм R, встановлений зверху, зробив дп 27 миттєво впізнаваним на фронтових фотографіях і в кінохроніці.
За майже століття експлуатації кулемет пройшов шлях від основного засобу вогневої підтримки піхоти часів Другої світової війни до обмеженого, але реального застосування в сучасних конфліктах. Простота конструкції, висока живучість механізмів і здатність працювати в екстремальних умовах забезпечили йому довге життя навіть після появи більш сучасних зразків. Сьогодні окремі екземпляри, модернізовані оптичними прицілами та глушниками, використовують для боротьби з безпілотниками та в окопних боях.
Історія створення та шлях до масового виробництва
Василь Дегтярьов розпочав роботу над власним ручним кулеметом ще 1923 року з власної ініціативи. На той час Червона армія відчувала гостру потребу в легкому автоматичному озброєнні, здатному замінити іноземні зразки на кшталт «Льюїса». Перші випробування 1924 року комісія під керівництвом Миколи Куйбишева оцінила проект високо: відзначили оригінальність ідеї, безвідмовність і простоту в експлуатації.
Серійне виробництво стартувало на Ковровському заводі. 12 листопада 1927 року зібрали перші десять екземплярів. Після військових випробувань партії зі 100 одиниць 21 грудня 1927 року кулемет офіційно прийняли на озброєння під позначенням 7,62-мм ручний кулемет зразка 1927 року (ДП). Загалом за роки виробництва випустили близько 795 тисяч одиниць — цифра, яка робить дп 27 одним із наймасовіших кулеметів в історії.
У 1930-ті роки конструкцію постійно вдосконалювали: з’явилися варіанти 1931, 1934 та 1938 років. Під час війни, коли фронт вимагав максимальної надійності, у 1944 році під керівництвом самого Дегтярьова створили модернізовану версію ДПМ. Вона отримала перенесену в ствольну коробку зворотну пружину, зручнішу пістолетну рукоятку та покращену сошку.
Технічні характеристики та принцип роботи
Дп 27 — це газовідвідний кулемет з довгим ходом газового поршня та запиранням двома бойовими упорами, що розходяться вбік. Така схема забезпечила високу надійність навіть при забрудненні та низьких температурах. Ствол довжиною 604,5 мм не мав швидкозмінної конструкції — це був свідомий компроміс заради простоти та зниження ваги. Натомість розрахунок регулював темп стрільби, щоб уникнути перегріву.
Ось основні параметри в порівнянні з практичними показниками:
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Калібр / патрон | 7,62 мм / 7,62×54 мм R | Універсальний радянський гвинтівковий патрон |
| Маса без патронів | 8,4–9,12 кг | Залежно від модифікації та сошки |
| Маса зі спорядженим магазином | 11,5–11,8 кг | Диск на 47 патронів |
| Довжина | 1270 мм | З пламегасником |
| Довжина ствола | 604,5 мм | Без пламегасника |
| Темп стрільби (циклічний) | 500–600 постр./хв | Практичний у бою — 80–150 постр./хв |
| Початкова швидкість кулі | 840 м/с | Для легкої кулі зразка 1908 року |
| Ефективна дальність | 800 м | Максимальна — до 2500 м |
| Боєживлення | Плоский диск на 47 патронів | Патрони розташовані радіально, кулями до центру |
Дисковий магазин став справжньою візитівкою зброї. Пружина всередині «тарелки» подавала патрони по колу до приймального вікна. Така система дозволяла швидко перезаряджати кулемет навіть у рукавицях, але вимагала обережного поводження — при падінні або ударі диск міг деформуватися. Гільзи викидалися вниз, що зменшувало задимлення лінії прицілювання.
Особливої уваги заслуговує система газовідведення з регулятором. Вона дозволяла адаптувати роботу автоматики під різні умови — від чистого ствола до сильного забруднення або використання різних типів патронів. У ДПМ зворотну пружину перенесли з-під ствола в ствольну коробку, що значно підвищило надійність при тривалому веденні вогню.
Переваги, недоліки та типові проблеми в польових умовах
Простота технології стала головною перевагою дп 27. На виробництво одного кулемета йшло значно менше часу та ресурсів, ніж на складніші іноземні аналоги. Це дозволило швидко наситити армію зброєю напередодні та під час війни. Кулемет добре працював у мороз — газова автоматика не замерзала так критично, як у деяких водяних систем.
Серед недоліків — відсутність швидкозмінного ствола. При інтенсивній стрільбі ствол перегрівався, і темп доводилося знижувати. Рання модель також страждала від ослаблення зворотної пружини при тривалому нагріві. Ці проблеми вирішили в ДПМ. Ще один момент — відносно велика маса зі спорядженим магазином, що ускладнювало маневр для одного бійця.
У бойовій практиці розрахунок зазвичай складався з двох осіб: стрілець і помічник, який носив запасні диски. Це дозволяло підтримувати високу щільність вогню протягом тривалого часу.
Бойове застосування та роль у ключових конфліктах
Вперше дп 27 застосували в бойових умовах 1929 року під час конфлікту на Китайсько-Східній залізниці. Потім — у боях на Халхин-Голі, у радянсько-фінській війні та, звичайно, у Великій Вітчизняній. Під час оборони Ленінграда кулемети іноді встановлювали на імпровізовані броньові щити для стрільби по піхоті та низьколітаючим цілям.
Німецькі війська захоплювали дп 27 у великих кількостях і навіть прийняли на озброєння під позначенням 7,62 mm leichte Maschinengewehr 120(r). Фіни використовували трофейні зразки до 1960-х років. Після війни кулемет постачали союзникам і він брав участь у війнах у Кореї, В’єтнамі, Афганістані, Югославії, Лівії та Сирії.
Особливо показовим стало його повернення в реальні бойові дії вже у XXI столітті. В Україні з 2022 року підрозділи територіальної оборони та окремі формування використовували наявні на складах екземпляри 1940-х років. Деякі з них модернізували — встановлювали оптичні та тепловізійні приціли, глушники — і застосовували для боротьби з дронами-камікадзе та в окопних умовах. Це стало яскравим прикладом того, як перевірена часом конструкція може доповнювати сучасні засоби.
Варіанти та подальший розвиток конструкції
На базі дп 27 створили цілу родину зброї:
- ДА та ДА-2 — авіаційні варіанти з магазинами більшої ємності та дульними гальмами.
- ДТ та ДТМ — танкові версії з металевими прикладами та трирядними дисками на 63 патрони.
- ДПМ — основна піхотна модернізація 1944 року з покращеною ергономікою.
- РП-46 — післявоєнна версія з стрічковим живленням, яка певний час використовувалася як ротний кулемет.
Китай, Північна Корея та Угорщина випускали свої копії (Тип 53, Модель 49, 48.Minta). Деякі з них досі зберігаються в арсеналах або використовуються в регіональних конфліктах.
Простота, ремонтопридатність і здатність працювати там, де складніша зброя дає збій, — ось головні причини довголіття конструкції. У руках підготовленого розрахунку дп 27 досі здатний забезпечити ефективну вогневу підтримку на дистанціях до 800 метрів. Для колекціонерів та історичної реконструкції він став справжнім символом епохи.
Сучасні модифікації з оптичними прицілами та засобами зниження звуку показують, що навіть зброя 1927 року може знайти нішу в умовах гібридних конфліктів, де важливі не лише дальність і точність, а й надійність у найскладніших обставинах. Історія дп 27 — це історія про те, як вдала інженерна ідея переживає десятиліття і навіть століття, залишаючись у строю тоді, коли її потребують найбільше.
About the Author
