ДРГ — це компактний підрозділ спеціального призначення, створений для прихованої роботи глибоко в тилу противника. Група поєднує збір критичної розвідінформації з точними диверсійними ударами, здатними дезорганізувати логістику, зв’язок і командну структуру ворога. Чисельність зазвичай становить від трьох до дванадцяти бійців, що забезпечує максимальну мобільність і складність виявлення.
У сучасних конфліктах, зокрема під час повномасштабної війни в Україні, такі формування стали інструментом гібридних дій. Вони проникають на десятки кілометрів за лінію фронту, живуть автономно тижнями й завдають шкоди, співмірної з діями значно більших сил. Розуміння принципів їхньої роботи допомагає і військовим, і цивільним швидше реагувати на загрозу.
Диверсійно-розвідувальна група з’явилася як відповідь на потребу воювати не лише лобовими атаками, а й тихим проникненням. Класична військова доктрина визначає її як штатний елемент сил спеціальних операцій сухопутних чи військово-морських військ. Основна мета — дезорганізація тилових установ, знищення або тимчасове виведення з ладу промислових об’єктів, транспорту, зв’язку та збір даних про противника. Бійці проходять спеціальну підготовку з мінно-підривної справи, вогневої, фізичної, психологічної, парашутно-десантної, підводної та альпіністської підготовки. Вони здатні діяти автономно тривалий час, долаючи великі відстані в стислі терміни.
Невеликий розмір — ключ до успіху. Група з трьох-дванадцяти осіб залишається непомітною для радарів, дронів і патрулів, на відміну від взводу чи роти. Кожен боєць — універсал із вузькою спеціалізацією: командир координує, розвідник фіксує позиції, сапер працює з вибухівкою, снайпер прикриває відхід. У сучасних умовах до складу часто додають оператора FPV-дронів і спеціаліста з радіоелектронної боротьби.
Структура та склад типової ДРГ
Типова диверсійно-розвідувальна група будується за принципом «скальпель, а не молот». Командир — досвідчений офіцер, який приймає рішення без постійного зв’язку з базою. Розвідники ведуть спостереження, запускають дрони, фотографують і фіксують координати. Сапери готують заряди, мінування та підриви. Снайпери й стрільці забезпечують вогневе прикриття. Медик і зв’язківець доповнюють склад залежно від завдання.
Підготовка триває місяцями й навіть роками. Бійці вчаться виживати в лісі, місті чи горах, маскуватися під місцевих, користуватися трофейною зброєю та імпровізувати. Автономність означає, що група може харчуватися тим, що знайде, уникати контактів і повертатися з виконаним завданням навіть після втрати частини особового складу.
| Роль | Кількість | Основні функції | Типове спорядження |
|---|---|---|---|
| Командир | 1 | Планування, рішення, зв’язок | Рація, карта, пістолет |
| Розвідник | 2–3 | Спостереження, дрони, фіксація | Бінокль, тепловізор, FPV |
| Сапер | 1–2 | Підриви, мінування | Вибухівка, детонатори |
| Снайпер/стрільці | 2–4 | Прикриття, точковий вогонь | СВД, АК з глушником |
Джерела даних: військові довідники та матеріали Державної прикордонної служби України.
Основні завдання та тактика дій
Завдання ДРГ завжди конкретні й жорсткі. Перше — розвідка: схеми укріплень, маршрути постачання, розташування складів боєприпасів, позиції ППО, командні пункти. Ця інформація стає «золотом» для артилерії, авіації чи ракетних ударів. Друге — диверсії: підрив мостів, залізничних колій, ліній електропередач, складів пального. Третє — деморалізація: поширення паніки серед військ і цивільного населення через раптові атаки чи фейкові чутки.
У нашій практиці ми стикалися з випадками, коли невелика група з п’яти осіб виводила з ладу вузол зв’язку, змушуючи ворога перекидати резерви й відкриваючи вікно для основного удару.
Тактика будується на прихованості. Проникнення відбувається пішки, на цивільному транспорті, парашутом чи з моря. Група рухається переважно вночі, використовує складки місцевості, уникає доріг і населених пунктів. Зв’язок — мінімальний, часто через заздалегідь узгоджені сигнали чи супутникові термінали. Відхід після виконання завдання — найскладніший етап: бійці маскуються, залишають хибні сліди й можуть розділятися на менші підгрупи.
Еволюція ДРГ: від класики до дронів 2026 року
Класична модель ДРГ сформувалася ще в радянській військовій школі. Тоді основною зброєю були ніж, ТНТ і радіостанція. Сьогодні все змінилося. FPV-дрони дозволяють завдавати ударів на відстані без прямого контакту. Термінали Starlink або аналоги забезпечують зв’язок навіть у глухих районах. Тепловізори й прилади нічного бачення роблять ніч союзником. Радіоелектронна боротьба глушить ворожі безпілотники.
У російсько-українській війні обидві сторони активно застосовують такі групи. Російські ДРГ з 2022 року намагалися проникати на півночі — у Сумській, Харківській, Чернігівській областях. Їхня активність то зростала, то зменшувалася залежно від сезону й посилення української оборони. Українські Сили спеціальних операцій і підрозділи ГУР проводили симетричні рейди, зокрема на територію Брянської, Бєлгородської та Курської областей. Один із відомих прикладів — дії Російського добровольчого корпусу у складі українських сил.
Як розпізнати ворожу ДРГ: практичні ознаки
Розпізнавання починається з дрібниць. Група часто пересувається пішки або на авто без номерів, з великими рюкзаками. Учасники можуть мати чіткий російський акцент, погано орієнтуватися в місцевості й запитувати дорогу до стратегічних об’єктів — мостів, підстанцій, військових частин. Інші маркери: нова форма ЗСУ без правильних шевронів, берці нестандартного зразка, фотографування інфраструктури з незвичних ракурсів. Вони уникають камер, тримаються осторонь натовпу і можуть просити телефон «подзвонити родичам».
У лісі чи прикордонні залишають мітки на деревах або обладнують схрони. Підозрілі автомобілі з логотипами фірм, які давно не існують, — ще один сигнал. Жодна ознака сама по собі не є доказом, але їхня сукупність вимагає негайної реакції.
- Фіксуйте кількість осіб, зовнішність, одяг, напрямок руху, час і точне місце.
- Не показуйте документи, не підказуйте дорогу, не давайте телефон.
- Не намагайтеся затримати самостійно — це підготовлені професіонали.
- Повідомляйте одразу: чат-бот СБУ @stop_russian_war_bot, номер 102 або гарячі лінії територіальної оборони.
За моїм досвідом спілкування з прикордонниками, саме пильність цивільних не раз зривала плани груп на підході до кордону. Швидка передача координат дозволяє дронам і патрулям працювати точково.
Сучасні виклики та захист від ДРГ
У 2025–2026 роках тактика змінилася. Ворожі групи частіше використовують цивільний одяг, працюють під прикриттям негоди, отримують підтримку артилерії та дронів з повітря. Українська сторона відповіла посиленням прикордонного контролю, тепловізійними системами, мережею дронів-розвідників і тісною координацією між ДПСУ, СБУ, ТрО та ЗСУ.
Ми провели аналіз десятків випадків і виявили, що більшість успішних нейтралізацій відбувалася саме завдяки ранньому виявленню цивільними або прикордонними патрулями.
Для цивільних у прикордонних районах важливо тримати заряджені телефони з офлайн-картами, знати місцеві протоколи оповіщення й не ігнорувати підозрілу активність. Військові ж використовують комбіновані засоби: дрони, РЕБ, засідки й швидкі групи реагування.
ДРГ залишається одним із найефективніших інструментів сучасної війни. Маленька команда, озброєна знаннями, технологіями й рішучістю, здатна змінити баланс на великій ділянці фронту. Саме тому знання їхньої природи, структури й методів — не абстрактна теорія, а практична необхідність для всіх, хто живе й працює в умовах тривалого конфлікту.
About the Author
