Наприкінці травня 2026 року міністр закордонних справ Фінляндії Еліна Валтонен підтвердила намір передати Україні виведені з експлуатації винищувачі F/A-18C/D Hornet. Це не просто новина про чергову партію техніки — це сигнал про можливе розширення парку західної авіації Повітряних сил ЗСУ саме тоді, коли F-16 вже інтегруються в бойові порядки, а країна шукає шляхи посилити контроль неба й завдавати точних ударів по тилах противника.
F/A-18 Hornet — це перевірений у реальних боях багатозадачний винищувач четвертого покоління з двома двигунами, посиленим шасі та здатністю працювати з авіаносців. Для України, де злітно-посадкові смуги часто пошкоджені або розташовані близько до лінії фронту, така конструкція має особливу цінність. Фінські машини, модернізовані за роки служби, мають сучасні радари та можуть нести широкий спектр озброєння — від ракет «повітря-повітря» до високоточних бомб і засобів придушення ППО.
Однак реальність складніша за гучні заголовки. Передача не відбудеться одномоментно: фінський флот з 62 літаків виводиться поетапно до 2030 року у зв’язку з переходом на F-35A. Деякі машини вже списані, інші ще патрулюють небо. До того ж потрібен дозвіл США як країни-виробника. Аналітики наголошують: навіть якщо передача відбудеться, перші літаки можуть з’явитися не раніше кінця 2020-х, а їхній залишковий ресурс вимагатиме серйозних інвестицій у відновлення.
Історія зацікавленості України в F-18
Ще у 2023 році, коли обговорювалася можливість отримання західних винищувачів, F-18 з’явився в розмовах майже одночасно з F-16. Фінляндія тоді розглядала передачу своїх Hornet, Австралія пропонувала до 41 списаного літака, а Україна включала F-18 до списку бажаного озброєння у зверненнях до США разом із THAAD, Apache та MQ-9B.
Президент Володимир Зеленський публічно заявляв, що Україна не проти F-18 від Фінляндії, хоча пріоритетом залишалися F-16. Австралійську пропозицію врешті відхилили — частково через стан техніки, частково через необхідність створювати окрему інфраструктуру та перенавчати екіпажі. У 2024–2025 роках тема періодично спливала в контексті розширення парку, але без конкретних домовленостей.
Ситуація змінилася наприкінці травня 2026-го. Фінляндія офіційно підтвердила намір передати списані машини саме тоді, коли її власний перехід на F-35 наближається до активної фази. Це відкриває нову сторінку, але водночас ставить перед Україною низку практичних питань.
Що таке F/A-18 Hornet і чому його називають «Шершнем»
F/A-18 Hornet народився наприкінці 1970-х як палубний винищувач для ВМС США. McDonnell Douglas (пізніше Boeing) створила машину, яка поєднувала високу маневреність, потужне озброєння та здатність витримувати екстремальні навантаження при зльоті з катапульти й посадці на гак. Два двигуни General Electric F404-GE-402 забезпечують тягу понад 17 700 фунтів кожен з форсажем.
Літак має характерний профіль з двома вертикальними стабілізаторами, розвиненими напливами крила (LEX), які дозволяють зберігати керування на великих кутах атаки. Це робить Hornet небезпечним супротивником у ближньому бою, попри те що він не має векторного керування тягою як деякі сучасніші машини.
За десятиліття служби Hornet довів свою надійність: брав участь в операціях у Перській затоці, на Балканах, в Іраку та проти ІДІЛ. Американські пілоти хвалять його за живучість — машина часто поверталася на базу навіть після серйозних пошкоджень. Фінські екземпляри додатково модернізували: покращили радіолокаційну станцію, інтеграцію озброєння та системи зв’язку.
Технічні характеристики та бойові можливості
F/A-18C/D здатний розвивати швидкість до 1915 км/год (Mach 1,8) на висоті, практична стеля — близько 15 000 метрів. Бойовий радіус у місії «повітря-повітря» сягає приблизно 740 км, перегонна дальність з додатковими баками — понад 3000 км. Максимальна злітна маса перевищує 23 500 кг, а корисне навантаження озброєння — до 7 тонн на дев’яти точках підвіски.
Озброєння включає 20-мм гармату M61 Vulcan, ракети AIM-9 Sidewinder та AIM-120 AMRAAM, високоточні бомби JDAM, ракети AGM-88 HARM для придушення радіолокаційних засобів противника, протикорабельні Harpoon у відповідних модифікаціях. Двосекційний варіант D зручний для навчання та виконання складних місій з оператором зброї.
Для України особливо важливими є дві риси: два двигуни та посилене шасі. Перше дає резерв на випадок пошкодження одного двигуна — критично важливо, коли кожна втрата пілота й машини відчутна. Друге дозволяє експлуатувати літак з аеродромів, де смуги не ідеальні — а в умовах війни це реальність майже для всіх українських баз.
Порівняння F-18 та F-16: два різні підходи до посилення авіації
Україна вже отримує F-16 різних блоків і модифікацій. Це легший, більш маневрений у деяких режимах одномоторний винищувач з відмінною інтеграцією в НАТОвські системи. F-18 важчий, має більший радіус дії в навантаженому стані та кращу живучість завдяки другому двигуну.
| Параметр | F/A-18C/D Hornet | F-16 (варіанти для України) |
|---|---|---|
| Двигуни | 2 × F404-GE-402 | 1 × F100 або F110 |
| Макс. швидкість | Mach 1,8 | Mach 2+ |
| Бойовий радіус (приблизно) | до 740 км | 500–800 км залежно від місії |
| Корисне навантаження | до 7+ тонн | до 5+ тонн |
| Шасі | Посилене (авіаносне) | Стандартне |
| Екіпаж | 1 (C) / 2 (D) | 1 |
Дані узагальнені з відкритих джерел виробників та авіаційних довідників.
F-16 вже має налагоджену систему навчання українських пілотів у Європі та США, логістику запчастин і сумісність з наявними боєприпасами. F-18 вимагатиме окремого циклу перенавчання, нових наземних екіпажів та, ймовірно, додаткових інвестицій у ремонтну базу. Водночас наявність двох типів дозволяє розподіляти завдання: F-16 — для швидкого реагування та маневрового бою, F-18 — для тривалих патрулів, ударів по важливих цілях і роботи в умовах підвищеного ризику.
Поточний статус передачі: що відомо на червень 2026 року
Фінляндія планує повністю замінити Hornet на F-35A до кінця 2030 року. Перші фінські F-35 вже проходять випробування в США. Деякі Hornet вже переведені в категорію списаних, інші продовжують нести службу, зокрема посилено патрулюють південно-східний напрямок.
Передача Україні можлива лише за умови американського дозволу — літаки американського походження підпадають під правила Foreign Military Sales. На момент заяви Валтонен такого дозволу публічно не підтверджували, але контакти тривають.
Експерти Defense Express зазначають, що через поетапне виведення з ладу та необхідність відновлювальних робіт перші боєздатні машини навряд чи з’являться раніше 2028–2030 років. Частина літаків може бути використана як джерело запчастин, а не як повноцінні бойові одиниці. Це реальність, яку варто враховувати, плануючи майбутній склад авіації.
Переваги F-18 саме для українських умов
Два двигуни — головний козир у реальній війні. Статистика показує, що відмова двигуна в бойових умовах трапляється рідко, але коли це відбувається на малій висоті або над морем, другий двигун часто рятує екіпаж. Для України, де пілоти виконують завдання в умовах активної ППО противника, цей фактор важливий.
Посилене шасі дозволяє злітати й сідати на смуги, які після обстрілів не завжди ідеально рівні. F-16 теж може працювати з польових аеродромів, але Hornet історично створювався під значно жорсткіші умови експлуатації.
Багатозадачність дає змогу одним і тим самим літаком виконувати і прикриття ударних груп, і самостійні атаки на засоби ППО, і протидію ворожим дронам та крилатим ракетам на підльоті. У поєднанні з F-16 це створює більш гнучку систему, здатну реагувати на різні сценарії — від масованого ракетного удару до локальних проривів на фронті.
Виклики, які не можна ігнорувати
Перенавчання пілотів — це місяці інтенсивної роботи. Українські льотчики зараз освоюють F-16; паралельний курс на інший тип розпорошить ресурси. Наземний персонал теж потребує нової кваліфікації. Логістика запчастин для американського літака, який уже не виробляється серійно в класичній версії, може стати дорогим і тривалим процесом.
Залишковий ресурс планера — ще одне обмеження. Фінські Hornet наприкінці служби матимуть обмежений наліт, а відновлення втомлених конструкцій вимагає значних коштів і часу. Деякі експерти вважають реалістичнішим сценарієм отримання частини машин для розбору на запчастини або обмежену експлуатацію після капітального ремонту.
Нарешті, будь-яка нова система вимагає інтеграції в єдину інформаційну мережу Повітряних сил. Це не просто питання «підключили і полетіли» — потрібні місяці налаштувань, тестів і бойового злагодження.
Що це означає для майбутнього української авіації
F-18 не замінить F-16 і не стане єдиним типом. Навпаки — поява ще одного західного винищувача демонструє, що західні партнери готові розглядати різні варіанти посилення України. У поєднанні з можливими Gripen від Швеції та вже наявними F-16 це може сформувати багатотиповий парк, де кожен літак виконує ту роль, для якої найкраще пристосований.
Для початківців у темі авіації важливо запам’ятати просту річ: сучасна війна в повітрі — це не тільки швидкість і висота. Це здатність літака вижити після пошкодження, повернутися на базу і знову піднятися в небо наступного дня. Саме тому двомоторна конструкція та міцність Hornet викликають інтерес саме зараз.
Розвиток подій залежатиме від багатьох факторів: політичної волі Фінляндії та США, реального стану машин, готовності України інвестувати в нову платформу. Але сам факт, що обговорення перейшло від гіпотетичних розмов 2023 року до офіційної заяви 2026-го, вже свідчить про зміну підходу до авіаційної допомоги.
Українські пілоти, які зараз опановують F-16, демонструють, що можуть швидко адаптуватися до нової техніки. Якщо F-18 надійде — навіть у обмеженій кількості — це стане ще одним інструментом у руках тих, хто захищає небо країни. Історія триває, і наступні місяці покажуть, наскільки швидко «Шершні» зможуть приєднатися до вже літаючих F-16.
About the Author
