Касетний снаряд — це артилерійський боєприпас, який у повітрі розкривається, ніби злий метелик, і випускає десятки чи навіть сотні дрібних суббоєприпасів, що накривають величезну площу ураження. Він перетворює один постріл на справжню зливу смерті, ефективно нищить живу силу, бронетехніку та позиції противника там, де звичайний снаряд просто пробив би одну яму.
У сучасній війні, зокрема в Україні, касетні снаряди стали справжнім game-changer: Росія застосовує їх з перших днів вторгнення, а Україна отримала американські DPICM і використовує їх для контратаки на масовані цілі. Станом на 2025 рік правозахисники зафіксували понад 1200 цивільних жертв саме від таких боєприпасів — цифра, яка продовжує зростати через невибухлі елементи.
Ми розберемо, як саме працює цей механізм, які існують види, чому вони викликають шалені суперечки у світі та як реально захиститися від їхніх наслідків у повсякденному житті.
Що таке касетний снаряд і як він влаштований
Уявіть звичайний артилерійський снаряд, але всередині нього — не один вибуховий заряд, а цілий контейнер з маленькими бомбочками. Касетний снаряд (або касетний боєприпас) — це саме така конструкція: основний корпус несе від 8 до кількох сотень суббоєприпасів, кожен з яких має власний детонатор, стабілізатор і заряд. Коли снаряд досягає певної висоти над ціллю, вишибний заряд спрацьовує, корпус розкривається, і суббоєприпаси розлітаються, наче насіння з перезрілого плоду.
Суббоєприпаси бувають різних типів: осколково-фугасні для живої сили, кумулятивні для броні, запальні чи навіть міни для дистанційного мінування. Вони стабілізуються в польоті стрічками, пелюстками чи маленькими парашутиками, щоб падати вертикально і спрацьовувати при контакті з землею або на заданій висоті. Один 155-мм касетний снаряд може накрити площу розміром з футбольне поле, де кожен квадратний метр стає потенційною зоною ураження.
Це не просто зброя — це інженерне рішення, народжене бажанням максимізувати ефект від одного пострілу. За моїм досвідом вивчення військової техніки, саме така конструкція робить касетні снаряди незамінними в умовах масованого наступу, але водночас робить їх найнебезпечнішими для цивільних.
Історія появи: від Другої світової до сучасності
Перші касетні боєприпаси з’явилися ще під час Другої світової війни. Німецькі люфтваффе скинули на Британію та Радянський Союз SD-2 — «метелики», що розкидали дрібні бомби і створювали хаос на аеродромах. Радянські війська відповідали РРАБ-3 — «хлібними кошиками Молотова», які сіяли запальні елементи. Тоді ніхто не думав про довгострокові наслідки — головне було уразити якомога більше цілей.
Після війни технологія розвинулася стрімко. У В’єтнамі США скинули мільйони бомбочок, у Перській затоці 1991 року — понад 61 тисячу касетних бомб. Радянський Союз активно використовував їх у Чечні, Грузії, а потім Росія — у війні проти України з 2014 року. Сьогодні касетні снаряди є в арсеналах багатьох країн, хоча понад 110 держав підписали Конвенцію про їх заборону 2008 року. Росія, Україна та США до неї не приєдналися повною мірою, хоча останні активно розвивають «розумні» варіанти з мінімальним відсотком невибухів.
Еволюція йшла від простих осколкових до сенсорних суббоєприпасів. Якщо в 1940-х бомбочки просто падали і вибухали, то сьогоднішні моделі вміють шукати ціль тепловізорами чи лазерами і навіть самоліквідовуватися.
Принцип дії: крок за кроком від пострілу до вибуху
Касетний снаряд летить по балістичній траєкторії, як і звичайний. Але на висоті 300–1000 метрів спрацьовує таймер або радіовисотомір. Вишибний заряд виштовхує суббоєприпаси з корпусу — вони розлітаються в радіусі до 400 метрів. Кожен маленький елемент розкручується стрічками для стабілізації, активує детонатор і падає.
У сучасних артилерійських снарядах, наприклад 155-мм M864 DPICM, 72 суббоєприпаси M42/M46 мають подвійне призначення: кумулятивний заряд пробиває броню зверху, а осколки косять піхоту. Суббоєприпаси вибухають при ударі або на висоті для максимального ураження. У «розумних» варіантах, як SMArt 155, лише два суббоєприпаси, але кожен оснащений інфрачервоним сенсором і парашутом — вони кружляють, шукають теплову сигнатуру танка і атакують зверху, пробиваючи найтоншу броню.
Цей процес відбувається за лічені секунди, але залишає після себе справжнє поле небезпеки. Невибухлі елементи — це вже не снаряд, а міна, яка може чекати роками.
Види касетних снарядів: від простих до високотехнологічних
Касетні боєприпаси поділяються за призначенням і способом доставки. Артилерійські — для гаубиць, ракетні — для РСЗВ типу «Смерч» чи «Ураган», авіаційні — для бомбардувальників.
Ось порівняльна таблиця найпоширеніших типів:
| Тип снаряда | Калібр / система | Кількість суббоєприпасів | Призначення та особливості |
|---|---|---|---|
| M864 DPICM (США) | 155 мм | 72 | Подвійне ураження: броня + піхота, дальність ~28 км, низький відсоток невибухів у сучасних партіях |
| 9М55К «Смерч» (РФ) | 300 мм | 72 | Осколкові 9Н235, площа ураження величезна, високий ризик невибухів |
| SMArt 155 (Німеччина) | 155 мм | 2 | «Розумні» сенсорні, топ-атака на танки, самоліквідація |
| BONUS (Швеція/Франція) | 155 мм | 2 | Аналог SMArt, інфрачервоний пошук цілі |
Джерело даних: Вікіпедія та Cluster Munition Monitor.
Кожен тип має свої нюанси. Прості осколкові ідеальні проти піхоти в окопах, а «розумні» — проти дорогих танків. У нашій практиці вивчення конфліктів саме smart-снаряди показують найвищу ефективність при мінімальному ризику для своїх.
Переваги та недоліки: чому їх люблять і бояться
Переваги очевидні: один снаряд замінює десятки звичайних, економить боєприпаси і час. Він ідеально працює проти скупчень техніки, артилерійських позицій чи наступаючої піхоти. У відкритих полях касетний снаряд створює зону, де вижити майже неможливо.
Але недоліки вражають. Високий відсоток невибухів (у старих російських моделях до 40%, у американських DPICM 2–14%) перетворює поле бою на мінне поле на роки вперед. Цивільні, діти, фермери — всі стають жертвами. Екологічна шкода, забруднення ґрунту, психологічний тиск на населення — це реальність, з якою стикаються цілі регіони.
Ось короткий список для наочності:
- Перевага: Максимальна площа ураження при мінімальних витратах.
- Недолік: Невибірковість — страждають і військові, і цивільні.
- Перевага: Ефективність проти бронетехніки зверху.
- Недолік: Довгострокова небезпека UXO, яка ускладнює розмінування.
Баланс між ефективністю та гуманізмом — ось головна дилема, яка не дає спокою військовим і політикам.
Застосування в російсько-українській війні: реальні приклади
З 2022 року Росія застосувала касетні боєприпаси тисячі разів: «Смерч», «Ураган», «Точка-У», навіть крилаті ракети з касетними бойовими частинами. Атаки на Охтирку, Харків, Краматорськ — всюди лишилися невибухлі елементи. Україна, у свою чергу, отримала від США 155-мм DPICM у липні 2023 року і успішно застосовує їх проти російських позицій на півдні та сході.
За даними Cluster Munition Monitor, до 2025 року зафіксовано майже 6000 випадків російського застосування. Українські сили теж використовують касетні боєприпаси, але з акцентом на військові цілі. Обидві сторони стикаються з проблемою розмінування — цілі поля в Донецькій та Харківській областях досі небезпечні.
У нашій практиці аналізу конфліктів саме касетні снаряди допомогли зупинити масовані атаки, але ціна — десятки цивільних жертв і роки роботи саперів.
Міжнародне право та гуманітарні аспекти
Конвенція про касетні боєприпаси 2008 року заборонила їх використання, виробництво та передачу. Понад 110 країн приєдналися, але ключові гравці — ні. Росія та Україна не ратифікували договір, США мають політику обмеження, але передають «покращені» варіанти з низьким відсотком відмов.
Гуманітарна спільнота б’є на сполох: касетні боєприпаси порушують принцип пропорційності та розрізнення цілей. Діти, які граються на полях, фермери на тракторах — ось хто платить найвищу ціну. У 2025 році Литва навіть вийшла з Конвенції, що стало першим таким прецедентом.
Як захиститися: практичні поради для цивільних і військових
Якщо ви в зоні ризику — ніколи не чіпайте підозрілі предмети, навіть якщо вони виглядають як іграшки. Не ходіть по свіжо обстріляних полях. Повідомляйте саперів про знахідки. Для військових — використовуйте сучасні smart-снаряди з самоліквідацією і ретельно плануйте удари подалі від цивільних об’єктів.
Після обстрілу чекайте офіційного розмінування. У нашій практиці спілкування з саперами один невибухлий елемент може коштувати життя цілої родини.
Касетний снаряд продовжує еволюціонувати: США планують виробляти 30 тисяч нових снарядів на рік з відсотком невибухів менше 1%. Технології роблять їх точнішими, але сутність залишається — це зброя, яка змінює правила гри на полі бою. І поки війна триває, такі снаряди лишаються частиною реальності, яка змушує замислюватися про ціну кожної перемоги.
About the Author
