Понад тринадцять тисяч ракет різних типів випустила Росія по території України з перших годин повномасштабного вторгнення станом на кінець лютого 2026 року. Ця цифра, озвучена речником Повітряних сил ЗСУ, продовжує зростати з кожною новою комбінованою атакою, де крилаті та балістичні ракети поєднуються з сотнями дронів. Водночас українська протиповітряна оборона демонструє все вищу ефективність, перехоплюючи переважну більшість цілей, а суспільство зберігає стійкість попри регулярні удари по енергетиці та містах.
За чотири з гаком роки війни тактика агресора еволюціонувала від масованих залпів перших місяців до точніших, але не менш руйнівних комбінованих ударів 2025–2026 років. У фокусі — балістичні системи та нові гіперзвукові зразки, які випробовують межі наявних засобів захисту. Ці цифри — не просто статистика. Вони відображають щоденну реальність тисяч людей, які вчаться жити між тривогами, ремонтувати пошкоджене та підтримувати один одного.
Річна динаміка показує чіткі піки та спади, пов’язані з виробничими можливостями Росії, санкціями та відповіддю України. 2022 рік став найінтенсивнішим за кількістю, а подальші роки — періодом адаптації обох сторін. Сьогодні, в червні 2026-го, кожна нова атака, як-от та, що сталася на початку червня з 73 ракетами та понад 650 дронами, нагадує: війна в повітрі триває, і її масштаб залишається вражаючим.
Початок і перші залпи: 2022 рік як точка відліку
24 лютого 2022 року о 4-й ранку російські ракети вдарили по аеродромах, командних пунктах та об’єктах інфраструктури в різних регіонах України. Тільки за перші тижні агресор використав сотні крилатих ракет типу Х-101, «Калібр» та балістичних «Іскандер». Загалом за рік кількість запущених ракет сягнула приблизно 6400 одиниць. Це був період, коли Росія намагалася одним потужним ударом зламати опір.
Багато з тих перших ракет летіли з території Білорусі, Криму та акваторії Чорного моря. Деякі мали дозвукову швидкість і летіли низько, оминаючи радари, інші — балістичні, з коротким часом польоту. Українські сили ППО, які на той момент значною мірою складалися з радянських систем, зуміли збити чимало, але не всі. Втрати були болючими, особливо в перші дні.
Адаптація почалася майже одразу. Військові та цивільні навчилися швидко реагувати на тривоги, а інженери — відновлювати пошкоджене. Вже до літа 2022-го стало зрозуміло: масований ракетний удар не став вирішальним. Росія почала економити боєприпаси, а Україна — посилювати захист.
Еволюція тактики: від масованих обстрілів до комбінованих атак
З 2023 року інтенсивність ракетних ударів помітно впала — приблизно до 1500 за рік. Натомість зросла роль дронів-камікадзе іранського виробництва. Росія комбінувала їх з крилатими ракетами, створюючи навантаження на системи ППО. 2024-й приніс нове зростання — близько 1800 ракет, а 2025-й став роком помітного збільшення балістичних запусків — близько 2400 ракет.
У 2026 році тенденція посилилася. Уже в лютому зафіксували 288 балістичних ракет — один з найвищих показників за останні роки. Атаки стали більш комбінованими: дрони виступають як дешеві приманки, а дорогі ракети летять за ними або паралельно. Така тактика ускладнює роботу ППО, змушує розпорошувати ресурси.
Нові зразки, як гіперзвукова «Циркон» чи проміжної дальності «Орешник», з’явилися в арсеналі агресора саме в цей період. «Орешник» застосували принаймні кілька разів — у січні по Львівщині та в травні по Білій Церкві. Це балістична ракета з високою швидкістю та складною траєкторією, яку Росія поки що має в обмеженій кількості — за оцінками розвідки, лічені одиниці, з планами на серійне виробництво в 2026 році.
Типи ракет: що саме летить у небо України
Російський арсенал різноманітний. Кожна ракета має свої характеристики, дальність, швидкість і способи запуску. Ось основні категорії, які регулярно фіксують українські Повітряні сили:
- Крилаті ракети Х-101/Х-555 та «Калібр»: дозвукові, дальність понад 2000–2500 км, запускаються з бомбардувальників або кораблів. Летять низько, оминаючи рельєф. За весь період їх застосували тисячі.
- Балістичні «Іскандер-М» та KN-23: оперативно-тактичні, швидкість до 6–7 Махів, час польоту кілька хвилин. Важко перехоплювати через круту траєкторію.
- Аеробалістичні «Кинджал»: запускаються з винищувачів МіГ-31, гіперзвукові на кінцевій ділянці. Дуже дорогі та складні у виробництві.
- Гіперзвукові «Циркон» та «Орешник»: нові системи, здатні маневрувати на високих швидкостях. «Орешник» — балістична проміжної дальності, яку Росія демонструє як «зброя без аналогів».
- С-300/С-400 у наземній ролі: радянські зенітні ракети, які Росія масово використовує для ударів по прифронтових районах та містах. Їхня кількість у загальній статистиці часто йде окремо, бо вони дешевші та численніші.
Крім того, у хід йдуть старі Х-22/Х-32 та авіаційні ракети Х-59. Кожна атака — це суміш різних типів, підібрана під конкретні цілі: енергетику, логістику чи просто для терору.
| Рік | Приблизна кількість ракет | Особливості періоду | Середній відсоток перехоплення ППО |
|---|---|---|---|
| 2022 | близько 6400 | Масовані залпи на старті вторгнення, удари по аеродромах та містах | 60–70% |
| 2023 | близько 1500 | Зимова кампанія проти енергетики, перехід на дрони | 75–85% |
| 2024 | близько 1800 | Комбіновані атаки з дронами, фокус на інфраструктурі | 80–90% |
| 2025 — початок 2026 | понад 3000 (з них ~2400 у 2025) | Зростання балістики та нових гіперзвукових систем, рекордні місяці | 70–85% (нижче для балістичних) |
Ці цифри — результат систематичного моніторингу Повітряних сил та Генерального штабу. Вони показують не лише масштаб агресії, а й те, як Україна вчилася захищатися.
Українська ППО: щит, що міцнішає попри виклики
Перехоплення ракет — це складна система з багатьох шарів. Радіотехнічні війська фіксують цілі на відстані, зенітні ракетні комплекси (Patriot, SAMP/T, NASAMS, IRIS-T, «Бук», С-300) знищують їх у повітрі, а винищувачі F-16 та Mirage доповнюють картину. У 2025–2026 роках з’явилися мобільні вогневі групи з зенітними кулеметами та переносними комплексами, які ловлять дрони на низьких висотах.
Ефективність вражає: для крилатих ракет часто перевищує 85–90%. Для балістичних — нижча, бо час реакції мінімальний, а траєкторія передбачувана лише частково. Гіперзвукові зразки ще складніші. Проте навіть тут українські фахівці знаходять рішення — комбінація засобів, електронна боротьба, яка збиває наведення, та постійне вдосконалення тактики.
За весь період ППО збила десятки «Кинджалів», тисячі Х-101 та «Калібрів». Це результат не лише техніки, а й людей — операторів, які працюють цілодобово, інженерів, які ремонтують установки під обстрілами, та волонтерів, які допомагають з логістикою.
Наслідки для людей та інфраструктури
Ракетні удари б’ють не тільки по військових об’єктах. Енергетика — одна з головних цілей. Зруйновані або пошкоджені ТЕЦ, підстанції, лінії електропередач призводили до тривалих блекаутів узимку 2022–2023 та в наступні роки. Люди в Харкові, Києві, Одесі, Дніпрі та десятках інших міст вчилися жити без світла, тепла та води по кілька днів.
Гуманітарні наслідки — це тисячі загиблих та поранених цивільних, зруйновані будинки, школи, лікарні. Психологічний тиск від постійних тривог, сирен та вибухів важко виміряти цифрами. Водночас саме в ці моменти проявляється стійкість: сусіди допомагають один одному, волонтери організовують пункти обігріву, енергетики працюють уночі, щоб відновити світло.
Економіка також відчуває тиск. Кожна ракета — це мільйони доларів, витрачених агресором. Україна ж змушена витрачати ресурси на захист та відновлення. Міжнародна допомога з системами ППО та фінансуванням ремонтів стала критично важливою.
Російські можливості та обмеження
Росія не має нескінченних запасів високоточних ракет. Виробництво обмежене санкціями на компоненти, браком сучасних верстатів та кваліфікованих кадрів. Багато систем — це модернізовані радянські зразки або нові розробки з іноземними деталями. Дрони з Ірану та постачання з Північної Кореї частково компенсують дефіцит, але не вирішують проблему якості.
У 2026 році Москва планує нарощувати випуск «Орешника» та інших балістичних ракет, але темпи поки скромні — лічені одиниці на рік для найскладніших зразків. Це змушує агресора комбінувати дорогі ракети з дешевими дронами, намагаючись перевантажити українську оборону.
Ситуація в червні 2026 року: атаки тривають, захист еволюціонує
На початку червня 2026-го Росія провела чергову масовану атаку — 73 ракети та понад 650 дронів. Повітряні сили зафіксували та знешкодили більшість цілей. Подібні удари стали майже щомісячними, особливо в періоди, коли Росія накопичує боєприпаси.
Українська сторона відповідає не лише захистом, а й ударами по місцях запуску, складах та виробництвах на території Росії. Це ускладнює логістику агресора. Паралельно триває інтеграція нових західних систем, навчання екіпажів та розвиток власних технологій — від дронів-перехоплювачів до вдосконалених радарів.
Кількість ракет, випущених по Україні на сьогодні, вже давно перевищила позначку в тринадцять тисяч і продовжує зростати. Кожна нова цифра — це нагадування про ціну, яку платить Україна за свободу, та про те, наскільки важливою залишається підтримка партнерів і внутрішня стійкість. Війна в повітрі не зупинилася, але й український щит не стоїть на місці — він стає міцнішим з кожним днем.
About the Author
