Корабель «Адмірал Макаров» — це сучасний багатоцільовий фрегат проєкту 11356Р класу «Адмірал Григорович», який з 2017 року входить до складу Чорноморського флоту Росії. Третій корабель серії, він швидко став одним із найпотужніших надводних бойових одиниць флоту завдяки універсальній системі озброєння та здатності запускати крилаті ракети «Калібр» на сотні кілометрів углиб території. Після втрати крейсера «Москва» у квітні 2022 року саме цей фрегат взяв на себе роль флагмана, символізуючи спроби Росії зберегти морську присутність у регіоні.
Названий на честь віцеадмірала Степана Макарова — уродженця Миколаєва, видатного теоретика флоту, дослідника Арктики та командира, який загинув у 1904 році на броненосці «Петропавловськ» під час російсько-японської війни, — корабель уособлює спадкоємність морських традицій. Його поява в Чорному морі збіглася з періодом активного використання Росією морських платформ для завдання ударів по Україні, однак реалії війни швидко показали межі можливостей навіть новітніх фрегатів перед асиметричними загрозами.
У квітні 2026 року українські сили безпілотних систем завдали удару по фрегату в порту Новоросійська. За даними аналізу супутникових знімків та відео, корабель отримав щонайменше два прямі влучання — зокрема в районі вертикальних пускових установок для ракет «Калібр» та носової частини. Це стало черговим підтвердженням того, як швидко змінюється морська війна: дорогі й складні бойові кораблі виявляються вразливими до відносно недорогих дронів-камікадзе та морських безпілотників.
Ім’я на честь адмірала, який випереджав свій час
Степан Осипович Макаров народився 1849 року в Миколаєві. Він не просто командував кораблями — він формував саму філософію морської війни. Макаров одним із перших у світі оцінив значення мінної зброї та торпедних катерів, писав наукові праці з океанографії та тактики, командував легендарним криголамом «Єрмак» під час арктичних експедицій. Його ідеї про активні дії флоту, а не пасивну оборону, вплинули на розвиток російського та світового військового кораблебудування.
Тому не випадково ім’я Макарова отримали не лише бойові кораблі, а й потужні криголами, здатні прокладати шлях у льодах. Сучасний фрегат продовжує цю традицію, але вже в зовсім іншому контексті — не арктичних конвоїв, а конфлікту в Чорному морі, де технології та асиметрія відіграють вирішальну роль.
Як будували фрегат проєкту 11356Р
Закладка корабля відбулася 29 лютого 2012 року на суднобудівному заводі «Янтар» у Калінінграді — підприємстві з багаторічною історією створення військових суден. Спуск на воду відбувся у вересні 2015-го, а офіційне введення до складу флоту — 27 грудня 2017 року. Ідентифікаційний номер — 799.
Проєкт 11356Р є російською адаптацією індійських фрегатів типу Talwar. Для індійських ВМС кораблі цієї серії оснащували індійсько-російськими ракетами BrahMos, а для російського флоту обрали вітчизняну універсальну вертикальну пускову установку UKSK. Це дозволило інтегрувати одразу кілька типів ракет — від протикорабельних «Онікс» і крилатих «Калібр» до перспективних гіперзвукових «Циркон». Така уніфікація значно підвищила гнучкість корабля.
Будівництво в Калінінграді, а не в окупованому Севастополі чи інших чорноморських верфях, мало й практичний сенс: завод мав досвід роботи з газотурбінними установками та міг забезпечити потрібну якість. Після введення в експлуатацію фрегат пройшов випробування в Балтійському морі, а потім перейшов до Чорного моря, де й розпочав постійну службу.
Технічні характеристики: баланс потужності та розмірів
Корпус довжиною майже 125 метрів при повній водотоннажності близько 4035 тонн дозволяє фрегату поєднувати високу швидкість, хорошу морехідність і достатній запас озброєння та палива для тривалих операцій.
Ось основні технічні дані корабля:
| Параметр | Значення | Пояснення |
|---|---|---|
| Водотоннажність | стандартна ≈ 3830 т, повна ≈ 4035 т | Оптимальний розмір для фрегата — не надто великий, щоб бути вразливим, і достатній для потужного озброєння |
| Довжина / ширина / осадка | 124,8 м / 15,2 м / 4,2 м | Спортивне поле для порівняння — 105 м; корабель значно довший і ширший |
| Максимальна швидкість | 30 вузлів (≈ 55,5 км/год) | Достатньо швидко, щоб супроводжувати авіаносні групи або уникати загрози |
| Дальність плавання | 4850 морських миль при 14 вузлах | Може патрулювати Чорне море без дозаправки тижнями |
| Автономність | 30 діб | Екіпаж забезпечений усім необхідним для тривалого перебування в морі |
| Екіпаж | 180–200 осіб (залежно від комплектації) | Включаючи офіцерів та морську піхоту для абордажних або десантних операцій |
| Енергетична установка | COGAG (комбінована газо-газотурбінна) | Дві маршові турбіни по 8450 к.с. + дві форсажні по 22 000 к.с.; економічна на крейсерській швидкості та потужна на максимальній |
Газотурбінна установка дозволяє швидко змінювати режим роботи: на економічній швидкості працюють менш «ненажерливі» турбіни, а при необхідності форсаж дає різкий приріст потужності. Це класичне рішення для сучасних фрегатів, яке забезпечує баланс між дальністю та бойовою швидкістю.
Озброєння: від глибин до неба і суші
Головною «родзинкою» фрегата є універсальна вертикальна пускова установка UKSK (8 комірок). З неї можна запускати:
- Крилату ракету 3М14Т «Калібр» — основну ударну силу проти наземних цілей. Ракета летить на малій висоті, огинаючи рельєф місцевості, і здатна вражати цілі на відстані до 2500 км у певних модифікаціях. Саме «Калібри» з борту цього та подібних кораблів неодноразово використовувалися для ударів по об’єктах в Україні.
- Протикорабельну ракету «Онікс» (3М55) — надзвукову, з активним самонаведенням, призначену для боротьби з великими надводними цілями.
- У перспективі — гіперзвукову «Циркон», хоча на момент 2026 року масове переоснащення ще не відбулося.
Для протиповітряної оборони встановлено два комплекси «Штиль-1» (24 зенітні ракети 9М317М у вертикальних пускових установках). Це морська версія сухопутного «Бука» з покращеними характеристиками. Доповнюють захист два 30-мм артилерійські комплекси АК-630М та переносні зенітні комплекси «Ігла-С» або «Верба».
Протичовнова оборона включає реактивну бомбометну установку РБУ-6000, два двотрубні 533-мм торпедні апарати та можливість застосування протичовнових варіантів ракет «Калібр». У кормовій частині — ангар і злітно-посадковий майданчик для вертольота Ка-27ПЛ або Ка-31, який значно розширює можливості пошуку підводних човнів і радіолокаційного спостереження.
Система управління вогнем та радіолокаційне обладнання (РЛС «Фрегат-М2М», «Гарпун-Б», «Позитив» та інші) дозволяють виявляти цілі на різних висотах і дистанціях, хоча в умовах масованих атак дронів і крилатих ракет навіть сучасні РЛС потребують підтримки з берега та авіації.
Служба у Чорноморському флоті та роль у війні
Після переходу з Балтики фрегат базувався в Севастополі. Він брав участь у морських парадах, здійснював походи в Середземне море та демонстрував прапор під час операції в Сирії. Але справжнім випробуванням стала повномасштабна війна проти України.
З перших місяців 2022 року корабель використовувався для запуску «Калібрів» по українських об’єктах — від військових складів до енергетичної інфраструктури. Після загибелі крейсера «Москва» 14 квітня 2022 року від українських ракет «Нептун» «Адмірал Макаров» фактично став найпотужнішим надводним бойовим кораблем Чорноморського флоту і його неформальним флагманом.
Російське командування було змушене вивести значну частину флоту з Севастополя та інших західних баз через постійну загрозу українських безпілотників, морських дронів та крилатих ракет. Основним місцем базування став порт Новоросійська — глибше в російській території, але все одно досяжний для українських систем ураження.
Атаки українських сил та сучасний стан корабля
У 2022 році з’являлися повідомлення про можливе пошкодження фрегата під час атак на Севастопольську бухту (29 жовтня) та біля острова Зміїний. Частина з них не підтвердилася або стосувалася інших суден. Однак тенденція була очевидною: навіть сучасний фрегат не може почуватися в безпеці поблизу українського узбережжя.
У ніч на 6 квітня 2026 року українські сили безпілотних систем (414-та окрема бригада) завдали удару по фрегату безпосередньо в порту Новоросійська. Корабель відповів зенітним вогнем, однак дрони досягли цілі. Супутникові знімки зафіксували пошкодження в районі носової частини та поблизу вертикальних пускових установок UKSK.
Аналітики відзначають, що саме ця атака завдала найбільшого удару по залишках ударного потенціалу Чорноморського флоту в регіоні. «Адмірал Макаров» вважався останнім повністю боєздатним фрегатом проєкту 11356Р, здатним ефективно застосовувати «Калібри». Пошкодження пускових установок або систем управління значно обмежило або повністю унеможливило подальші ракетні удари з його борту.
Станом на середину 2026 року корабель залишається на плаву, проте його оперативні можливості суттєво знижені. Російське командування змушене ще більше обмежувати активність надводних сил у Чорному морі, покладаючись на підводні човни, авіацію та наземні ракетні комплекси.
Що показала війна фрегату «Адмірал Макаров»
Сучасний бойовий корабель — це складна технічна система вартістю в десятки мільйонів доларів, з екіпажем із майже двох сотень фахівців, потужними радарами та ракетами далекої дії. Проте практика останніх років демонструє, що навіть такі одиниці вразливі перед новими формами загрози: морськими дронами-камікадзе, повітряними дронами-розвідниками та координацією з супутниковою розвідкою.
«Адмірал Макаров» пройшов шлях від перспективного фрегата, який мав стати основою оновленого Чорноморського флоту, до пошкодженого корабля, що змушений ховатися в глибокому тилу. Його історія — це не лише технічні характеристики та бойові застосування, а й наочний приклад того, як швидко еволюціонує морська війна в XXI столітті. Дешеві, масові та точні засоби ураження змінюють правила гри, змушуючи навіть найпотужніші флоти переглядати концепції застосування надводних сил.
Корабель продовжує залишатися в строю, але його роль уже ніколи не буде такою, якою її бачили конструктори та адмірали на етапі будівництва.
About the Author
