Мк-20 бомба Rockeye: характеристики та історія

Зовні вона нагадує звичайну авіаційну бомбу — сіро-зелений циліндр завдовжки трохи більше двох метрів. Але всередині цього корпусу ховається не один заряд, а ціла «зграя» з 247 невеликих кумулятивних суббоєприпасів, кожен з яких здатен пробити дах танка. Мк-20 бомба, відома також як Rockeye II або CBU-100, — це американський касетний авіаційний боєприпас, який понад пів століття залишається одним із найвідоміших засобів боротьби з бронетехнікою на площі.

Українському читачеві ця назва знайома не з підручників, а з новин: у березні 2023 року Україна офіційно запросила ці бомби у США, причому з доволі несподіваною метою — не скидати їх з літаків, а розбирати на окремі бойові елементи для дронів. Саме ця історія зробила Mk-20 однією з найбільш обговорюваних авіабомб останніх років.

Розберімо детально, що це за зброя, як вона працює, де застосовувалася і чому навколо касетних боєприпасів досі точаться гарячі дискусії в міжнародному праві.

Що таке Мк-20 Rockeye: загальна характеристика

Mk-20 Rockeye II — це некерована касетна авіабомба вільного падіння, розроблена у США в 1960-х роках. Її створювали на авіабазі Чайна-Лейк у Каліфорнії як спеціалізований протитанковий засіб, і на озброєння вона надійшла у 1968 році — якраз у розпал війни у В’єтнамі. Основне призначення — ураження скупчень бронетехніки, колон на марші, артилерійських позицій та інших площинних цілей.

Конструкція гранично проста й водночас ефективна. Основу становить касета-диспенсер Mk 7 з носовим обтічником і хвостовим оперенням. Усередині — 247 суббоєприпасів Mk 118 Mod 1, кожен з яких є мініатюрною кумулятивною бомбою з власним стабілізатором. Після скидання з носія на заданій висоті спрацьовує механічний підривач Mk 339, корпус розкривається, і бойові елементи розсіюються над ціллю. Одна Mk-20 накриває площу, приблизно рівну футбольному полю, причому кожен із 247 її елементів здатен пробити до 190 мм гомогенної броні.

Існує кілька позначень цього сімейства: Mk 20 — базовий варіант для ВМС США, CBU-99 та CBU-100 — модифікації з диспенсерами SUU-75 і SUU-76 відповідно. Функціонально вони майже ідентичні, тому в публікаціях усі три назви часто вживають як синоніми.

Технічні характеристики Mk-20

Сухі цифри тут красномовніші за будь-які епітети, тому зведемо ключові параметри в таблицю.

Джерела даних: Defense Express, Kyiv Post.

Зверніть увагу на співвідношення: бойовий елемент важить лише 600 грамів, а пробиває майже 19 сантиметрів сталі. Це досягається завдяки кумулятивному ефекту — спрямованому вибуху, який формує тонкий струмінь розплавленого металу. Для порівняння: верхня проєкція більшості радянських і російських танків захищена значно слабше, ніж лоб корпусу, тому удар згори для них особливо небезпечний. Саме на цьому принципі побудована й тактика скидання таких елементів з дронів.

Як працює касетна бомба: механізм у деталях

Принцип дії Mk-20 можна описати за кілька кроків:

• літак скидає бомбу з малої або середньої висоти, оперення стабілізує її політ;
• підривач Mk 339 спрацьовує через заданий час після скидання;
• лінійні кумулятивні заряди «розрізають» корпус касети вздовж, і вона розкривається, наче стручок;
• 247 суббоєприпасів розлітаються і падають, стабілізуючись власними хвостовиками;
• кожен Mk 118 детонує при ударі об перешкоду, формуючи кумулятивний струмінь.

Важливий нюанс цього механізму — висота розкриття касети. Що вище розкривається корпус, то ширша зона розсіювання елементів, але водночас падає щільність ураження на квадратний метр. Льотчики палубної авіації США відпрацьовували цілі профілі бомбометання під Rockeye, балансуючи між площею накриття та ймовірністю влучання в конкретний танк. Для корабля чи колони вантажівок широке розсіювання — перевага, для одиночної броньованої цілі — навпаки.

Бойове застосування: від В’єтнаму до Перської затоки

Бойове хрещення Mk-20 пройшла у В’єтнамі, де її застосовували не лише проти техніки, а й проти живої сили та укріплень. Проте справжньою «зоряною годиною» цієї бомби стала операція «Буря в пустелі» 1991 року. Авіація США скинула тоді десятки тисяч касет Rockeye по іракських танкових колонах, артилерії та скупченнях військ у Кувейті та Іраку. Морська піхота США використала переважну більшість свого запасу саме цих боєприпасів.

Згодом Mk-20 застосовувалася в Іраку у 2003 році, а її носіями в різні часи були штурмовики A-4 Skyhawk, A-6 Intruder, A-7 Corsair II, A-10 Thunderbolt II, винищувачі F/A-18 Hornet, F-16 та інші машини. Бомбу експортували десяткам союзників США, тому вона досі зберігається на складах багатьох країн. Виробництво давно завершене, але, за оцінками американських видань, у арсеналах США накопичено близько мільйона таких касет — колосальний запас, який нікуди не подівся.

Мк-20 і Україна: бомба, яку просили розібрати

Навесні 2023 року агентство Reuters з посиланням на конгресменів Джейсона Кроу та Адама Сміта повідомило: Україна звернулася до США з проханням надати касетні бомби Mk-20, і запит прозвучав ще на Мюнхенській безпековій конференції в лютому. Логіка Києва була нестандартною. Класичне застосування Rockeye вимагає прольоту літака практично над ціллю — розкіш, недоступна українській авіації в умовах насиченої російської ППО.

Українські військові планували не скидати Mk-20 з літаків, а розбирати касети й використовувати кожен із 247 суббоєприпасів Mk 118 як окремий боєприпас для скидання з дронів. Елемент Mk 118 ніби створений для цього: вага 600 грамів ідеально вписується у вантажопідйомність комерційних квадрокоптерів, стабілізатори забезпечують точне падіння носом униз, а кумулятивний заряд пробиває дах будь-якого танка. До того часу українські інженери кустарно друкували на 3D-принтерах хвостовики для гранат — заводський боєприпас вирішував проблему системно.

У липні 2023 року Вашингтон схвалив передачу Україні касетних артилерійських снарядів DPICM калібру 155 мм, що стало проривом у цій дискусії. Щодо самих авіабомб Mk-20 офіційних публічних підтверджень масових поставок не було, хоча тема неодноразово виринала в медіа. Так чи інакше, саме український запит повернув цю «ветеранку» В’єтнаму в центр світової уваги.

Чому касетні боєприпаси викликають суперечки

Тут варто перейти на спокійний, юридично точний тон, бо питання серйозне. У 2008 році було ухвалено Конвенцію про касетні боєприпаси (Ословську конвенцію), яку підписали понад 120 держав. Документ забороняє застосування, виробництво та передачу такої зброї. Причина — суббоєприпаси, що не розірвалися: вони роками залишаються в землі й загрожують цивільним, фактично перетворюючись на протипіхотні міни.

Для Mk-20 оцінки частки нерозірваних елементів коливаються в межах кількох відсотків, і навіть 2–3% від 247 елементів — це 5–7 потенційно небезпечних предметів після кожного скидання. Водночас принципово важливо: ані США, ані Україна, ані росія не є учасниками Ословської конвенції, тому юридичної заборони на застосування цієї зброї для них не існує. Україна при цьому наголошувала, що використовуватиме касетні боєприпаси лише проти військових цілей на власній території, ретельно документуючи місця застосування для подальшого розмінування.

Порівняння з аналогами

Порівняння показує еволюцію класу: Mk-20 — представниця «старої школи» з некерованими елементами, тоді як сучасна CBU-105 використовує самонавідні бойові блоки з механізмами самознищення, що різко зменшує загрозу для цивільних після завершення бойових дій. Саме за цим напрямом і рухається розвиток касетної зброї у 2020-х роках.

Mk-20 Rockeye — наочний приклад того, як зброя, створена майже шістдесят років тому, отримує друге життя завдяки технологічній винахідливості. Бомба, спроєктована для палубних штурмовиків епохи В’єтнаму, у 2020-х роках перетворилася на «донора» боєприпасів для FPV-дронів і квадрокоптерів — сценарій, який її конструктори навіть теоретично не могли передбачити. Водночас історія цієї касети нагадує про зворотний бік ефективності: кожен нерозірваний елемент — це робота для саперів на роки вперед. Для України, де розмінування територій триватиме десятиліттями, цей баланс між воєнною необхідністю та довгостроковою безпекою — не абстрактна дилема, а щоденна реальність, яку доводиться зважувати на кожному кроці.

About the Author

admin

Administrator

Visit Website View All Posts