Три літери, які донедавна звучали лише в кабінетах Генштабу, сьогодні мелькають у новинах щодня. ОВТ — озброєння та військова техніка — стало мовою, якою говорить уся країна: від оператора FPV-дрона в окопі до інженера на київському заводі, що випускає наземні роботизовані комплекси.
За цими трьома буквами ховається ціла всесвіт: танки і гаубиці, безпілотники й засоби РЕБ, шоломи й тепловізори, ракети й тренажери. Усе, що носить, везе, стріляє, глушить, бачить, чує або обороняє — підпадає під цей термін. І саме від того, наскільки швидко новий зразок ОВТ потрапляє в руки бійця, нерідко залежить результат бою на конкретній ділянці фронту.
Розберемо детально: що офіційно вкладають у поняття ОВТ, як влаштована система класифікації, чим відрізняються кодифікація, допуск до експлуатації та прийняття на озброєння, і чому процедури, які раніше тривали роками, сьогодні займають лічені доби.
Що таке ОВТ простими словами
ОВТ розшифровується як «озброєння та військова техніка». Це усталений термін українського військового лексикону, який охоплює буквально все матеріальне оснащення Сил оборони — від набою до зенітно-ракетного комплексу. У документах Міноборони України трапляється і ширша форма — ОВСТ, тобто «озброєння, військова і спеціальна техніка», коли йдеться ще й про спеціальне обладнання правоохоронних або розвідувальних структур.
Принципово важливо розділяти два компоненти всередині самого терміна. Перший — озброєння: засоби безпосереднього ураження, від стрілецької зброї до крилатих ракет. Другий — військова техніка: машини, апарати, прилади, що забезпечують застосування зброї або виконують допоміжні бойові завдання. Танк сам по собі — це військова техніка, а його гармата і боєкомплект — озброєння; разом вони і утворюють комплекс ОВТ.
Швидкий розвиток сучасної військової техніки — одна з вирішальних умов, що визначають рівень боєздатності армії, а сам ОВТ є головним матеріальним компонентом військової могутності держави.
Класифікація: з чого насправді складається сучасний ОВТ
Звичний образ армії з танками і самохідками вже застарів. Сучасний ОВТ — багатоповерхова конструкція, у якій бойові платформи XX століття поєднуються з безпілотними системами, штучним інтелектом і кібероборонним інструментарієм. Щоб уявити масштаб, варто поглянути на основні номенклатурні групи.
| Група ОВТ | Приклади зразків | Регуляторна основа |
| Бронетехніка, автотехніка, стрілецька зброя, інженерна техніка | БТР, БМП, тягачі, кулемети, мостоукладальники | Постанова КМУ № 345 від 25.02.2015 |
| Безпілотні системи: БпАК, НРК, морські безекіпажні комплекси, тактичні РЕБ | FPV-дрони, ударні безпілотники, наземні роботи, глушилки | Постанова КМУ № 1275 від 11.11.2022 (зі змінами) |
| Боєприпаси | Снаряди, міни, ракети, скиди для БпЛА | Постанова КМУ № 902 від 16.07.2025 |
| Тренажери, техніка тилу, прилади зв’язку | Тренажерні комплекси, радіостанції, кухні-їдальні | Постанова КМУ № 345 та галузеві накази |
Джерело даних: офіційний ресурс mil-tech.mod.gov.ua, Міноборони України.
Кожна група має власні правила тестування й документообігу, тому виробник дрона і виробник снайперської гвинтівки проходять різні шляхи — хоч обидва зрештою отримують номенклатурний номер і дозвіл працювати на ЗСУ. Окремо стоять зразки спецпризначення для розвідки й криптографії — на них поширюються окремі режими секретності.
Прийняття на озброєння, допуск до експлуатації та кодифікація: у чому різниця
Три терміни, які постійно змішують у соцмережах і навіть у деяких медіа, насправді описують різні етапи життя зразка ОВТ. Розплутаємо вузол.
Прийняття на озброєння — повний класичний шлях. Військові формують технічне завдання, оголошують дослідно-конструкторську роботу, виробник створює зразок «з нуля», той проходить заводські та державні випробування, і лише після позитивного висновку Міноборони видає наказ. У мирний час така процедура легко займає кілька років, бо передбачає десятки етапів перевірки надійності, ресурсу, бойової ефективності та сумісності з іншими системами.
Допуск до експлуатації — спрощена процедура, що з’явилася як відповідь на реальність особливого періоду. Зразок не проходить повний цикл випробувань роками: його перевіряють за прискореним алгоритмом і пускають у війська, де він фактично продовжує доводитися «під вогнем». Підконтрольна експлуатація передбачає, що військові фіксують усі нюанси роботи виробу й передають їх розробникові для модернізації.
Кодифікація — завершальний штрих. Це момент, коли зразку присвоюють унікальний 13-значний номенклатурний номер НАТО (NSN) за стандартом STANAG 4177 і вносять у Каталог предметів постачання. Лише після кодифікації зразок можна офіційно обліковувати, закуповувати за державні кошти, списувати і ремонтувати в межах єдиної логістичної системи.
Як зразок ОВТ потрапляє в армію: пакет із п’яти документів
До 2015 року в Україні існувала лише процедура прийняття на озброєння — повільна, бюрократична, побудована під мирні часи. Війна змусила реформувати систему вщент. Сьогодні виробник, який хоче, щоб його розробка дійшла до бійців, готує усього п’ять документів:
- лист-опис із найменуванням, призначенням і тактико-технічними характеристиками зразка ОВТ;
- програму та методики проведення випробувань;
- акт випробувань із протоколами підтвердження кожної заявленої характеристики;
- проєкт технічних умов на зразок;
- опис наявного комплекту робочої конструкторської документації.
Цей мінімальний набір — результат послідовних спрощень. У листопаді 2023 року процедуру скоротили до 20 діб, а наказом Міністра оборони від 28 травня 2024 року — до 10 діб. Якщо у 2022-му виробник чекав майже рік, аби його техніку допустили в експлуатацію, то у 2025-му йдеться про два тижні максимум. Аналогічний наказ № 354/нм від 28 травня 2025 року оновив правила вже в умовах нової редакції воєнного стану.
Кодифікація нового зразка озброєння та військової техніки в Україні абсолютно безкоштовна, а тестування зразків на полігонах також не коштує виробникові ані копійки в межах проєкту «Залізний полігон».
«Арсенал»: цифрове вікно для зброярів
Великий зсув відбувся не лише в законодавстві, а й у способі подання документів. Платформа «Арсенал» — офіційний цифровий сервіс Міністерства оборони, через який виробник заходить за допомогою id.gov.ua і подає заявку на кодифікацію онлайн. У системі вже згруповані зразки документів за найпопулярнішими номенклатурами: засоби РЕБ, БпАК, боєприпаси для безпілотників, наземні роботизовані комплекси.
Кожен виробник отримує персонального супровідника — фахівця Головного управління забезпечення супроводження життєвого циклу ОВТ, який допомагає пройти процедуру і консультує з оформлення. Сповіщення про статус заявки приходять на електронну пошту автоматично. Така архітектура різко знижує поріг входу для малих і середніх компаній, які раніше просто не мали ресурсів на бюрократичну тяганину.
Україна у системі кодифікації НАТО
З 2019 року Україна — повноправний учасник кодифікаційної системи НАТО зі статусом Tier 2. Це означає право самостійно кодифікувати власні зразки ОВТ і обмінюватися даними з Альянсом. Поряд із Україною в цій категорії — Польща, Румунія, Сербія та ще десятки країн-партнерів. Станом на 2025 рік, окрім самих країн НАТО, у системі кодифікації Альянсу беруть участь 20 повноправних учасників та ще 14 країн-учасників першого рівня.
Практичний бонус від Tier 2 величезний: український дрон з номенклатурним номером НАТО уже сприймається інтендантами країн Альянсу як «свій» зразок, який легше включити в програми допомоги, спільні закупівлі або експортні контракти. Це працює і в зворотний бік — нам простіше інтегрувати західні системи в нашу логістику без дублювання документів. Дані за матеріалами Міністерства оборони України.
Бойова готовність ОВТ: чому це не просто справність
Готовність ОВТ — поняття значно ширше, ніж справний двигун. Зразок вважається боєготовим лише тоді, коли одночасно виконуються кілька умов: технічний стан відповідає експлуатаційній документації, є підготовлений екіпаж, наявні боєприпаси, засоби транспортування, укомплектовано ЗІП (запасні інструменти і приладдя), і виріб можна привести в повну готовність у будь-яких умовах обстановки.
Якщо випадає хоча б один із цих компонентів — зразок офіційно не боєготовий. Саме тому армія приділяє стільки уваги не лише ремонту, а й навчанню екіпажів, формуванню запасу комплектуючих і логістичним коридорам. Танк без снарядів і танк без навченого механіка-водія однаково перетворюються на металобрухт.
Тренди 2026 року: куди рухається український ОВТ
Безпілотні системи стали окремим всесвітом усередині поняття ОВТ. Категорії БпАК тепер класифікують за типом конструкції — від мультироторних і FPV-апаратів першого класу до важких літакових систем третього класу. Україна вперше у світі сформувала окремий батальйон наземних роботизованих комплексів і планує постачання до 15 тисяч НРК для рятування життя піхотинців на найнебезпечніших ділянках.
Паралельно зростає роль РЕБ — від тактичних окопних глушилок дальністю до 50 кілометрів до оперативно-тактичних станцій із дією до 500 кілометрів. У липні 2025 року на базі кластера Brave1 запрацювала програма Test in Ukraine, яка дозволяє іноземним виробникам тестувати свої зразки безпосередньо на українському фронті — унікальний майданчик, аналогів якому у світі немає.
Розуміння терміна ОВТ перестало бути суто військовою дисципліною. Це частина громадянської грамотності в країні, що воює, мова, якою спілкуються волонтери, інженери, депутати і журналісти. Знання, як влаштовані процедури кодифікації та допуску, дає кожному можливість тверезо оцінювати новини про «нову зброю», відрізняти PR від реальних поставок і розуміти, чому між показом прототипу і його появою в окопі іноді минають місяці, а іноді — лічені тижні. Саме цей темп сьогодні — головна валюта на полі бою.
About the Author
