Ракетні війська та артилерія виконують основну частку вогневих завдань у загальновійськових операціях Збройних Сил України, часто досягаючи 65–85 відсотків загального ураження цілей залежно від характеру бою. Цей рід військ поєднує ствольні системи, реактивні установки та тактичні ракетні комплекси, створюючи гнучкий інструмент, здатний працювати від безпосередньої підтримки піхоти на передовій до глибоких ударів по тилах противника. У повномасштабній війні українська артилерія не просто вижила — вона трансформувалася, інтегрувавши західні технології з вітчизняними розробками та безпілотними системами.
Перехід на 155-міліметровий стандарт НАТО, масове виробництво самохідної гаубиці «Богдана» та поява керованих ракет «Вільха» разом із системами HIMARS змінили правила гри на полі бою. Російські війська змушені були розосереджувати склади боєприпасів і командні пункти, відтягувати артилерію вглиб, що суттєво знизило щільність їхнього вогню. Сьогодні ракетні війська та артилерія — це не лише «боги війни» в класичному розумінні, а й високотехнологічна система, де точність, швидкість і координація з дронами визначають результат.
Організаційно ракетні війська та артилерія входять до складу Сухопутних військ, Військово-морських сил, десантно-штурмових військ та морської піхоти. Вони включають з’єднання оперативно-тактичних ракет, реактивної артилерії, гаубичної та гарматної ствольної артилерії, протитанкових засобів, мінометів і підрозділів артилерійської розвідки. Командування здійснює генерал-майор Андрій Маліновський, а координацію на рівні Міністерства оборони — бригадний генерал Сергій Баранов.
Історія: від гетьманських гармат до сучасних комплексів
Українська артилерія має глибоке коріння. Ще за часів гетьмана Івана Мазепи в Глухівській ливарні виготовляли гармати, які ставали частиною козацької військової потуги. Під час Української революції 1917–1921 років полковник Роман Дашкевич організовував артилерійські частини для Центральної Ради та Директорії, часто за власні кошти закуповуючи спорядження.
Після відновлення незалежності в 1991 році основою стали радянські частини, дислоковані на території України. Країна успадкувала потужний ракетно-ядерний потенціал, який повністю ліквідували до 2001 року. Це був складний, але необхідний крок, що дозволив зосередитися на розвитку звичайних сил. Після 2014 року, коли Росія розпочала агресію, стало зрозуміло: радянська техніка потребує модернізації або заміни. Проєкт «Сапсан» закрили під тиском, натомість прискорили роботи над «Грім-2», «Коршун-2», «Вільхою» та «Богданою».
Повномасштабне вторгнення 2022 року стало випробуванням. Українська артилерія спочатку стримувала наступ за рахунок високої навченості розрахунків і влучності, а з появою західної допомоги — перейшла до активних контрбатарейних дій і глибоких ударів. Саме тоді проявилася сила поєднання традиційної ствольної артилерії з новими технологіями.
Структура та організація: від бригади до розрахунку
Спеціалізовані артилерійські та ракетні бригади становлять кістяк роду військ. Серед них — 19-та ракетна бригада «Свята Варвара» в Хмельницькому, 107-ма реактивна артилерійська Кременчуцька бригада, а також численні артилерійські бригади з іменами історичних постатей: 26-та імені Романа Дашкевича в Бердичеві, 27-ма імені Петра Калнишевського в Сумах, 40-ва імені Великого князя Вітовта в Первомайську, 43-тя в Дівичках та інші. Загалом у Сухопутних військах діє близько 14 таких бригад, плюс підрозділи в морській піхоті та десантно-штурмових військах.
Кожна загальновійськова бригада також має власний артилерійський підрозділ. Підготовка кадрів зосереджена в Міжвидовому центрі в Дівичках. Тут майбутні офіцери та сержанти опановують не лише техніку, а й сучасні методи планування вогню, роботи з безпілотниками та автоматизованими системами управління.
Артилерійська розвідка — окрема, критично важлива складова. Підрозділи з радіолокаційними станціями, звукометричними комплексами та дронами виявляють ворожі батареї, передають координати і дозволяють завдавати точних ударів ще до того, як противник встигає перезарядитися.
Ствольна артилерія: точність і потужність у деталях
Ствольна артилерія залишається основою для безпосередньої підтримки військ. Вона поділяється на гаубиці (стріляють по навісній траєкторії, ідеально для ураження укриттів) і гармати (більш настильна траєкторія, вища початкова швидкість снаряда). Сучасна тенденція — перехід на 155-міліметровий калібр стандарту НАТО. Це не просто зміна цифри: новий калібр дає кращу аеродинаміку снарядів, ширший асортимент боєприпасів (у тому числі керованих), вищу дальність і точність.
Українська самохідна гаубиця «Богдана» (2С22) стала символом цього переходу. 155-міліметровий ствол довжиною 52 калібри, дальність до 40–42 км звичайним активно-реактивним снарядом і до 50+ км з високоточними боєприпасами. Шасі на базі потужних вантажівок (Tatra 8×8 та інші), екіпаж п’ять осіб, темп вогню 4–7 пострілів за хвилину. До 2025 року виробництво «Богдани» значно зросло — система довела свою ефективність ще під час звільнення острова Зміїний.
Порівняльна таблиця ключових систем:
| Система | Калібр / Тип | Дальність (км) | Мобільність / Особливості |
| «Богдана» (Україна) | 155 мм, самохідна гаубиця | до 42 (стандарт), до 50+ (керовані) | Колісне шасі 8×8, швидке розгортання, українське виробництво |
| M777 (США) | 155 мм, буксирована | до 30–40 | Легка, транспортабельна вертольотом, висока точність |
| PzH 2000 (Німеччина) | 155 мм, самохідна | до 40–50 | Гусеничне шасі, висока скорострільність, автоматизація |
| CAESAR (Франція) | 155 мм, самохідна | до 40+ | Колісне шасі 6×6 або 8×8, висока мобільність |
Коли розрахунок «Богдани» або CAESAR за лічені хвилини змінює позицію після залпу, ворожі дрони та контрбатарейні радари отримують значно менше шансів на відповідь.
Реактивні системи та ракетні комплекси: залпи, що змінюють хід операцій
Реактивна артилерія забезпечує масований вогонь на великих площах за короткий час. Класичні системи — БМ-21 «Град» (122 мм), «Ураган» (220 мм) та «Смерч» (300 мм). Вони ефективні для придушення живої сили, ураження скупчень техніки та підготовки прориву.
Українська «Вільха» — це модернізація «Смерча» з керованими ракетами. Дальність до 110–130 км, потужна бойова частина, висока точність. Система дозволяє завдавати точкових ударів по важливих цілях, зберігаючи здатність працювати й зі звичайними некерованими снарядами.
Особливе місце посідає американська M142 HIMARS. Висока мобільність, принцип «вистрілив — поїхав», точність керованих ракет GMLRS (дальність до 70–90 км) та можливість застосування ATACMS. У 2022 році саме HIMARS змусив російське командування переглянути логістику: склади боєприпасів відсунули на 100–150 км від лінії фронту, що сповільнило наступ і зменшило щільність артилерійського вогню противника.
HIMARS не просто знищував окремі цілі — він змушував ворога грати за новими правилами, де швидкість і точність важливіші за кількість стволів.
Сучасна тактика: дрони, програмне забезпечення та виживання
Сьогодні артилерія не діє ізольовано. Безпілотні літальні апарати стали очима та вухами розрахунків. Дрон-розвідник виявляє ціль, передає координати через захищені канали, а автоматизована система типу «Кропива» або західні аналоги розраховує дані для стрільби з урахуванням метеорології, зносу ствола та заряду. Час від виявлення до залпу скоротився до хвилин.
Контрбатарейна боротьба набула нового виміру. Російські дрони типу Lancet та FPV активно полюють за українськими гарматами, тому ключовими стали швидке розгортання, маскування, використання тепловізійних та акустичних засобів виявлення і постійна зміна позицій. Розрахунки, які вміють працювати в умовах інтенсивного радіоелектронного придушення, отримують перевагу.
Артилерія тепер супроводжує бій на всіх етапах: від вогневої підготовки атаки до ізоляції району бойових дій і прикриття відходу. Вона знищує ворожі пункти управління, склади, засоби ППО та саму артилерію, створюючи умови для успіху піхоти та бронетехніки.
Традиції, символіка та людський вимір
4 грудня — День ракетних військ та артилерії, встановлений указом Президента у 2024 році. Дата пов’язана зі святою Варварою, покровителькою артилеристів. У цей день згадують не лише техніку, а й людей — розрахунки, які годинами перебувають на позиціях, офіцерів, які планують вогонь під обстрілом, і тих, хто ціною життя забезпечує точність залпів.
«Боги війни» — не просто гучна метафора. Це визнання тієї сили, яку несе в собі добре підготовлений артилерійський підрозділ. За кожним пострілом стоять роки навчання, холодні розрахунки балістики та гаряча рішучість воїнів. Сучасна війна показала: навіть найсучасніша техніка без людей, здатних її обслуговувати та вдосконалювати під вогнем, залишається залізом.
Виклики та перспективи: що далі
Головні виклики — забезпечення боєприпасами, знос стволів і захист від дронів противника. Виробництво 155-міліметрових снарядів у світі обмежене, а потреби фронту величезні. Україна активно нарощує власне виробництво «Богдани» та боєприпасів, розвиває кооперацію з партнерами.
У перспективі — подальша інтеграція штучного інтелекту в системи управління вогнем, нові керовані боєприпаси збільшеної дальності, можливо, гіперзвукові елементи в тактичних ракетах і ще тісніша взаємодія з силами безпілотних систем. Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс уже довів здатність створювати конкурентоспроможні зразки в стислі терміни.
Ракетні війська та артилерія продовжують еволюціонувати разом із війною. Кожен новий снаряд, кожна модернізована установка і кожен вишколений розрахунок наближають той момент, коли українська вогнева міць стане одним із вирішальних факторів остаточної перемоги.
About the Author
