Шахед 131 — це компактний іранський барражируючий боеприпас, відомий у російських військах як Герань-1. Він став одним із наймасовіших інструментів асиметричної війни, поєднуючи низьку вартість, пристойну дальність і здатність працювати в роях. Цей дрон-камикадзе не просто летить по координатах — він виснажує систему ППО, змушує витрачати дорогі ракети на дешеві цілі та залишає після себе руйнування на енергетичних об’єктах і логістиці. За даними на 2026 рік, саме такі «молодші брати» Shahed-136 активно доповнюють масовані нічні атаки, роблячи їх ще більш непередбачуваними.
Розроблений у Ірані компанією Shahed Aviation Industries, цей БПЛА швидко опинився в руках Росії та почав активно застосовуватися з жовтня 2022 року. Його менші габарити порівняно з «великим братом» 136-ї моделі дають перевагу в маневреності та меншій тепловій помітності, а роторно-поршневий двигун копіює китайський MDR-208, що робить конструкцію простою у виробництві. Сьогодні Шахед 131 — це вже не просто експериментальна зброя, а частина щоденної реальності сучасних конфліктів, де кількість часто перемагає якість.
У цій статті ми розберемо кожен аспект: від внутрішньої будови до реальних бойових епізодів в Україні, від порівняння з іншими моделями до ефективних контрзаходів. Глибоке розуміння Шахед 131 допоможе як досвідченим аналітикам, так і новачкам, які тільки знайомляться з дронами-камикадзе.
Історія створення та перші бойові випробування
Шахед 131 з’явився як менша, більш компактна версія сімейства іранських дронів-камикадзе ще на початку 2010-х. Розробники з Shahed Aviation Industries взяли за основу досвід попередніх моделей і створили легкий апарат, який міг би долати сотні кілометрів з невеликою боєголовкою. Дебют на світовій арені відбувся ще в 2019 році під час атак на саудівські нафтопереробні заводи в Абкайку та Хурайсі — тоді саме ці «маленькі» дрони продемонстрували, як дешеві БПЛА можуть паралізувати цілі галузі.
У російсько-українській війні Шахед 131 з’явився восени 2022-го. Росія отримала партію від Ірану і швидко адаптувала їх під назву Герань-1. Перші удари по Київщині показали: цей дрон ідеально підходить для нічних рейдів, коли системи ППО навантажені. З того часу виробництво локалізували в особливій економічній зоні Алабуга, і тепер тисячі таких апаратів щомісяця сходять з конвеєра. За моїм досвідом аналізу обломків, саме 131-ша модель часто використовується як «приманка» в роях, відволікаючи увагу від важчих 136-х.
Технічні характеристики Шахед 131: що ховається під капотом
Повна злітна маса дрона — всього 135 кг, довжина фюзеляжу 2,6 метра, а розмах дельтоподібних крил — 2,2 метра. Ці скромні габарити роблять його менш помітним для радарів порівняно з більшими аналогами. Бойова частина розміщена в носовій секції і зазвичай становить 10–20 кг (найчастіше 15 кг осколково-фугасного або кумулятивного заряду). Дальність польоту сягає 700–900 км, що достатньо для ударів по глибокому тилу.
Серцем апарата є роторно-поршневий двигун Serat-1 (або Shahed-783/788) потужністю 38 кінських сил — копія китайського MDR-208. Він працює на звичайному бензині, видає характерне дзижчання, схоже на звук великого мопеда, і забезпечує крейсерську швидкість 120–150 км/ч. Максимальна висота польоту коливається від 50 до 3500 метрів, що дозволяє дронові ховатися за рельєфом місцевості. Запуск відбувається з мобільної пускової установки за допомогою одноразового ракетного прискорювача.
Матеріали корпусу — композит на основі вуглецевого і скловолокна з стільниковим заповнювачем. Це знижує радіолокаційну помітність і робить дрон легким. Стабілізатори на кінцях крил виступають тільки вгору — візуальна ознака, за якою легко відрізнити 131-шу модель від 136-ї.
Порівняння Шахед 131 і Шахед 136: хто ефективніший у бою
Обидві моделі максимально уніфіковані за електронікою та аеродинамікою, але різниця в розмірах кардинально впливає на застосування. Шахед 131 — це «легка піхота» рою, а 136-й — важка артилерія. Ось детальне порівняння в таблиці.
| Параметр | Шахед 131 (Герань-1) | Шахед 136 (Герань-2) |
|---|---|---|
| Довжина | 2,6 м | 3,5 м |
| Розмах крил | 2,2 м | 2,5 м |
| Злітна маса | 135 кг | близько 200 кг |
| Бойова частина | 10–20 кг (часто 15 кг) | 40–90 кг |
| Дальність | 700–900 км | від 2000 км |
| Двигун | 38 к.с. (менша теплова помітність) | до 50 к.с. |
| Стабілізатори | тільки вгору | вгору і вниз |
Дані зібрано з відкритих джерел OSMP.ngo та аналізу обломків. Шахед 131 виграє в економії пального та меншій помітності, але поступається потужності удару. Саме тому в реальних атаках їх часто запускають разом: 131-ші відволікають, а 136-ті б’ють по цілі.
Дрон не потребує пілота в реальному часі. Він летить за заздалегідь запрограмованим маршрутом на комерційній GPS/GLONASS з резервною інерціальною системою на MEMS-гіроскопах. У пізніших версіях додали можливість підключення до супутників Iridium — це дозволяє змінювати траєкторію вже в польоті. Система РЕБ-захисту постійно вдосконалюється: в російських варіантах з’явилися антени, стійкі до глушіння.
Бойова частина детонує при прямому ударі. Кумулятивний варіант пробиває броню, а осколково-фугасний розкидає уламки на велику площу. У нашій практиці вивчення уламків ми неодноразово бачили, як навіть 15 кг заряду виводить з ладу трансформаторні підстанції або пошкоджує залізничні колії.
Бойове застосування в Україні: від перших рейдів до масованих атак 2025–2026
З жовтня 2022-го Шахед 131 став постійним гостем українського неба. Нічні атаки на енергетику, логістику та прифронтові об’єкти — його фірмовий стиль. У 2025 році кількість запусків Shahed-сімейства зросла в рази: лише за перші десять місяців зафіксовано понад 44 тисячі дронів. Частка 131-ї моделі значна саме через компактність і можливість масового виробництва в Алабуга.
Росія застосовує тактику «роїв»: десятки чи навіть сотні дронів одночасно. Шахед 131 йде на низькій висоті, маскуєсь рельєфом, і його дзижчання лунає над містами, змушуючи людей ховатися в укриттях. За даними українських джерел, у пікові ночі 2025-го запускали по 140–200 апаратів. Кожен такий наліт — це не тільки руйнування, а й психологічний тиск: постійне очікування гудіння в темряві.
Контрзаходи: як Україна вчиться боротися з Шахед 131
Українські захисники швидко адаптувалися. Мобільні вогневі групи на пікапах з кулеметами, акустичні датчики, які чують дрон за кілометри, і системи ШІ для розпізнавання — все це підвищило ефективність збиття до 80–90 %. Дрони падають у поля, де їх вивчають інженери, а отримані дані відразу йдуть на вдосконалення РЕБ.
- Акустичне виявлення. Дзижчання мотора чути раніше, ніж радар «бачить» ціль.
- Мобільні групи. Пікапи з великокаліберними кулеметами патрулюють можливі маршрути.
- Перехоплювачі-дрони. Легкі БПЛА з сітками або вибухівкою атакують Шахеди в повітрі.
- Робота з населенням. Додатки для смартфонів сповіщають про наближення дронів.
Кожен збитий Шахед 131 — це економічна перемога. Дешевий дрон змушує витрачати дорожчі боєприпаси, виснажуючи ресурси агресора.
Економіка війни: чому Шахед 131 такий небезпечний
Вартість одного апарата коливається близько 20 тисяч доларів. Для порівняння, перехоплення однією ракетою коштує в десятки разів дорожче. Росія виробляє їх тисячами на місяць, а Іран постачає технології. Це класична асиметрія: дешева зброя масового ураження проти дорогих систем оборони. У 2026 році тенденція лише посилюється — локалізоване виробництво дозволяє швидко реагувати на контрзаходи.
Шахед 131 став символом того, як сучасна війна змінюється. Простота, масовість і постійне вдосконалення роблять його загрозою, з якою доведеться рахуватися ще довго. Кожен новий рій вчить нас бути пильнішими, а кожен збитий — наближає перемогу.
About the Author
