Російська артилерія, як гігантський молот війни, досі визначає ритм боїв на східному фронті, але її потужність таємно тануть під натиском втрат і зносу. Станом на 2026 рік загальний запас ствольної та реактивної артилерії в РФ оцінюється приблизно в 12 тисяч одиниць: самохідні установки — близько 3600, буксирувані гармати — 5900, реактивні системи залпового вогню — 2500. З них готових до негайного використання значно менше — десь 60-70%, через ремонтні черги та консервацію на базах.
Ці цифри, зібрані з відкритих джерел як Global Firepower, відображають не лише спадок радянських часів, а й ефект чотирирічної війни: візуально підтверджені втрати перевищують 2100 одиниць лише за ключовими категоріями. Росія компенсує це ремонтом старих стволів і імпортом з КНДР, але темпи виробництва не встигають за темпом знищення — щомісяця йде сотні гаубиць у бій, а назад повертається жменька.
Коротко кажучи, артилерійська міць РФ лишається величезною на папері, але в реальності це армія примарів: гучні залпи ховають дефіцит боєприпасів, брак сучасних прицілів і залежність від далеких резервів, які тьмяніють з кожним днем.
Гуркіт 152-мм снарядів, що розриваються десь на горизонті, нагадує про давню славу “бога війни” — так у радянські часи називали артилерію. Сьогодні, в 2026-му, російський арсенал — це суміш ржавих гігантів з 1970-х і свіжозварених копій, які намагаються утримати лінії. За даними Globalfirepower.com, загальний запас сягає 12 тисяч одиниць, але реальна бойова сила ближча до 8 тисяч, враховуючи знос і втрати. Це не просто цифри — це тисячі тонн сталі, що визначають, чи просунеться колона на кілометр уперед чи розлетиться на шматки від контрбатарейного вогню.
Кожен день на фронті — це дуель стволів, де перевага РФ у кількості поступово еродується. Самохідні гаубиці, як 2С19 “Мста-С”, стали символом цієї битви: вони б’ють далеко, але гинуть від дронів і HIMARS. А буксирувані D-30, прості й надійні, досі тягнуть коні чи вантажівки на позиції, ніби з часів Афганістану. Розберемо по полицях, що лишається в ангарах і на складах.
Ствольна артилерія: самохідна та буксирувана міць
Серце російської артилерії — ствольні системи калібру 122-мм і 152-мм, здатні заливати позиції градом снарядів на 20-40 км. Самохідні установки (САУ) дають мобільність: водій газу — і ти вже за ровом, заряжаєш і тікаєш. За оцінками Global Firepower 2026, запас САУ — 3603 одиниці, з яких близько 2500 готові до бою. Найпоширеніші моделі:
- 2С19 “Мста-С” (152 мм): 800-1000 штук, сучасніша за радянські аналоги, з автоматикою заряджання. Але стволи згорають після 1500 пострілів без заміни.
- 2С3 “Акація” (152 мм): понад 1000, надійна, але повільна — 4 постріли за хвилину.
- 2С1 “Гвоздика” (122 мм): 1500+, легка, для підтримки піхоти, але вразлива до дронів.
Буксирувані гармати — класика: 5920 в запасі, 4100+ боєздатних. D-30 (122 мм) і 2А65 “Мста-Б” (152 мм) — це робочі коні, дешеві в ремонті, але потребують екіпажу по 6-8 осіб і трактора для буксирування. Їхня перевага — точність з лазерними коректорами, але мінус — стоять на місці, як мішені.
| Тип | Запас (stock) | Готові (ready) | Основні моделі |
|---|---|---|---|
| Самохідні (СПГ) | 3603 | 2522 | 2С19, 2С3, 2С1 |
| Буксирувані | 5920 | 4144 | D-30, Мста-Б, Д-20 |
Джерело даних: Globalfirepower.com. Ця таблиця показує, як війна “прогризла” запаси — towed скоротилися з довоєнних 11 тисяч. Реальна сила не в загальному рахунку, а в тому, скільки стволів може битися одночасно без перегріву.
Реактивні системи: залповий вогонь як цунамі
РСЗВ — це феєрверк смерті: сотні ракет накривають квадрат за секунди. У РФ 2486 одиниць, 1740 готових. “Град” (122 мм) — король, понад 1000 штук, дешевий і масовий. “Ураган” (220 мм) і “Смерч” (300 мм) б’ють далі, до 70 км, але дорогі в обслуговуванні. Новинка “Торнадо-С” — реактивний “корсар” з GPS-наведенням, але їх небагато, десятки.
Ці системи оживають у наступах: уявіть 40 “Градів”, що сіють 1280 ракет за хвилину — земля тремтить, як від землетрусу. Та втрати високі: дрони бачать пускові установки здалеку. Росія імпортує з КНДР аналоги, як 170-мм САУ, додаючи 200+ за рік.
- Виробництво: 100-200 нових РСЗВ щороку, плюс ремонт.
- Вразливість: 80% втрат від контрбатарейки.
- Майбутнє: Перехід на високоточні ракети, але дефіцит чипів гальмує.
Після такого списку стає ясно: РСЗВ — асиметрична зброя, де кількість перемагає якість, доки не з’являться ATACMS чи Excalibur.
Втрати: скільки стволів пішло в металобрухт
Війна з Україною — чорна діра для арсеналу. За Oryxspioenkop.com, візуально підтверджено понад 2100 втрат: 1001 САУ, 549 towed, 564 РСЗВ. Топ-жертви — “Мста-С” (258), “Акація” (191), D-30 (188). Реальні втрати вдвічі більші, за оцінками ГУР — до 30 тисяч усього, включно з мінометами.
Щодня фронт “з’їдає” 20-50 одиниць: дрони рвуть стволи, як консервні банки. Бази в Щуч’ї чи Владимирському спорожніли на 50-60% — супутникові знімки не брешуть.
| Категорія | Втрати (Oryx) | Топ-модель | Знищено/ушкоджено |
|---|---|---|---|
| САУ | 1001 | 2С19 Мста-С (258) | 833/53 |
| Towed | 549 | D-30 (188) | 340/105 |
| РСЗВ | 564 | БМ-21 Град (324) | Більшість знищено |
Джерело: Oryxspioenkop.com. Втрати перевищують довоєнний активний парк — Росія жере резерви, як вовк м’ясо.
Виробництво, ремонт та імпорт: чи встигають заводи?
Уралвагонзавод і Мотовіліхінські заводи гудуть: 2025-го відремонтовано/вироблено 2500+ стволів, план на 2026 — 3000. КНДР дала 220 САУ, Іран — ракети для “Градів”. Але якість хромає: нові “Мста-СМ2” ламаються після 500 пострілів, бо санкції душать електроніку.
Снаряди — окрема драма: 7 мільйонів у 2025 (за естонською розвідкою), але 152-мм дефіцитні. Ремонт триває 3-6 місяців, тож черги на заводах — кілометри.
Міномети та допоміжні системи: невидима армія
Не забуваймо міномети — 82/120/240 мм, запас 10 тисяч+. 2Б11 і “Поднос” — піхотна класика, дешева і смертоносна на 7 км. Втрати менші, бо ховаються в окопах.
Цікаві факти про російську артилерію
- Найстаріша САУ в строю — 2С1 “Гвоздика” 1960-х, досі б’є, попри 60 років.
- “Тюльпан” 2С4 — монстр 240 мм, снаряд важить 130 кг, радіус 300 м — один з небагатьох у світі.
- Росія конвертує Т-72 у РСЗВ з РБУ-6000 — морські ракети проти піхоти, абсурд гібридної війни.
- Дефіцит стволів: заміна коштує 2 млн дол., а знос — 2 місяці інтенсивного вогню.
- Імпорт з КНДР: 170-мм “Коксан” — корейська копія радянської, б’є 60 км, але неточна.
Ці перлини показують, як РФ паше минулим, вичавлюючи з хламу іскру. Артилерія лишається козирем, але без модернізації — це вогняний щит з тріщинами. Битва триває, і кожен залп наближає tipping point.
Така панорама — не вирок, а реальність: тисячі стволів чекають свого часу, але час грає проти. Фронт диктує, скільки їх лишиться завтра.
About the Author
