Су-21: літак-привид, якого насправді не існувало

У каталогах західних авіаційних довідників 1970–80-х років гордо красувався радянський перехоплювач «Су-21». Турецька фірма навіть випускала збірні моделі з таким написом на коробці, а журналісти писали про нього як про цілком реальну бойову машину. Є лише одна проблема: жоден літак КБ Сухого ніколи офіційно не носив позначення Су-21. :antCitation[]{citations=”ce98ae98-c6fb-4556-9631-921d0d17eda7″ injected=”space”} Це один із найцікавіших фантомів холодної війни — назва, народжена помилкою західних аналітиків.

За цим міфічним індексом ховається цілком реальний літак — перехоплювач Су-15ТМ, остання й найдосконаліша серійна версія радянського Су-15, відомого в НАТО як Flagon. Саме його, з новим оживальним обтічником радара і зміненим крилом, західна розвідка прийняла за абсолютно нову машину й охрестила «Су-21».

Історія цього позначення — це детектив про те, як працювала розвідка часів залізної завіси, чому модернізований літак можна сплутати з новим і яким боком ця машина стосується України. Розберімо все по поличках: від походження назви до трагічних епізодів, що назавжди закарбували Flagon у світовій історії.

Звідки взялося позначення Су-21

Радянський Союз тримав свою військову авіацію за сімома замками. Західні аналітики бачили нові машини здебільшого на парадах, розмитих супутникових знімках або під час рідкісних перехоплень над нейтральними водами. Назви доводилося вгадувати. Коли на початку 1970-х у небі з’явився Су-15ТМ із характерним загостреним носом і подвійною стрілоподібністю крила, на Заході вирішили: це новий тип. У низці західних публікацій Су-15ТМ позначали як Су-21, а навчальний Су-15УМ — як Су-21У, хоча ці позначення були помилковими.

:antCitation[]{citations=”4ba51d80-49f6-4cf0-b622-4b657c59558e” injected=”space”}

Іронія в тому, що індекс «Су-21» у самому КБ Сухого таки існував — але в зовсім іншому контексті. Позначення Су-21 було зарезервоване для модифікації Су-17М4, проте так ніколи й не використовувалося. :antCitation[]{citations=”f3e85e58-3583-4d3e-a833-f0ce8841c732″ injected=”space”} Ще раніше, 1970 року, робочу назву Су-21 мав проєкт глибокої модернізації винищувача-бомбардувальника Су-17 під новий двигун АЛ-21Ф-3 — машина зрештою пішла в серію як Су-17М. Тобто назва тричі «крутилася» навколо різних літаків і жодного разу не приземлилася остаточно.

Існує й дотепна гіпотеза, чому радянці уникали цього індексу: щоб ніхто не плутав і не порівнював машину Сухого зі значно відомішим МіГ-21. У світі, де престиж конструкторських бюро важив чимало, такий збіг цифр був небажаним сусідством.

Су-15ТМ: справжнє обличчя «Су-21»

Тепер про головного героя. Су-15 створювали на зміну застарілим перехоплювачам Су-9 та Су-11. Прототип уперше піднявся в повітря 30 травня 1962 року, а на озброєння машина стала 1965-го й залишалася в строю до 1990-х. :antCitation[]{citations=”c18910bf-f72e-4f3d-ac84-afacb7336b2f” injected=”space”} Це був великий двомоторний літак із трикутним крилом, потужною бортовою РЛС і ракетами середньої дальності Р-98. Літак призначався для перехоплення цілей на швидкостях від 500 до 3000 км/год і висотах від 500 до 23000 метрів — фактично він закривав увесь діапазон загроз свого часу.

Версію Су-15ТМ з оживальним носовим обтічником НАТО розпізнало як новий варіант і назвало Flagon-F, а західна преса приписала їй позначення Су-21, яке радянські джерела ніколи не вживали. :antCitation[]{citations=”1d4d31d2-f874-4306-b34e-4b0c2a83ea6e” injected=”space”} Насправді ТМ — це той самий Су-15, але з радаром «Тайфун-М», можливістю підвішувати гарматні контейнери УПК-23-250 та ракети ближнього бою Р-60. Серійне виробництво тривало в Новосибірську до 1975 року.

Джерела даних: Вікіпедія (українська версія), historyofwar.org.

Цифри в таблиці пояснюють, чому машину так шанували у військах протиповітряної оборони СРСР: швидкісний, висотний, із потужним радаром перехоплювач ідеально вписувався в концепцію наземного автоматизованого наведення «Повітря-1», коли пілота буквально вели на ціль із землі, а він лише завершував атаку.

Темна слава: інциденти, що ввійшли в історію

Су-15 не воював у класичних конфліктах — він стеріг небо. І саме на цій службі сталися епізоди, які зробили літак сумно відомим на весь світ. У квітні 1978 року перехоплювач примусив до посадки на замерзле озеро в Карелії пасажирський Boeing 707 авіакомпанії Korean Air Lines (рейс 902), що збився з курсу. Пілот випустив ракету по лайнеру, двоє пасажирів загинули, але екіпажу вдалося аварійно посадити пошкоджену машину.

Найтрагічніша сторінка — ніч на 1 вересня 1983 року, коли Су-15ТМ збив над Сахаліном Boeing 747 рейсу KAL 007, обірвавши життя 269 людей. Саме через цей епізод «Су-21 Flagon» назавжди запам’ятається світові у зв’язку зі знищенням корейського Боїнга-747 1 вересня 1983 року :antCitation[]{citations=”88a5c03a-263e-489c-a5e8-577787b52b38″ injected=”space”} — і показово, що навіть у цій формулюванні західного джерела знову фігурує помилкова назва. Інцидент спричинив колосальний міжнародний скандал і, серед іншого, прискорив відкриття системи GPS для цивільного користування.

Український слід «Су-21»

Тепер найцікавіше для нас. Після розпаду СРСР частина цих перехоплювачів опинилася на українській землі. Україна отримала у спадок від СРСР перехоплювачі Су-15 та експлуатувала їх до 1996 року. :antCitation[]{citations=”b42e07e6-e65e-4195-acdc-dd8cbaf1e240″ injected=”space”} Зокрема, 62-й винищувальний авіаполк у Бельбеку на момент розпаду Союзу мав 39 перехоплювачів Су-15ТМ поряд із 14 новими Су-27.

:antCitation[]{citations=”9d10b6a8-4165-482f-b143-1f6fd221d395″ injected=”space”}

Війська ППО України, створені 5 квітня 1992 року, включали сім винищувальних авіаполків із Су-15ТМ, МіГ-25 та МіГ-23, але вже до 1997 року Су-15 відправили на бази зберігання. :antCitation[]{citations=”c55c4814-c2c2-4d0e-aff3-a668552bef82″ injected=”space”} Машини на той час морально застаріли: вузькоспеціалізований перехоплювач без можливості працювати по землі програвав універсальним Су-27 та МіГ-29. Кілька екземплярів збереглися в Державному музеї авіації в Києві — там можна на власні очі побачити «той самий Су-21», якого ніколи не було.

Чому міф живе досі

Здавалося б, помилку давно виправили — а назва вперто тримається. На це є кілька причин:

• Десятиліттями західні довідники, журнали та енциклопедії тиражували позначення Су-21, і ці видання досі стоять на полицях та оцифровані в мережі.
• Виробники збірних моделей випускали комплекти з написом Su-21 Flagon, закріпивши назву серед кількох поколінь моделістів.
• В іграх, симуляторах і популярних статтях автори часто копіюють старі джерела без перевірки.
• Сама логіка нумерації Сухого (Су-15, Су-17, Су-24, Су-25, Су-27) створює відчуття, що «Су-21» десь мав би існувати.

Кожен із цих чинників окремо здається дрібницею, але разом вони створюють ефект снігової кулі: помилка, повторена тисячу разів, починає виглядати як факт. Це чудовий приклад того, як в епоху обмеженої інформації навіть професійні аналітики могли «створити» неіснуючий літак — і він зажив власним життям.

Су-21 проти реальних машин: коротка довідка

Ця таблиця — фактично вся історія питання у чотирьох рядках. Якщо вам трапиться стаття, модель чи відео про «радянський винищувач Су-21», тепер ви точно знаєте: перед вами або Су-15ТМ під чужим ім’ям, або згадка про паперовий проєкт, який так і не злетів під цією назвою.

Історія «Су-21» — це нагадування, що навіть у строгому світі військової авіації трапляються фантоми, народжені туманом холодної війни. Реальний Су-15ТМ чесно відслужив своє: майже три десятиліття стеріг радянське небо, встиг побувати в українських Повітряних силах і пішов на спочинок у музеї та бази зберігання. А його міфічний двійник із індексом «21» досі мандрує сторінками довідників і форумів — і, схоже, переживе ще не одне покоління авіаційних ентузіастів. Перевіряйте джерела, звіряйте позначення з офіційними даними виробника, і жоден літак-привид не зіб’є вас із курсу.

About the Author

admin

Administrator

Visit Website View All Posts