Су-24 став справжнім символом витривалості української авіації, успадкований від радянських часів і перетворений на сучасну зброю, яка завдає відчутних ударів по ворогу навіть у 2026 році. Цей надзвуковий фронтовий бомбардувальник з крилом змінної геометрії продовжує нести службу в 7-й бригаді тактичної авіації, виконуючи завдання від розвідки до точних ракетних ударів на сотні кілометрів у тилу противника. Незважаючи на поважний вік конструкції 1970-х, українські льотчики та інженери адаптували машину під західні крилаті ракети Storm Shadow і SCALP-EG, зробивши її ключовим елементом дальньої авіаційної підтримки.
Від перших днів повномасштабного вторгнення Су-24 брали участь у найгарячіших операціях: від бомбардування колон техніки на Київщині до знищення кораблів Чорноморського флоту. За даними відкритих джерел, флот цих літаків, який на початку 2022-го налічував близько 20 боєготових машин, зазнав втрат, але постійно відновлюється завдяки ремонтам і поверненню з консервації навіть старих Су-24МР. Сьогодні вони не просто літають — вони створюють реальну загрозу для логістики та командування противника, поєднуючи радянську надійність з сучасними технологіями.
Для початківців і досвідчених авіаційних ентузіастів ця машина демонструє, як один літак може еволюціонувати від класичного бомбардувальника до носія високоточної зброї. Його низьковисотні польоти на межі можливостей радарів і здатність нести до 8 тонн озброєння роблять Су-24 незамінним у сучасній війні, де кожен виліт — це ризикована, але ефективна операція.
Історія появи Су-24 в українському небі
Розробка Су-24 почалася ще в 1960-х роках у КБ Сухого як відповідь на потреби фронтової авіації СРСР у всепогодному бомбардувальнику, здатному проривати ППО на малих висотах. Перший політ прототипу відбувся 2 лютого 1967 року, а серійне виробництво стартувало в 1971-му. Літак швидко став основою бомбардувальних полків, і після розпаду Союзу в 1991 році Україні дісталося близько 240 машин різних модифікацій — від ранніх Су-24 до просунутих Су-24М. Шість повноцінних бомбардувальних полків, розкидані по території від Луцька до Бердянська, плюс розвідувальні ескадрильї в Коломиї та Буялыку, — ось що отримала молода держава.
У перші роки незалежності авіапарк стрімко скорочувався через брак фінансування. До 2014 року з 150 наявних Су-24 більшість стояла на консервації, а в 7-й бригаді тактичної авіації в Старокостянтинові боєздатними залишалися лише кілька одиниць. Реформи та загроза з боку Росії змусили відновлювати парк: до 2015-го в бригаді вже налічувалося 11 Су-24М і 9 Су-24МР. Кожен літак проходив капітальний ремонт на підприємствах у Миколаєві, де інженери буквально повертали до життя машини, які десятиліттями стояли під відкритим небом.
У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, ці «ветерани» першими піднялися в небо. Вони бомбили десант у Гостомелі, нищили колони на підходах до Києва. За роки війни флот поповнювався відновленими машинами з резерву, а втрати, хоч і відчутні, компенсувалися майстерністю техніків. Сьогодні, у 2026-му, Су-24 продовжують літати, бо їхня конструкція дозволяє ремонтувати пошкодження, які для сучасніших літаків стали б фатальними.
Технічні характеристики: чому Су-24 досі вражає
Су-24 — це двомісний надзвуковий бомбардувальник з унікальним крилом змінної стрілоподібності. У розправленому стані (16 градусів) воно забезпечує короткий розбіг і посадку навіть на неідеальних аеродромах, а в стрілоподібному (69 градусів) дозволяє розвивати швидкість до 1700 км/год на висоті та ефективно маневрувати на малій висоті, уникаючи радарів. Довжина фюзеляжу — 22,67 метра, розмах крила змінюється від 17,64 до 10,37 метра, практична стеля — 11 000 метрів. Два двигуни АЛ-21Ф-3 дають тягу до 11 200 кгс на форсажі, а бойове навантаження сягає 8000 кг на восьми точках підвіски.
Для новачків уявіть: екіпаж сидить пліч-о-пліч у кабіні, як у легковому авто, — пілот і штурман-оператор. Це дозволяє швидко реагувати на загрози. Прицільно-навігаційна система ПНС-24М з лазерним і телевізійним каналами в Су-24М дає змогу вражати цілі вночі та в складних метеоумовах. Бортовий радар «Оріон» у базовій версії або вдосконалений у М-модифікації забезпечує автоматичний обліт рельєфу на висоті 50–100 метрів над землею. Дальність польоту з підвісними баками сягає 2850 км, а бойовий радіус — понад 500 км.
Озброєння — це цілий арсенал: від некерованих ракет С-8 і С-24 до високоточних Х-29, Х-59 та, з 2023 року, британсько-французьких Storm Shadow. Внутрішня шестиствольна гармата ГШ-6-23 додає вогневої моці в ближньому бою. Саме ця універсальність робить Су-24 незамінним: він може нести вільнопадні бомби для «килимкового» бомбардування чи точні керовані боєприпаси для ювелірних ударів.
| Параметр | Су-24 | Су-24М | Су-24МР |
|---|---|---|---|
| Бойове навантаження | 7000 кг | 8000 кг | Розвідка (без гармати) |
| Максимальна швидкість | 1700 км/год | 1700 км/год | 1700 км/год |
| Основне призначення | Бомбардування | Високоточні удари | Розвідка + удари |
| Кількість у ЗСУ (2024–2026) | Мало | ~5 | ~8 |
Дані таблиці базуються на відкритих джерелах Вікіпедії та Militarnyi. Ці характеристики роблять Су-24 ідеальним для глибоких рейдів, де сучасні винищувачі часто обмежені дальністю чи вразливістю на малій висоті.
Модифікації на озброєнні Повітряних Сил України
Основна робоча конячка — Су-24М з вдосконаленою авіонікою, системою дозаправки в повітрі та лазерним цілевказівником «Кайра». Саме ця версія отримала пилони від британських Tornado для підвіски двох Storm Shadow одночасно. Су-24МР, спочатку розвідник з комплексом БКР-1 (радар, ІЧ, ТВ-камери), сьогодні часто переобладнують під ударні завдання — льотчики 7-ї бригади навчилися використовувати його для точних бомбардувань. Су-24МП, призначений для радіоелектронної боротьби, рідкісний гість у небі, але його РЕБ-системи захищають ударні групи.
Українські інженери не зупиняються: у 2025 році провели успішні випробування вітчизняних корегованих авіабомб (КАБ) з Су-24, які летять на 60+ км. Це дозволяє екіпажам працювати поза зоною ворожої ППО. Кожен борт має власну історію — деякі налітали тисячі годин ще за СРСР, але після глибокого ремонту працюють як нові. За моїм досвідом спостереження за авіацією, саме ця здатність до модернізації робить Су-24 унікальним у світі, де більшість аналогів давно списані.
Бойовий шлях: від АТО до ударів по Чорному морю
У 2014 році Су-24 вперше показали зуби в Донбасі. 20 серпня один Су-24М збили над Луганщиною, але екіпаж врятувався. Інші машини бомбили позиції сепаратистів, мінували кордон. До 2022-го досвід накопичився, і в перші години вторгнення Су-24 вже нищили ворожий десант у Гостомелі. Потім — удари по колонах на Київщині, Житомирщині, Харківщині. Льотчики летіли на гранично малій висоті, оминаючи ППО, і поверталися з пробоїнами в фюзеляжі.
З 2023 року почалася нова ера: Су-24 стали носіями Storm Shadow. Один такий виліт — і штаб Чорноморського флоту в Севастополі перетворився на руїни 22 вересня 2023-го. Корвет «Аскольд» у Керчі, склади в Бердянську, підводний човен «Ростов-на-Дону» — список цілей вражає. Су-24МР, модифіковані під ракети, виконують «стендофф»-удари, запускаючи боєприпаси за 250–300 км від цілі. Це рятує екіпажі від прямого контакту з ворожими ЗРК.
Втрати були: за відкритими даними, близько 15 машин до 2026 року, включно зі збитими над Одещиною та пошкодженими на аеродромах. Але кожен виліт — це історія мужності. Один екіпаж повернувся на пошкодженому двигуні після удару по Криму, інший виконав місію, маючи поранення. Ці польоти не тільки знищують техніку — вони піднімають дух наземних військ, знаючи, що «двадцятьчетвірки» працюють у небі.
- Удари по флоту: Кілька операцій з Storm Shadow повністю змінили баланс на Чорному морі, змусивши РФ передислокувати кораблі.
- Підтримка наземних операцій: Точні бомби по складах боєприпасів і командних пунктах у 2024–2025 роках.
- Розвідка: Су-24МР дають реал-тайм дані, які інтегруються з Bayraktar і супутниками.
Кожна така деталь показує, як старий літак став частиною сучасної комбінованої війни.
Сучасний стан у 2026 році та виклики
Станом на початок 2026-го в Повітряних Силах активно експлуатується близько 13–15 Су-24 різних модифікацій, з яких частина — відновлені з резерву. 7-ма бригада в Хмельницькій області та 28-ма ескадрилья в Миколаївській — основні бази. Ремонт триває постійно: двигуни, авіоніка, планер. Західна допомога з запчастинами та навчання пілотів на тренажерах дозволяє підтримувати готовність. Виклики — брак нових двигунів і вразливість на аеродромах, але розосередження та маскування рятують ситуацію.
Поряд з F-16 і Mirage 2000 Су-24 виконує роль «важкої артилерії» — дальні удари, де винищувачі не завжди доречні. Льотчики проходять постійні тренування, а інженери імпровізують: від українських КАБ до інтеграції додаткових систем РЕБ. За даними відкритих звітів, парк не тільки тримається, а й росте за рахунок відновлення.
Ця машина вчить нас, що техніка — це не просто залізо. Вона живе завдяки людям, які вірять у неї і ризикують собою щодня. Су-24 в Україні — це історія про те, як старий воїн знаходить нове дихання в найскладніші часи. І поки небо потребує захисту, ці крила продовжуватимуть боротися.
About the Author
