Су-27 України став справжнім сталевиком Повітряних сил ЗСУ, який поєднує радянську інженерну міць з сучасними адаптаціями під реалії війни. Цей важкий винищувач, успадкований після розпаду СРСР, пройшов шлях від обмеженої боєздатності в 90-х до активного використання в повітряних операціях, де демонструє високу маневреність і здатність нести західне озброєння.
Сьогодні Су-27 ЗСУ виконують завдання від перехоплення крилатих ракет і дронів до точкових ударів по наземних цілях, інтегруючи AGM-88 HARM, JDAM-ER та AASM Hammer. Парк цих машин, попри втрати, залишається ключовим елементом української авіації, символізуючи стійкість і інновації в умовах постійних викликів.
Від перших польотів у Миргороді до бойових вильотів над фронтом — історія Су-27 в Україні показує, як один літак може еволюціонувати разом із країною, що захищає своє небо.
Історія надходження Су-27 до української авіації
Після розпаду Радянського Союзу Україна отримала близько 67–72 літаків Су-27, які стали основою винищувальної авіації. Більшість із них базувалася в 831-му винищувальному авіаполку в Миргороді та 62-му в Бельбеку в Криму. Ці машини були відносно свіжими, з великим ресурсом, що вдвічі перевищував показники МіГ-29.
У 90-х і 2000-х роках парк стрімко скорочувався через брак фінансування, відсутність запчастин і катастрофи. Два Су-27УБ втрачено в аваріях: одна в Миргороді 1992 року, інша під час трагедії на Скниловському аеродромі у 2002-му. Частина літаків пішла на зберігання в Миргороді та Озерному, а боєздатних на початку 2014 року налічувалося лише близько 14.
З 2014 року ситуація почала змінюватися. Після втрати Криму Су-27 з Бельбека передислокували, а завод «МіГремонт» у Запоріжжі запустив програму модернізації. Літак, що колись патрулював небо під час Сочинської олімпіади, став частиною системи оборони півдня, чергуючи на аеродромі Кульбакине.
Технічні характеристики Су-27: що робить його легендарним
Су-27 — це двомоторний всепогодний винищувач четвертого покоління з надзвуковою швидкістю та феноменальною маневреністю. Двигуни АЛ-31Ф видають по 12 500 кгс на форсажі, дозволяючи розганятися до 2500 км/год на висоті. Практична дальність сягає 3530 км, а бойовий радіус — 1500 км, що дає можливість працювати далеко від бази.
Конструкція з інтегральним компонуванням, переднім горизонтальним оперенням і потужною РЛС Н001 забезпечує виявлення цілей на 100 км у лобовому ракурсі. Літак витримує перевантаження +9g і здатний виконувати «Кобру Пугачова» — маневр, коли машина на мить застигає носом догори, ніби зупиняючи час у повітрі.
Озброєння включає 30-мм гармату ГШ-30-1 з 150 снарядами та 10 підвісних точок для ракет Р-27, Р-73, Р-77, некерованих С-8, С-13, бомб ФАБ та керованих боєприпасів. Вага бойового навантаження сягає 8000 кг, а практична стеля — 18 500 метрів.
| Параметр | Значення | Порівняння з аналогами |
|---|---|---|
| Довжина / розмах крил | 21,9 м / 14,7 м | Більший за F-15 Eagle |
| Максимальна швидкість | 2500 км/год (2,35 М) | Перевищує більшість винищувачів 4-го покоління |
| Дальність польоту | 3530 км | Ідеально для глибоких рейдів |
| Бойове навантаження | До 8000 кг | Більше, ніж у МіГ-29 |
| Двигуни | 2 × АЛ-31Ф | Надійні, з великим ресурсом |
Дані наведено за технічними характеристиками базової версії Су-27. За інформацією з відкритих військових джерел.
Модернізації Су-27 в Україні: від радянських стандартів до західної сумісності
Українські інженери на заводі «МіГремонт» створили власні версії: Су-27С1М, Су-27П1М, Су-27УБ1М та Су-27УП1М. Модернізація включала оновлення радіолокатора, навігаційного обладнання та систем зв’язку. Літак отримав можливість працювати з GPS/ГЛОНАСС і адаптувався під західні боєприпаси.
З 2022 року пілоти почали використовувати планшети для наведення AGM-88 HARM — протирадіолокаційних ракет, що глушать ворожі ЗРК. Пізніше з’явилися JDAM-ER з крилами, які перетворюють звичайні бомби на високоточні плануючі боєприпаси дальністю до 72 км. Су-27 також несуть GBU-39 SDB і французькі AASM Hammer.
Кожна модернізація — це не просто заміна блоків, а справжня інтеграція, яка вимагає перенастроювання електрики, пілонів і програмного забезпечення. У результаті старий «Фланкер» став гібридним воїном, здатним працювати в умовах сучасної електронної війни.
Бойовий шлях Су-27 ЗСУ: від АТО до операцій 2026 року
У 2014–2015 роках Су-27 патрулювали небо над Донбасом, рідко застосовуючись для ударів. Один задокументований випадок — бомбовий наліт під Суходільськом. Після модернізації 2015 року машини повернулися в стрій з покращеними можливостями.
З перших днів повномасштабного вторгнення 2022 року Су-27 працювали на повну. Пари літаків бомбили позиції на острові Зміїний некерованими бомбами, а пізніше перейшли на точкові удари. У вересні 2022-го з’явилися фото з HARM під крилами — перші кроки до придушення ворожої ППО.
У 2023–2025 роках Су-27 ЗСУ завдавали ударів JDAM-ER по лісосмугах під Бахмутом, понтонних переправах у Курській області та командних пунктах під Покровськом. Один літак у 2025 році навіть ненароком перетнув кордон Румунії під час маневру від ворожих ракет. Пілоти катапультувалися в кількох випадках, а втрати, за відкритими даними, склали близько 18 машин до кінця 2025 року.
Кожен виліт — це рев двигунів на зльоті, напруга в кабіні та радість, коли ракета знаходить ціль. Су-27 не просто літає — він прикриває ударні групи, відволікає ворожі винищувачі та повертається на базу, навіть з пошкодженнями.
Сучасний стан парку Су-27 України та виклики
Станом на 2024–2025 роки в строю залишалося 18–24 Су-27, за різними оцінками. Дві основні частини — 831-ша бригада в Миргороді та 39-та ескадрилья в Озерному — продовжують виконувати бойові завдання. Літаки стоять не в ангарах, а часто просто неба через брак укриттів, що робить їх вразливими до дронів-камікадзе.
Головні проблеми — обмежена кількість запчастин, високі вимоги до обслуговування та постійні втрати. Проте пілоти та техніки знаходять способи: ремонтують на місці, адаптують обладнання і продовжують воювати. За моїм досвідом спостереження за авіаційними операціями, саме ці машини дають ЗСУ можливість тримати повітряний фронт, попри чисельну перевагу противника.
Су-27 України — це не застарілий метал, а живий приклад адаптації. Він продовжує літати, завдавати ударів і нагадувати, що техніка в руках мужніх людей здатна змінювати хід подій.
About the Author
