Юрій Галушкін — це людина, чиє життя нерозривно сплетене з українською армією. Від курсанта Полтавського зенітно-ракетного училища до бригадного генерала, який у перші дні повномасштабного вторгнення очолив Сили територіальної оборони, він пройшов шлях, повний випробувань, мужності та відданості. Його кар’єра охоплює миротворчі місії, бої за Донецький аеропорт, реформи в Міністерстві оборони та складні рішення під час оборони Харківщини. Сьогодні генерал залишається символом того, як професійний військовий поєднує досвід, честь і готовність служити навіть у найважчі моменти.
Для початківців, які тільки знайомляться з українським військом, Галушкін — приклад, як десантник стає творцем нової структури ЗСУ, здатної мобілізувати сотні тисяч людей. Для просунутих читачів його біографія розкриває глибинні процеси реформування армії, виклики командування в умовах війни та нюанси справ, що торкаються питань відповідальності командирів. Кожен етап його служби додає розуміння, чому українські військові тримають фронт попри всі труднощі.
Його історія — не просто хронологія посад. Це розповідь про людину, яка носила поранених товаришів на плечах під обстрілами в Пісках 2014-го, будувала тероборону в лічені тижні перед 24 лютого 2022-го і навіть під час судових розглядів заявляла про готовність повернутися на фронт рядовим. Такі деталі роблять образ генерала живим і близьким.
Ранні роки та шлях до армії
Народжений 26 червня 1971 року в маленькому полтавському місті Хорол, Юрій Алімович Галушкін змалку дихав повітрям, насиченым військовими традиціями. Полтавщина завжди славилася сильними чоловіками, готовим до служіння. Закінчивши середню школу в 1988-му, він одразу обрав шлях, який визначив усе подальше життя, — вступив до Полтавського вищого зенітного ракетного командного училища. Чотири роки інтенсивних занять, стройової підготовки та вивчення техніки сформували в ньому дисципліну, яка стала основою кар’єри.
У 1992-му, коли Україна тільки набирала незалежність, молодий лейтенант уже мав чітке уявлення про свою місію. Але справжнє загартування прийшло пізніше. У 2001–2002 роках Галушкін взяв участь у міжнародній миротворчій операції в Косові в складі українського контингенту. Це був час, коли українські військові показували світові свою професійність у складних багатонаціональних умовах. Там він не просто виконував накази — він здобував досвід стабілізації конфліктів, який знадобився вже в українських реаліях.
У 2004 році генерал завершив навчання в Національній академії оборони України, отримавши кваліфікацію офіцера оперативно-тактичного рівня. Ця освіта стала фундаментом для подальших керівних посад. Кожна сторінка його ранньої біографії підкреслює: армія для Галушкіна — не робота, а покликання, яке він обрав свідомо ще в юності.
2014 рік: вогонь Донецького аеропорту та перші ордени
Коли Росія розпочала агресію на Донбасі, полковник Галушкін уже обіймав посаду заступника командувача Високомобільних десантних військ. Бої за Донецький аеропорт стали одним із найяскравіших і найтрагічніших епізодів його служби. Саме там, у Пісках 2014-го, зафіксовано знаменитий момент: Галушкін на власних плечах виносить пораненого солдата з-під обстрілу. Ця фотографія облетіла весь світ і стала символом десантної братії.
Він безпосередньо керував діями підрозділів, які утримували стратегічний об’єкт. Зимою 2015-го генерал брав участь в операції зі знищення злітної смуги аеропорту, щоб не дати ворогу використовувати її для авіації. Ці рішення вимагали не лише холодного розрахунку, а й справжньої відваги — під постійним вогнем, у мінусах і без права на помилку. За ці дії Юрій Галушкін отримав Орден Богдана Хмельницького III ступеня в жовтні 2014-го та II ступеня в липні 2015-го.
З червня 2014 по січень 2015 року він виконував обов’язки командувача Високомобільних десантних військ. Саме під його керівництвом десантники проходили переозброєння і адаптацію до нових реалій гібридної війни. Перехід від радянських зразків до сучасних стандартів НАТО почався саме тоді, і Галушкін був у центрі цих змін.
Розвиток десантно-штурмових військ та робота в Міністерстві оборони
Після 2015 року генерал очолив повітрянодесантну службу Десантно-штурмових військ ЗСУ. П’ять років на цій посаді — це період інтенсивних навчань, удосконалення тактики стрибків з парашутом, штурмових операцій і координації з іншими родами військ. Він особисто контролював, щоб кожен десантник був готовий до реальних бойових завдань.
З грудня 2019 року Юрій Галушкін перейшов на роботу в Міністерство оборони — спочатку головним інспектором, а згодом заступником. Тут його досвід став ключовим для перевірок боєготовності частин, виявлення прогалин у логістиці та підготовці резервів. 5 грудня 2020 року Указом Президента йому присвоєно звання бригадного генерала. Це визнання не просто за вислугу — за конкретні результати в реформах армії.
Його інспекторська робота допомогла виявити та виправити проблеми, які могли коштувати життів у майбутньому. Генерал завжди акцентував на практичній підготовці, а не на паперовій звітності.
| Період | Посада | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 2001–2002 | Миротворча місія в Косові | Набуття міжнародного досвіду стабілізації |
| 2014–2015 | Заступник / в.о. командувача ВДВ | Участь в обороні Донецького аеропорту, перші ордени |
| 2015–2019 | Начальник повітрянодесантної служби ДШВ | Реформа підготовки десантників |
| 2019–2021 | Головний інспектор МОУ | Перевірки боєготовності військ |
| 01.2022–05.2022 | Командувач Сил ТрО | Створення та розгортання територіальної оборони |
Джерела даних: Вікіпедія та офіційні досьє Міністерства оборони (станом на 2025 рік).
Створення Сил територіальної оборони в 2022 році
1 січня 2022 року Президент призначив Юрія Галушкіна командувачем Сил територіальної оборони ЗСУ. Це була нова структура, яка мала стати щитом для цивільного населення. За лічені тижні до повномасштабного вторгнення генерал з командою розгорнув мережу бригад, батальйонів і рот по всій країні. Тисячі добровольців пройшли прискорену підготовку — від стрільб до тактичної медицини.
Галушкін неодноразово підкреслював: мета ТрО — не просто обороняти, а дати кожному регіону інструменти для опору. Він організовував навчання, забезпечував зброєю та координував з місцевими владами. Завдяки його керівництву 24 лютого 2022-го тероборона зустріла ворога підготовленою. Багато хто вважає, що саме швидке розгортання ТрО врятувало Київ і Харків від швидкого захоплення.
15 травня 2022 року генерал передав командування, але його внесок залишився фундаментальним. Сили територіальної оборони й сьогодні — це сотні тисяч українців, які захищають тил і фланги.
Командування ОТУ «Харків» та події 2024 року
3 квітня 2024 року Юрія Галушкіна призначили командувачем оперативно-тактичного угруповання «Харків». Під його керівництвом війська утримували північний напрямок. Однак у травні 2024-го російські сили здійснили наступ, який призвів до прориву кордону. 10 травня генерала зняли з посади, а пізніше призначили нового командира.
Ці події стали основою для розслідування. У січні 2025 року Державне бюро розслідувань затримало Галушкіна за підозрою в службовій недбалості та інших епізодах, пов’язаних з обороною. Судові процеси тривали кілька місяців: спочатку арешт, потім застава, нова підозра, повторне тримання під вартою. До червня 2025 року апеляційний суд змінив запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Під час одного з засідань генерал через адвоката передав лист: він готовий піти на фронт рядовим солдатом. Цей жест вразив багатьох — бойовий офіцер, повний лицар ордена Богдана Хмельницького, пропонує найнижчу посаду, аби зберегти честь і продовжити службу. За даними ЗМІ, він наголошував, що судові процеси не повинні підривати довіру до командирів.
Нагороди та визнання заслуг
Юрій Галушкін — повний лицар ордена Богдана Хмельницького. III ступінь отримав у 2014-му за героїзм під Донецьким аеропортом, II — у 2015-му, а I ступінь — 4 грудня 2023 року за самовіддане служіння. Крім того, у нього десятки відомчих нагород: медалі «За сумлінну службу» обох ступенів, «Ветеран служби», нагрудні знаки «За військову доблесть» та «Воїн-миротворець».
- Орден Богдана Хмельницького — три ступені, найвища відзнака за бойові заслуги.
- Відзнака Президента «За участь в АТО» — визнання участі в перших боях.
- Нагороди МОУ — «За досягнення у військовій службі», «Доблесть і честь».
Кожна нагорода — це не просто метал, а підтвердження конкретних дій, які рятували життя і територію.
Сучасний стан та значення постаті генерала
Станом на 2025–2026 роки Юрій Галушкін перебуває під домашнім арештом у межах справи про оборону Харківщини. Судові засідання тривають, і деталі розслідування ще уточнюються. Водночас його біографія залишається прикладом для молодих офіцерів: від рядового десантника до генерала, який створював цілі роди військ.
Для початківців важливо зрозуміти — такі люди, як Галушкін, формують хребет армії. Для просунутих — його досвід показує, як складно балансувати між оперативними рішеннями та стратегічними викликами. Він не шукав слави, а просто виконував обов’язок. І саме це робить його історію особливо цінною для всіх, хто цікавиться сучасною українською армією.
About the Author
