Російський ракетний арсенал залишається одним із головних інструментів тиску в триваючій війні. Станом на весну 2026 року запаси високоточних ракет коливаються, але їх поповнення через власне виробництво та імпорт не зупиняється. Дані української розвідки, західних аналітиків і відкритих джерел малюють картину, де Кремль балансує між витратами на удари та накопиченням резерву для майбутніх ескалацій.
Запаси ракет РФ включають тисячі одиниць різних типів — від тактичних до стратегічних. Загальна кількість ракет великої дальності перевищує 1500–2000 одиниць у ключових категоріях, хоча точні цифри постійно змінюються через інтенсивне використання та виробництво. Це створює реальну небезпеку для України та сусідніх країн, адже навіть часткове відновлення дозволяє проводити масовані атаки.
Основні типи ракет у арсеналі РФ та їхні характеристики
Російські ракети різняться за дальністю, типом базування та призначенням. Найпоширеніші — це комбінація радянської спадщини та сучасних розробок, часто з імпортними компонентами.
Іскандер-М (9М723) — оперативно-тактична балістична ракета з дальністю до 500 км. Вона маневрує на кінцевій ділянці, що ускладнює перехоплення. Запаси коливалися від 200–600 одиниць у 2025 році, залежно від періоду. Ця ракета б’є точно по стаціонарних цілях, несучи потужну боєголовку.
Іскандер-К — крилата версія, менш помітна для деяких систем ППО. Кількість оцінюють у 100–300 одиниць.
Кинжал (Х-47М2) — аеробалістична гіперзвукова ракета на базі МіГ-31К. Швидкість перевищує 10 Махів, дальність — понад 2000 км. Запаси — від 50 до 150–300 одиниць, з виробництвом 10–15 на місяць. Її використовують для прориву ППО, хоча ефективність варіюється.
Калібр (3М-14) — крилата ракета морського базування з дальністю до 2500 км. Запаси перевищують 400 одиниць, виробництво — 25–30 щомісяця. Вона гнучка в запуску з кораблів і підводних човнів.
Х-101/Х-555 — стратегічні крилаті ракети повітряного базування. Дальність понад 5000 км, низька помітність. Запаси — 150–350 одиниць, з активним поповненням.
Онікс/Циркон — надзвукові/гіперзвукові протикорабельні, але часто застосовують по наземних цілях. Близько 700 одиниць у резерві.
Х-22/Х-32 — старіші, але модернізовані, з великою боєголовкою. Кількість — до 300.
Північнокорейські KN-23/24 — імпортні балістичні, додають десятки-сотні одиниць.
Окремо стоять тисячі зенітних ракет С-300/С-400, які РФ переробляє для ударів по землі — їх запаси сягають 11 тисяч.
Динаміка запасів: від піку 2025-го до реалій 2026 року
На середину 2025 року ГУР МОУ оцінювало загальний арсенал стратегічних ракет у понад 1950 одиниць. Однак інтенсивні обстріли взимку 2025–2026 років призвели до витрат, і багато ракет, що застосовуються зараз, — свіжого виробництва, з кінця 2025 або початку 2026 року. Це сигналізує про виснаження старих складських запасів: росіяни часто запускають те, що щойно зійшло з конвеєра.
Виробництво компенсує втрати, але не завжди в повному обсязі. За різними оцінками, РФ виробляє 100–200 високоточних ракет на місяць загалом. Для порівняння: у пікові місяці 2025-го витрати сягали сотень одиниць за одну атаку. Накопичення відбувається в періоди затишшя, але масовані удари швидко його з’їдають.
Таблиця порівняння запасів ключових ракет (орієнтовні дані на 2025–2026 рр.)
| Тип ракети | Запаси (одиниць) | Виробництво (на місяць) | Дальність (км) |
|---|---|---|---|
| Іскандер-М | 200–600 | 50–70 | 500 |
| Кинжал | 50–300 | 10–15 | 2000+ |
| Х-101 | 150–350 | 50–70 | 5000+ |
| Калібр | 400+ | 25–30 | 2500 |
| Онікс/Циркон | ~700 | 20–30 | 1000+ |
Дані базуються на оцінках ГУР МОУ та відкритих аналізах. Реальні цифри можуть відрізнятися через секретність.
Виробництво ракет у РФ: потужності, виклики та обхід санкцій
Російська оборонна промисловість наростала темпи завдяки пріоритетному фінансуванню та паралельному імпорту. Заводи працюють у три зміни, використовуючи мікроелектроніку з Китаю, Ірану та через треті країни. Санкції сповільнили, але не зупинили процес: локалізація компонентів сягнула високого рівня.
Щомісячний випуск високоточних ракет — 150–200 одиниць у сумі. Для Іскандерів — до 60–70, Х-101 — аналогічно. Додатково імпорт з КНДР додає балістику. Однак якість іноді страждає: свіжі ракети мають вищий відсоток браку або меншу точність.
Перехід виробництва вглиб країни (Урал, Сибір) захищає від можливих ударів. Це стратегічний крок для довгострокового збереження потенціалу.
Стратегія використання: масовані атаки та психологічний тиск
РФ поєднує ракети з дронами в комбінованих ударах, виснажуючи українську ППО. Балістичні ракети застосовують для прориву, крилаті — для масовості. Запаси дозволяють проводити 1–2 великі атаки на місяць, з паузами на накопичення.
Емоційно це відчувається як постійна загроза: сирени, руйнування енергетики, цивільні жертви. Однак українська ППО збиває значну частину — десятки відсотків у кожній хвилі. Це змушує РФ витрачати більше ресурсів на одну ціль.
Вплив на війну та глобальну безпеку
Запаси ракет РФ підтримують затяжний конфлікт, але не безмежні. Залежність від імпорту та санкцій створює вразливості. Для України це означає необхідність посилення ППО, власного виробництва та міжнародної допомоги.
У ширшому плані російський арсенал — фактор стримування для НАТО, але реальна боєздатність перевіряється на полі бою. Накопичення для майбутніх загроз змушує союзників діяти проактивно.
Перспективи на 2026–2027 роки
За прогнозами, РФ продовжить виробництво, можливо, нарощуючи обсяги за рахунок спрощення конструкцій. Запаси можуть стабілізуватися або зрости в періоди зниження інтенсивності. Однак втрати носіїв (авіація, флот) обмежують доставку.
Для цивільних це нагадування про важливість укриттів і підтримки ЗСУ. Війна ресурсів триває: кожен збитий снаряд — крок до ослаблення агресора. Ситуація динамічна, і тільки спільні зусилля забезпечать перевагу.
Російські запаси ракет — не міфічна непереможна сила, а реальний, але вразливий інструмент. Розуміння його слабких місць допомагає протистояти загрозам ефективніше.
About the Author
