Жінка з дитиною йде через руїни після катастрофи в населеному пункті
Наукові дослідження у сфері катастроф та екстремальних ситуацій демонструють стійку тенденцію: під час природних та техногенних катаклізмів жінки гинуть частіше за чоловіків. Прийнято вважати, що ураган, цунамі чи землетрус однаково загрожують усім. Проте статистика показує зворотне — одні й ті самі лиха забирають життя жінок і чоловіків у різних пропорціях. Причина не в природі, а в суспільстві.
Що кажуть цифри
Дослідження науковців Еріка Ноймайєра та Томаса Плюмпера проаналізували наслідки природних катастроф у 141 країні світу за 1981–2002 роки. Біологічні відмінності не пояснюють гендерний розрив у смертності. Головна причина — соціальна вразливість жінок, закладена в повсякденних правилах.
Ця закономірність підтверджена в багатьох країнах:
- Циклон у Бангладеш 1991 року забрав близько 140 000 життів, 90 % загиблих — жінки. Серед жінок 20–44 років смертність сягала 71 на 1000 проти 15 на 1000 у чоловіків.
- Цунамі в Індійському океані 2004 року: у багатьох регіонах Індонезії, Індії та Шрі-Ланки жінки становили 70–80 % жертв.
- Циклон Наргіс у М’янмі 2008 року: жінки — 61 % усіх загиблих.
- Ураган Катрина в США: близько 80 % людей, які залишилися в Новому Орлеані після оголошення евакуації, — жінки, хоч вони становили 54 % населення міста.
Ключові причини
Дослідження доводять: біологія не пояснює різницю. Проблема в соціальних нормах. Жінки часто відповідають за дітей та літніх родичів і залишаються їх рятувати замість евакуюватися. У багатьох традиційних суспільствах дівчат не вчать плавати чи лазити по деревах — навичок, що рятують життя. Традиційний одяг ускладнює рух, а культурні правила забороняють жінкам залишати дім без дозволу. Інформацію про загрозу вони отримують останніми. Під час землетрусів чоловіки частіше перебувають на вулиці чи в міцніших будівлях, а жінки — вдома.
Чим вищий соціально-економічний статус жінок, тим менший розрив у смертності. Там, де жінки мають освіту, ресурси та право на рішення, вони виживають нарівні з чоловіками. Проблема не зникає й після лиха: у таборах для евакуйованих зростає ризик насильства та проблем із репродуктивним здоров’ям.



