114 бригада тактичної авіації, відома як 114 БрТА з військовою частиною А1349, стоїть на передовій захисту українського повітряного простору в складі Повітряного командування «Захід». Озброєна винищувачами МіГ-29, вона поєднує радянську спадщину з сучасними бойовими реаліями, виконуючи завдання від патрулювання кордонів до ударів по ворожих колонах і дронах. Бригада, базована в Івано-Франківську, стала символом стійкості: її пілоти злітають у небо, коли більшість спить, а техніки в мороз чи спеку готують машини до бою.
Від перших днів незалежності бригада еволюціонувала від винищувального полку до потужного тактичного з’єднання, беручи участь у всіх ключових операціях ЗСУ. Її внесок у війну з Росією вимірюється не лише збитими цілями, а й тією впевненістю, яку дарує українцям гул двигунів над головами. Гасло «Вище за себе» відображає дух екіпажів, які перевершують себе щодня.
Сьогодні, у 2026 році, 114 бригада тактичної авіації продовжує інтенсивну бойову роботу без перепочинку, знищуючи «Шахеди» мобільними вогневими групами та завдаючи ударів по ворожих позиціях. Це не просто підрозділ — це живий організм, де кожен від пілота до механіка тримає фронт неба.
Історія формування: від радянських коренів до української незалежності
Шлях 114 бригади тактичної авіації починається ще в радянські часи, коли 114-й винищувальний авіаційний полк ВПС СРСР базувався в Чехословаччині. У січні 1991 року його вивели з Міловиць і передислокували до Івано-Франківська, де вже стояв 145-й полк на МіГ-29. Особовий склад присягнув на вірність Україні 19 січня 1992 року, поклавши початок новій сторінці в історії української авіації. Ті перші роки були сповнені викликів: збереження техніки, адаптація до нових реалій і підтримка бойової готовності в умовах економічних труднощів.
У грудні 2002 року за директивою міністра оборони полк об’єднали з підрозділами забезпечення, створивши бригаду тактичної авіації підпорядковану 14-му авіаційному корпусу. З 1 грудня 2005 року 114 БрТА вперше заступила на бойове чергування в системі ППО України. Льотний склад проводив планові польоти на аеродромах Івано-Франківськ, Саки, Бельбек, Лиманське, Луцьк і Озерне, а в 2006-му вперше за понад десятиліття провів повноцінні льотно-тактичні навчання. Майор Сергій Голубцов тоді змусив умовного порушника кордону сісти на призначений аеродром під час навчань «Чисте небо».
У 2007 році на базі бригади пройшли методичні збори для льотчиків Об’єднаних сил швидкого реагування, а в 2009-му літаки 114-ї взяли участь у параді до Дня Незалежності в Києві. Під час Євро-2012 один МіГ-29 (борт 55) чергував у небі, захищаючи повітряний простір країни. Два винищувачі навіть перефарбували в синьо-жовті кольори для показового прольоту на «Авіасвіт-ХХІ». Ці події підкреслювали перехід від радянської машини до українського щита.
Структура та озброєння: як працює елітний підрозділ
114 бригада тактичної авіації — це добре організоване з’єднання, де кожен елемент працює як частина єдиного механізму. До складу входять штаб з управлінням і комендантським взводом, дві авіаційні ескадрильї, техніко-експлуатаційна частина авіаційної та автомобільної техніки, група управління польотами, а також підрозділи забезпечення, охорони та ремонту. Чисельність — від 1500 до 5000 військовослужбовців залежно від завдань. Жінки служать поряд з чоловіками в інженерно-авіаційних підрозділах, додаючи сили та професіоналізму.
Основне озброєння — винищувачі МіГ-29, які проходять постійну модернізацію на Львівському державному авіаційно-ремонтному заводі. Льотчики використовують модернізовані МіГ-29МУ1 з покращеним радаром, системами навігації та озброєнням: ракети Р-27, Р-73, некеровані С-8, бомби та касети РБК. Техніка дозволяє виконувати до трьох вильотів на добу, навіть у складних погодних умовах. Емблема бригади — чорний птах у стані атаки з золотою стрілою в пазурах — символізує стрімкість і точність, відсилаючи до традицій української авіації 1917–1921 років та герба Івано-Франківської області.
Щоденна робота починається на землі: авіатехніки перевіряють кожен гвинтик, заправляють баки, підвішують боєприпаси. Пілоти відточують майстерність на тренажерах, а потім піднімаються в небо. Ця синхронність дозволяє бригаді бути готовою 24/7, навіть коли ворог намагається пробити оборону дронами чи ракетами.
| Період | Командир | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 1988–1993 | Підполковник Матюшенко Валентин Леонідович | Передислокація та присяга Україні |
| 1993–1995 | Полковник Сподарко Богдан Степанович | Формування перших українських екіпажів |
| 2003–2006 | Полковник Кухаренко Олександр Олександрович | Створення бригади та перше бойове чергування |
| 2011–2015 | Полковник Голубцов Сергій Миколайович | Участь у навчаннях та АТО |
| З 2018 | Полковник Каржау Євгеній Кадимович | Бойові операції під час повномасштабного вторгнення |
Джерело даних: офіційні військові архіви та Вікіпедія. Таблиця ілюструє безперервність лідерства, яке забезпечує стабільність бригади в критичні моменти.
Бойовий шлях у 2014 році: перше випробування на сході
З початком російсько-українського конфлікту весь особовий склад 114 бригади тактичної авіації перейшов на режим бойового чергування. Влітку 2014-го сформували зведену групу для ударів по колонах бойовиків. МіГ-29 брали по два підвісні баки, блоки С-8 і касети РБК, виконуючи до трьох вильотів на день. Перші місії на ізоляцію району бойових дій стартували 5 серпня в районах Єнакієвого, Шахтарська, Амвросіївки та Луганська.
Ворог відповів жорстко: 7 серпня збили МіГ-29 (борт 02) через ПЗРК на блокпосту, а 17 серпня — ще один (борт 53) під Луганськом. Ці втрати змусили скоригувати тактику, але не зупинили роботу. Льотчики продовжували патрулювати, демонструючи, що українське небо не віддадуть без бою. Цей період загартував бригаду, навчивши працювати в умовах дефіциту ресурсів і постійної загрози.
На передовій з 2022 року: повномасштабна війна та сучасні виклики
Повномасштабне вторгнення 2022 року стало новим випробуванням для 114 бригади тактичної авіації. Пілоти піднімалися в небо під ворожим вогнем, захищаючи міста від ракет і дронів. 13 березня 2022-го загинув майор Степан Тарабалка в повітряному бою — його посмертно удостоїли звання Героя України. Бригада отримала почесну відзнаку «За мужність та відвагу» 24 серпня 2022 року, визнання заслуг у відбитті атак.
Мобільні вогневі групи на західному напрямку зі «Стінгерами» та кулеметами збивають «Шахеди» — у 2025-му зафіксували рекорди по чотири дрони за один бій. Пілоти з позивними Sava та Freed виконують блискавичні удари по ворожій техніці, полювання на ракети та укриття. У січні 2026-го бригада працювала без вихідних у снігу та морозі, підтримуючи інтенсивність вильотів. Навіть після переведення частини авіатехніків до піхоти в 2025-му решта продовжує забезпечувати готовність.
Втрати болісні: підполковник Андрій Ткаченко збитий ППО в Донецькій області, капітан Владислав Залістовський (Blue Helmet) у січні 2024-го, майор Владислав Савєльєв у червні 2023-го. Але ці історії лише підкреслюють мужність: екіпажі йдуть у бій, знаючи ціну кожного зльоту. Техніки працюють ночами, щоб МіГ-29 знову рвали небо.
Традиції, підготовка та людський фактор: що робить бригаду непереможною
Традиції 114 БрТА живуть у щоденних ритуалах — від присяги до вшанування полеглих. У 2009-му бригаді присвоїли почесну назву «Івано-Франківська Талліннська ордена Червоного Прапора», але в 2015-му, під час реформи, залишили лише сучасну. Пілоти читають Шевченка перед вильотами, а наземний персонал ділиться досвідом з молодими. Жінки в бригаді не просто підтримка — вони в інженерії та логістиці, доводячи, що сила в єдності.
Підготовка — це роки тренувань: симулятори, льотно-тактичні збори, модернізація. Навіть старі МіГ-29 після ремонту стають ефективнішими завдяки українським інженерам. Бригада шукає мотивованих людей — від льотчиків до техніків — і пропонує реальну службу, де кожен внесок рятує життя.
У реаліях війни 114 бригада тактичної авіації вчить: небо тримають не лише літаки, а люди з вогнем у очах. Їхня робота дає українцям можливість жити, працювати, мріяти. Кожен виліт — це крок до перемоги, кожен збитий «Шахед» — спокійна ніч для міст.
Бригада продовжує свою місію, адаптуючись до нових загроз і зберігаючи традиції. Її історія — це історія України в небі: від перших присяг до сьогоднішніх боїв. І поки лунає гул двигунів над Івано-Франківськом, ворог знатиме — небо наше.
About the Author
