Семен Глузман: психіатр, який кинув виклик каральній системі
Семен Фішельович Глузман народився 10 вересня 1946 року в Києві в родині медиків. Він пройшов шлях від звичайного лікаря-психіатра до одного з найвідоміших радянських дисидентів, який першим серед фахівців відкрито виступив проти зловживань психіатрією в СРСР. Його життя поєднало професійну відданість медицині з непохитною принципністю, що коштувала йому років ув’язнення, але принесло визнання далеко за межами України. Глузман помер 16 лютого 2026 року в Києві у віці 79 років, залишивши після себе спадщину боротьби за права людини в психіатрії.Wikipedia
Його діяльність стала символом опору тоталітарній системі, де медицина використовувалася як інструмент репресій. Глузман не лише діагностував проблеми, але й активно змінював практику, створюючи організації та закони, які захищають пацієнтів і лікарів від політичного тиску.
Основні тези
Семен Глузман став першим радянським психіатром, який провів незалежну заочну експертизу і довів психічне здоров’я генерала Петра Григоренка, піддавшись переслідуванням КДБ.
Він провів роки в таборах, де разом з Володимиром Буковським написав «Посібник з психіатрії для інакодумців» — практичний гід для захисту від каральної психіатрії.
Після незалежності України Глузман заснував Асоціацію психіатрів України, реформував систему допомоги та присвятив роки роботі з жертвами війни і тоталітаризму.
Семен Глузман закінчив Київський медичний інститут у 1970 році і почав працювати психіатром у Житомирській області. Молодий лікар бачив систему зсередини: перевантажені лікарні, брак ресурсів і, головне, тиск ідеології на діагностику. Він відмовився від пропозиції працювати в Дніпропетровській спецпсихлікарні, де утримували політичних в’язнів під виглядом хворих. Цей вибір став першим проявом його принциповості.Lb
У ті роки радянська психіатрія часто ставила діагнози на кшталт «повільно-прогредієнтна шизофренія» або «паранойяльний розвиток особистості» дисидентам, які критикували владу. Глузман вивчав ці випадки через самвидав і офіційні документи. Його підхід відрізнявся від офіційного: він наполягав на об’єктивних критеріях і етичних стандартах, які радянська система ігнорувала.
Заочна експертиза генерала Григоренка — поворотний момент
У 1971 році Глузман разом із колегою Юхимом Вайнманом підготував заочну судово-психіатричну експертизу у справі генерала Петра Григоренка. Цей ветеран війни та правозахисник, який захищав права кримських татар, був визнаний психічно хворим і примусово госпіталізований. Глузман проаналізував матеріали справ і дійшов висновку: Григоренко повністю здоровий, а діагноз — інструмент політичної розправи.Wikipedia
Експертиза поширилася самвидавом і стала сенсацією. Американські психіатри пізніше підтвердили висновки Глузмана. Цей документ став першим професійним викликом каральній психіатрії в СРСР. Для влади це було неприпустимим: молодий лікар з Києва порушив монополію на «істину».
Арешт, суд і табірні роки
У травні 1972 року КДБ заарештувало Глузмана. Йому інкримінували «антирадянську агітацію та пропаганду». Суд у 1972 році засудив його до семи років таборів суворого режиму та трьох років заслання. Глузман відбував покарання в Пермських таборах, де зустрівся з іншими дисидентами.
У таборах він не припиняв діяльності. Разом з Володимиром Буковським у 1973–1974 роках написав «Посібник з психіатрії для інакодумців» — практичний документ, який пояснював, як розпізнавати фальшиві діагнози, поводитися на допитах і захищати себе. Посібник поширився на Заході та в самвидаві, ставши справжнім інструментом опору.Museum.khpg
Глузман організовував голодування протесту, збирав інформацію про порушення прав в’язнів і передавав її на волю. Табірне життя загартувало його характер, але не зламало. Він залишався лікарем навіть там, допомагаючи товаришам.
Повернення і робота в незалежній Україні
Після звільнення в 1982 році (з урахуванням заслання) Глузман продовжив діяльність. З розпадом СРСР у 1991 році він заснував Українську психіатричну асоціацію і став її президентом. Організація працювала над реформою системи: подоланням стигми, захистом прав пацієнтів і впровадженням сучасних стандартів.
Глузман створив Українсько-Американське бюро захисту прав людини, очолював Міжнародний медичний реабілітаційний центр для жертв війни та тоталітарних режимів. Він брав участь у розробці українського законодавства про психіатричну допомогу, акцентуючи на добровільності та правах людини.
Його робота з жертвами конфліктів, зокрема після подій на Донбасі та повномасштабного вторгнення, допомагала тисячам людей. Глузман підкреслював: психічне здоров’я — це не лише відсутність хвороби, а й гідність і свобода.
Нагороди та міжнародне визнання
Світова спільнота високо оцінила внесок Глузмана. У 1977 році на його честь назвали психіатричну клініку в Сен-Дені (Франція). Він став почесним членом Американської психіатричної асоціації, членом Королівського коледжу психіатрів Великої Британії. Серед нагород — премія ЄС-США за розвиток демократії (1998), «Людина року» в номінації правозахисник (1999), Geneva Prize for Human Rights in Psychiatry.Wikipedia
Ці визнання підкреслювали не лише його сміливість у радянські часи, а й внесок у глобальну етику психіатрії.
Спадщина: уроки для сучасності
Діяльність Семена Глузмана показує, як один фахівець може змінити систему. Його приклад актуальний сьогодні, коли психіатрію знову намагаються використовувати в політичних цілях у різних країнах. Він нагадував: лікар має служити пацієнту, а не владі.
Глузман залишив спогади, есеї та інтерв’ю, де ділився досвідом. Його книги, як «Малюнки по пам’яті», передають атмосферу таборів і людські історії з теплотою та точністю. Для початківців у темі прав людини його шлях — приклад того, як професійна етика стає основою громадянської позиції.
Для просунутих читачів важливо бачити нюанси: Глузман поєднував гуманізм з практичними діями, працював у команді з іншими дисидентами і завжди підкреслював колективну відповідальність. Його життя демонструє, що опір тоталітаризму можливий навіть у найважчих умовах.
Семен Глузман увійшов в історію як людина, яка не зрадила присягу лікаря і совість. Його робота продовжує впливати на українську психіатрію, роблячи її більш гуманною та вільною.
About the Author
