«Варта» — це серійний український бронеавтомобіль 4х4, який з 2015 року захищає піхоту, поліцейських КОРД і бійців Нацгвардії від куль та мінних підривів. Компанія «Українська бронетехніка» створила машину як спеціалізований броньований автомобіль (СБА) на важкому шасі, здатний перевозити десант, озброєння і навіть евакуювати поранених просто з-під вогню. За десять років конструкцію переробили настільки кардинально, що у вересні 2024 року з’явилася фактично нова модель — «Варта-2», яку в червні 2025 року офіційно кодифікували й допустили до Сил оборони України.
Друге покоління машини вирішило головну проблему першої «Варти» — залежність від білоруського шасі МАЗ — і водночас отримало посилений захист та можливість встановлення 30-мм гармати, чого немає в жодного конкурента вітчизняного виробництва. Ціна бронемашини станом на початок 2026 року сягнула 20 мільйонів гривень, а бойовий модуль коштує ще стільки ж — суму, яку гендиректор компанії Владислав Бельбас називає вигіднішою альтернативою важчому БТР-4.
Нижче — повна картина: як розвивалася «Варта» від дослідного зразка до бойової машини, які характеристики та озброєння вона отримала, чим «Варта-2» відрізняється від «Козака-2М1», Inguar-3 і UAT.GYURZA-02, і скільки сьогодні коштує захист українського піхотинця.
Як з’явилася «Варта»: від макета до передової
7 грудня 2015 року в Києві тодішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков показав перший демонстраційний зразок машини. Розробку вела приватна компанія «Українська бронетехніка», для якої «Варта» стала першим серійним продуктом. За попередніми домовленостями МВС планувало закупити щонайменше десять бронеавтомобілів до кінця 2015 року з подальшою опцією на сто одиниць, а вартість однієї машини тоді оцінювали приблизно у 5 мільйонів гривень.
Уже 6 травня 2016 року перші серійні машини отримав корпус оперативно-раптової дії «КОРД», а протягом того ж року бронеавтомобіль допустили до експлуатації і в Збройних силах на особливий період. Демонстраційний зразок їздив на російському двигуні ЯМЗ-238 потужністю 270 к.с. — вибір, який згодом довелося переглянути. Серійні машини перейшли на китайський дизель Weichai на 380 к.с. і дев’ятиступеневу механічну коробку передач, а двері оснастили замками виробника TriMark, розрахованими на щоденне відчинення полотна вагою до 500 кг.
З 2017 року «Варту» почав використовувати окремий загін «Азов», а з 2019–2020 років — морська піхота і Сили спеціальних операцій. Бійці звикають до техніки настільки, що дають їй прізвиська: один із бронеавтомобілів у зоні АТО отримав ім’я «Мишка» — таку деталь ще 2017 року зафіксував Український мілітарний портал.
Технічні характеристики: шасі, двигун і клас захисту
Головна вразливість першої «Варти» ховалася не в броні, а в шасі. Машину будували на базі білоруського вантажного МАЗ-5434 — рішення, яке роками забезпечувало прохідність, але після 2022 року перетворилося на стратегічний ризик, адже Білорусь де-факто підтримує військову агресію проти України.
Саме тому «Варта-2», представлена у вересні 2024 року на виставці MSPO в польському Кельце, отримала повністю нове турецьке шасі Base — за словами розробників, це гарантує стабільні поставки компонентів навіть у воєнний час.
Новий броньовик оснастили 6,7-літровим турбодизелем потужністю 360 к.с., незалежною підвіскою та системою централізованого регулювання тиску в шинах (CTIS), що разом дозволяє розганятися до 110 км/год навіть при бойовій масі 14 тонн. Рівень балістичного захисту зріс з ПЗСА-5 до ПЗСА-6 — українська шкала визначає, скільки саме куль і осколків витримає броня, і за західною класифікацією ПЗСА-6 приблизно відповідає стандарту STANAG 4569 рівня 3a/3b. На практиці це означає захист від куль калібру 7,62×54 мм і бронебійно-запальних набоїв Б32 з відстані 10 метрів. Протимінна стійкість піднялася з 6 до 8 кілограмів у тротиловому еквіваленті, а корпус доповнили сучасними системами світломаскування й фільтрації повітря на випадок хімічної чи біологічної загрози. Броньований капсульний відсік екіпажу першого покоління машини виготовляли зі спеціалізованої сталі класу 560 — саме такий показник твердості визначає, скільки разів броня витримає влучання, перш ніж почне руйнуватися.
Перше покоління машини також пропонувало непогані на свій час показники прохідності та автономності:
- Повний привід 4х4 і посилена підвіска забезпечували впевнений рух бездоріжжям та подолання бродів глибиною до одного метра.
- Паливний бак на 350 літрів давав запас ходу до 600 кілометрів без дозаправки.
- Вантажопідйомність до 3 тонн дозволяла возити не лише десант, а й додаткове спорядження чи вантажі.
- Десять бійниць по периметру корпусу давали змогу вести вогонь зсередини, не відчиняючи дверей.
Ці параметри пояснюють, чому машину так довго експлуатували попри проблемне шасі: за автономністю й вантажопідйомністю «Варта» не поступалася набагато дорожчим імпортним аналогам.
| Параметр | «Варта» (2015–2016) | «Варта-2» (2024–2025) |
|---|---|---|
| Шасі | Білоруське МАЗ-5434 | Турецьке Base |
| Двигун | Weichai, 380 к.с. | Турбодизель, 360 к.с. |
| Повна маса | до 17,5 т (модернізована версія 2016 р.) | 14 т |
| Максимальна швидкість | 100 км/год | 110 км/год |
| Балістичний захист | ПЗСА-5 | ПЗСА-6 |
| Протимінний захист | до 6 кг у тротиловому еквіваленті | до 8 кг у тротиловому еквіваленті |
| Десант + екіпаж | до 8 + 2 | до 10 осіб загалом |
| Орієнтовна ціна | 5,8–7,3 млн грн (2016–2019) | ≈20 млн грн (початок 2026) |
За даними Defense Express, Forbes.ua, «Мілітарного» та Великої української енциклопедії.
Озброєння: від кулемета до 30-мм гармати
У базовій версії «Варта» захищає екіпаж і десант, але за потреби перетворюється на машину вогневої підтримки піхоти. Верхню турель можна озброїти кількома способами залежно від бойового завдання підрозділу — ось основні варіанти:
- Кулемет 7,62 мм або 12,7 мм НСВТ — стандартний вибір для патрулювання і супроводу колон.
- Баштова установка типу БП-1, аналогічна тій, що стоїть на БТР-70/80 і БРДМ-2, з кулеметами калібру 14,5 і 7,62 мм.
- Дистанційно керований бойовий модуль «Січ» із 30-мм автоматичною гарматою — унікальна для вітчизняних бронеавтомобілів опція, доступна саме на «Варті-2».
- Модуль на кшталт Wolf 25 AD для боротьби з розвідувальними дронами супротивника — ще один варіант озброєння другого покоління машини.
Вибір 30-мм гармати не випадковий: за вогневою потужністю така установка наближається до озброєння легкого бронетранспортера, хоча важить і коштує суттєво менше. У Міністерстві оборони поки не уточнюють, яку саме комплектацію замовлятимуть найчастіше — рішення залежить і від бюджету, і від конкретних бойових завдань кожного підрозділу.
Родина «Варти»: спеціальні модифікації
Базова платформа виявилася достатньо гнучкою, щоб на її основі виросла ціла лінійка спеціальних машин. У жовтні 2017 року компанія показала медико-санітарний варіант для евакуації поранених. У лютому 2020 року з’явилася інформація про «Камрат» — версію «Варти» на шасі важкої вантажівки КрАЗ-5233, розраховану на ще більше навантаження, а окремо існує варіант «Варта-Редут» на шасі ЗІЛ-131.
Найпомітнішим відгалуженням стала «Смерека» — 120-мм самохідний міномет на шасі «Варти», який у грудні 2020 року продемонстрували військовій делегації Бразилії. Комплекс використовує міни 2Б11 або МП-120 і б’є на відстань до 7,5 кілометра.
Окремо компанія випускала полегшений СБА «Новатор» на шасі Ford F-550 — спершу під спільною назвою «Варта-Новатор», а з 2018 року вже як самостійну, значно легшу і швидшу модель для підрозділів спецпризначення. Саме тому в новинах і досі трапляється плутанина: «Новатор» — родич «Варти» за походженням, але зовсім інший клас машини.
Хто їздить на «Варті»: від КОРДу до передової
Список користувачів «Варти» за десять років значно розширився. Спершу машину отримали поліцейські КОРД і Нацгвардія, потім — Сухопутні війська (з 2017 року), Командування морської піхоти Військово-морських сил (з 2019 року) і Сили спеціальних операцій (з 2020 року). У серпні 2021 року бронеавтомобіль із протитанковим комплексом Javelin навіть проїхав Хрещатиком на параді до 30-річчя незалежності України.
Після прямого влучання FPV-дрона по «Варті-2» бронескло та корпус машини витримали удар, а екіпаж із бійців «Азову» вцілів. Подібне фіксували й із першим поколінням машини: після кількох прямих влучань під час обстрілу «Варта» не змогла продовжити рух, але вберегла екіпаж, який урятувався.
Популярність техніки принесла їй і специфічну увагу — у серпні 2019 року афілійований із ГРУ РФ російський ресурс Diana Mihailova поширив фото нібито «Варти-Новатор» на озброєнні сирійського спецназу. Аналітики українського проєкту «Інформаційний спротив» встановили, що на знімках — груба підробка, а не реальна машина, і розцінили публікацію як спробу звинуватити Україну в постачанні зброї в країни під ембарго.
«Варта-2» проти конкурентів: як вона виглядає на тлі інших
Українська оборонна промисловість під час війни випустила одразу кілька важких бронеавтомобілів схожого класу, тож порівняння напрошується саме собою. У липні 2025 року одне з профільних оборонних видань звело в одному матеріалі чотири моделі — «Варту-2», Inguar-3, «Козак-2М1» і UAT.GYURZA-02 — і порівняло їхні базові параметри.
| Модель | Виробник | Повна маса | Дорожній просвіт | Головна перевага |
|---|---|---|---|---|
| «Варта-2» | «Українська бронетехніка» | 14 т | 400 мм | Можливість встановлення 30-мм гармати |
| «Козак-2М1» | НВО «Практика» | 14 т | 430 мм | Компактний БТР, найкращий кліренс у групі |
| Inguar-3 | українського виробництва | 15 т | 450 мм | Перевірена в лісистій і болотистій місцевості разом з «Азовом» |
| UAT.GYURZA-02 | «УкрАрмоТех» | 16 т | 379 мм | Розрахована на 8 десантників і 2 членів екіпажу |
За даними Defense Express.
Кожна машина у списку — це свій компроміс між захистом, мобільністю і вантажопідйомністю, і жодна не є ідеальною для всіх завдань одразу. Аналітики видання виділяють саме «Варту-2» та Inguar-3 як фаворитів за рівнем захищеності, тоді як «Козак-2М1» виграє в маневреності завдяки меншій висоті та більшому дорожньому просвіту.
Скільки коштує захист бійця і що далі
На початку 2026 року «Українська бронетехніка» підняла вартість «Варти-2» до 20 мільйонів гривень. Гендиректор компанії Владислав Бельбас порівнює цю суму з ціною БТР-4, який обходиться приблизно у 80 мільйонів: «Варта-2» разом із бойовим модулем виходить близько 40 мільйонів, тобто, за його словами, вдвічі більше вогневої потужності й вищий рівень захисту за ті самі гроші.
Попри кодифікацію влітку 2025 року, станом на початок 2026-го великого державного контракту на серійні поставки «Варти-2» ще не було: за словами Бельбаса, компанія запізнилася з кодифікацією машини й пропустила основну хвилю оборонних закупівель того року. Тому виробник паралельно шукає замовлення за кордоном — «Варту-2» вже показували на World Defence Show у Саудівській Аравії, раніше повідомлялося про інтерес з боку Марокко до попередньої версії машини для королівської армії, а наприкінці 2025 року в інтерв’ю проєкту NV та The Economist Бельбас розповідав і про інтерес до техніки компанії з боку Європи.
Для родин військових і волонтерів, які збирають кошти на бронетехніку, ця арифметика має цілком практичне значення: перш ніж підтримувати збір саме на «Варту», варто уточнити в підрозділі, яка версія і комплектація потрібна конкретно їм. Базова машина без бойового модуля обійдеться суттєво дешевше за повністю озброєну версію з 30-мм гарматою, а різниця в ціні — це різниця в кілька десятків тисяч доларів, які краще спрямувати точно за призначенням.
Варто також памʼятати, що будь-яка цифра вартості бронетехніки в Україні змінюється швидко — на неї впливають курс гривні, доступність турецьких комплектуючих і завантаженість виробничих ліній самої «Української бронетехніки», яка одночасно випускає ще й «Новатор», міномети та боєприпаси. Тож перш ніж орієнтуватися на конкретну суму, розумно перевірити свіжі новини профільних оборонних видань — ціна й комплектація «Варти-2» ще можуть змінитися до моменту, коли машина дійде до масового серійного контракту.
About the Author
