Міномети ЗСУ залишаються одним із найефективніших засобів вогневої підтримки піхоти на тактичному рівні. Вони забезпечують високо траєкторний вогонь по цілях, прихованих за укриттями, в траншеях чи на зворотних схилах, де ствольна артилерія або дрони працюють менш точно. Від радянських зразків 2Б11 до сучасних українських МП-120 українська армія зберегла і розвинула цей клас озброєння, адаптувавши його до реалій позиційної війни 2022–2026 років.
Українське виробництво мінометів і боєприпасів дозволило ЗСУ підтримувати високу інтенсивність вогню навіть за обмежених зовнішніх поставок. Компанія «Українська бронетехніка» з 2019 року передала війську кілька тисяч 120-мм мінометів МП-120, які пройшли повний цикл випробувань понад 5000 пострілів. Паралельно розвивається інтеграція мінометних мін у FPV-дрони, що суттєво розширює дальність ураження.
Тактика застосування постійно вдосконалюється: «кочові міномети», швидке переміщення після залпу, тісна координація з операторами дронів-коригувальників та маскування від ворожих БПЛА. Це перетворює мінометні підрозділи на гнучкий і живучий інструмент, незамінний у боях за кожен метр території.
Що таке міномет і чому він незамінний для ЗСУ
Міномет — це гладкоствольна артилерійська система, що стріляє по високій траєкторії. На відміну від гаубиць, він не потребує складного лафета з противідкотними пристроями: віддачу поглинає масивна опорна плита, заглиблена в ґрунт. Ствол спирається на двоногу з механізмами наведення, а заряджання відбувається з дула — міна просто падає всередину, наколює капсуль на жало і запалює пороховий заряд.
Змінні метальні заряди — основний плюс і особливість мінометів. Додаючи або знімаючи порохові кільця, розрахунок регулює дальність без зміни кута піднесення. Це дозволяє швидко переходити від стрільби на 500 метрів до максимальної дистанції за лічені секунди. Висока траєкторія (кути від 45° до 85°) дає можливість «закидати» міни за будівлі, в окопи чи на зворотні схили пагорбів, куди пряма наводка неможлива.
У складі ЗСУ міномети стали справжнім «артилерійським кулаком» піхотних батальйонів. Вони легші за гаубиці, швидше розгортаються і можуть супроводжувати піхоту навіть у складній місцевості. Під час боїв у Донецькій та Луганській областях мінометні батареї часто працювали в режимі «вогонь — переміщення», знищуючи живу силу та вогневі точки противника на відстані до 7 кілометрів. Їхня роль особливо зросла там, де потрібен швидкий і точний вогонь по траншеях та бліндажах.
Основні моделі мінометів на озброєнні ЗСУ
120-мм міномет МП-120 українського виробництва став основою важкої мінометної ланки. Його створили на базі перевірених радянських рішень, але з урахуванням сучасних вимог: легша конструкція, покращена ергономіка та повна сумісність з наявними боєприпасами. Міномет надійний у польових умовах, витримує інтенсивну експлуатацію і вже підтвердив свою ефективність на фронті.
82-мм міномети УПІК-82 та КБА-48М — це «робочі конячки» ротного і батальйонного рівня. Легкі, розбірні, їх легко переносити силами розрахунку або перевозити будь-яким транспортом. Вони ідеально підходять для швидкого реагування на появу противника в ближній зоні — до 4 кілометрів. Багато підрозділів досі використовують модернізовані радянські 2Б14 «Піднос», але українські зразки поступово їх витісняють завдяки кращій якості стволів і прицільних пристроїв.
60-мм міномет МП-60 — найлегший у лінійці ЗСУ. Його маса всього близько 22 кілограмів дозволяє одному бійцю переносити систему, а розрахунок з трьох осіб розгортає позицію за хвилини. Такі міномети використовують у штурмових групах, розвідувальних підрозділах та там, де потрібна максимальна мобільність. Дальність до 3500 метрів з сучасними мінами M720 робить його корисним навіть у глибокому тилу противника.
Порівняльні характеристики основних мінометів ЗСУ
МП-120 став символом відродження українського оборонного виробництва: тисячі одиниць уже працюють на фронті, а промисловість продовжує нарощувати випуск.
| Модель | Калібр (мм) | Макс. дальність (м) | Мін. дальність (м) | Маса в БП (кг) | Обслуга (осіб) | Скорострільність (постр/хв) |
|---|---|---|---|---|---|---|
| МП-120 | 120 | 7100 | 480 | 235 | 5–6 | 8–15 |
| 2Б11 «Сані» | 120 | 7100 | 480 | 210 | 5–6 | 10–15 |
| УПІК-82 / КБА-48М | 82 | 4100 | 91 | 44 | 5 | 15–24 |
| МП-60 | 60 | 3500 | 110 | 22 | 3 | 10–25 |
Дані наведено згідно з настановами щодо експлуатації мінометів ЗСУ та технічною документацією виробників.
Бойове застосування та тактика «кочових мінометів»
У сучасній війні міномети рідко стоять на одному місці довше кількох залпів. Дрони-розвідники фіксують позицію за лічені хвилини, а ворожа артилерія або FPV одразу завдають удару. Тому найкращі розрахунки ЗСУ працюють за принципом «вистрілив — зник». Вони розгортають міномет за 2–3 хвилини, виконують 8–12 пострілів і згортаються ще швидше.
Координація з дронами стала вирішальною. Оператор БПЛА передає координати цілі, командир міномета розраховує поправки за допомогою прицілу МПМ-44М або квадранта К-1, і вже за 30–60 секунд міни летять до цілі. Така схема дозволяє вражати навіть рухомі цілі — автомобілі, групи піхоти, що переміщуються між укриттями.
У траншейній війні міномети виконують роль «небесного молота». Вони руйнують бліндажі, знищують кулеметні гнізда та придушують живу силу в окопах. 82-мм і 120-мм міни з контактними та сповільненими підривниками здатні пробивати легкі перекриття і створювати уламковий ефект у закритих просторах. Багато бійців відзначають, що саме мінометний вогонь часто вирішував результат ближнього бою, коли артилерія не могла працювати через ризик friendly fire.
Українське виробництво та інновації 2026 року
Українська промисловість не просто відновила випуск мінометів — вона створила замкнутий цикл виробництва боєприпасів від 60 до 120 мм і почала інтегрувати їх у безпілотні системи.
Компанія Ukrainian Armor у січні 2026 року тестувала FPV-дрони, побудовані навколо стандартизованих 82-мм і 120-мм мінометних мін. До травня з’явилася модель UB82D з дальністю до 25 кілометрів. Це не просто адаптація старої зброї — це новий клас озброєння, де мінометна міна стає бойовою частиною дрона з контактним підривником і стабілізатором.
Паралельно триває масове виробництво мінометних пострілів. Українські заводи виготовляють як стальні, так і чавунні корпуси мін — стальні дають більшу фугасну дію, чавунні — густіший уламковий потік. Така диверсифікація дозволяє підбирати боєприпас під конкретну задачу: руйнування укриттів чи ураження живої сили на відкритій місцевості.
Підготовка розрахунків та безпека
Мінометний розрахунок — це злагоджений механізм з 3–6 осіб. Командир визначає ціль і коригує вогонь, навідник працює з прицілом і механізмами наведення, заряджаючий подає міну, а підношувачі забезпечують боєкомплект. Кожен рух відпрацьовується до автоматизму: неправильне заряджання або помилка в наведенні може коштувати життя всьому підрозділу.
Безпека стоїть на першому місці. Сучасні міномети мають запобіжники від подвійного заряджання. Навчання включає роботу з таблицями стрільби, топогеодезичну прив’язку позиції та дії в умовах застосування противником дронів і РЕБ. Багато підрозділів використовують тренажери та симулятори, щоб розрахунки могли відпрацьовувати алгоритми навіть без реальних пострілів.
Виклики сучасної війни та адаптація
Головна загроза для мінометників сьогодні — ворожі розвідувально-ударні дрони. Позиції маскують сітками, розосереджують на 20–50 метрів між стволами і змінюють місце після кожного вогневого нальоту. Електронна боротьба та тепловізійні маскувальні засоби стали обов’язковими елементами екіпіровки.
Ще один виклик — зношення стволів при інтенсивній стрільбі. Українські виробники працюють над ресурсними стволами та системами швидкої заміни. Логістика боєприпасів також покращилася: вітчизняні заводи забезпечують потреби фронту в 60-, 82- і 120-мм мінах, зменшуючи залежність від зовнішніх поставок.
Міномети ЗСУ пройшли шлях від радянської спадщини до сучасного високотехнологічного інструменту. Вони залишаються незамінними в умовах, де потрібен швидкий, точний і потужний вогонь на ближніх і середніх дистанціях. Разом із дронами та ствольною артилерією вони формують той вогневий кулак, який дозволяє українським підрозділам утримувати ініціативу навіть у найскладніших умовах позиційної війни. Розвиток цього класу озброєння триває — і наступні кроки вже видно в інтеграції з безпілотними платформами та нових domestic розробках.
About the Author
