152-га окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри виникла у вересні 2023 року як механізоване з’єднання, а вже за рік перетворилася на гнучке єгерське формування, здатне ефективно діяти в умовах тотального дронового та артилерійського тиску. Сьогодні вона утримує ключові рубежі між Котлине та Удачне на Покровському напрямку, не дозволяючи ворогу прорватися до стратегічної траси на Павлоград. Унікальне поєднання відроджених традицій Української Народної Республіки, сучасних безпілотних технологій та жорсткої піхотної дисципліни робить цю бригаду одним із найяскравіших прикладів еволюції української армії в умовах затяжної війни.
Бригада носить почесне найменування з грудня 2025 року — на честь Головного отамана військ УНР Симона Петлюри. Це не просто символічний жест. Воно підкреслює спадкоємність боротьби за незалежність: від боїв 1917–1921 років до сьогодення. «Петлюрівці» — так називають себе бійці — відродили елементи символіки Лицарів Залізної Остроги, девіз «Не сміє бути в нас страху» та ритуал посвячення в єгері, що став справжньою традицією формування нової армійської культури.
За неповні три роки існування 152-га пройшла шлях від експериментального формування з високою плинністю кадрів до стійкого бойового колективу, який уже понад рік веде активну оборону на одному з найгарячіших напрямків фронту. Її історія — це історія адаптації: від спроби стати класичною механізовою бригадою до усвідомлення, що в епоху FPV-дронів та волоконно-оптичних систем перевагу дає саме мобільна піхота, щільно інтегрована з безпілотниками та наземними роботизованими комплексами.
Історія створення: від механізованих амбіцій до єгерської гнучкості
Формування бригади стартувало восени 2023 року під керівництвом полковника Юрія Максиміва. Спочатку планували створити повноцінну механізовану частину з важкою технікою. Проте реалії війни швидко внесли корективи. Брак досвідчених екіпажів, висока вразливість бронетехніки до дронів та необхідність швидко насичувати фронт піхотою змусили переглянути концепцію.
У серпні 2024 року бригаду переформували в єгерську. Це означало перехід до легшої структури з акцентом на піхотні батальйони, здатні діяти в складних умовах — промислових зонах, посадках, напівзруйнованих населених пунктах. Єгерські підрозділи отримали більше автономії, кращу підготовку до маршів та ближнього бою, а також тіснішу координацію з дроновими підрозділами.
З червня 2025 року бригаду очолив полковник Валерій Лис — офіцер з досвідом служби в важких механізованих частинах. Зміна командування збіглася з періодом стабілізації внутрішніх процесів. Плинність кадрів зменшилася, з’явилася власна навчальна база з інструкторами-ветеранами, зокрема Героями України. Бригада почала формувати власну ідентичність, а не лише виконувати роль «постачальника» піхоти для інших з’єднань.
Символи, що несуть дух свободи
Почесне найменування імені Симона Петлюри присвоїли 6 грудня 2025 року. Це стало логічним продовженням відродження традицій Армії УНР. Бригада взяла на озброєння елементи символіки Лицарів Залізної Остроги — давнього українського лицарського братства, відомого мужністю та відданістю ідеалам незалежності.
Гасло «Не сміє бути в нас страху» звучить не як пафос, а як щоденна установка. Талісманом став єгерський ніж — простий, надійний інструмент, який символізує готовність до ближнього бою та виживання.
30 жовтня 2025 року в бригаді провели першу урочисту посвяту в єгері. Новобранці складали клятву, що починалася словами: «Я — єгерський піхотинець Збройних Сил України…». Командир вручав берет і прикріплював новий шеврон. З того часу ритуал став регулярним. Це не просто церемонія — це момент внутрішнього переходу, коли боєць усвідомлює себе частиною живого організму з власною історією та відповідальністю.
Нова емблема, затверджена у жовтні 2025 року, поєднує зірку Залізної Остроги, кинджал-оберіг та дубовий листок мужності. Вона з’явилася на шеvronах і прапорах саме тоді, коли бригада вже вела важкі бої на Покровському напрямку.
Внутрішня структура: анатомія сучасної єгерської бригади
Структура 152-ї відображає баланс між класичною піхотою та технологічними підрозділами. Три єгерські батальйони становлять основу маневрових сил. Вони орієнтовані на швидкі переміщення, дії в складній місцевості та безпосередній контакт з противником. Стрілецький батальйон виконує завдання з посилення та оборони опорних пунктів.
Особливе місце посідає батальйон безпілотних систем «11:11». Його назва символічна — можливо, відсилає до часу або до ідеї точності та синхронності. Бійці цього підрозділу забезпечують розвідку, коректування вогню та безпосередні удари по техніці та живій силі ворога.
Підтримку надають самохідний артилерійський дивізіон (2С1 «Гвоздика» та 2С22 «Богдана»), зенітно-ракетний дивізіон, танкова рота, розвідувальна рота, інженерно-саперна рота, рота радіоелектронної боротьби та медична рота. Є також взводи наземних роботизованих комплексів — логістичних, вогневих та інженерних. Це дозволяє зменшити ризики для особового складу під час евакуації поранених чи підвезення боєприпасів.
| Підрозділ | Основна роль | Сучасні особливості |
| Єгерські батальйони (1–3) | Маневрова піхота, штурмові та оборонні дії | Висока мобільність, інтеграція з дронами, дії в посадках та руїнах |
| Батальйон БпС «11:11» | Розвідка, удари, коректування | FPV на оптоволокні, коптерні та літакові БПЛА, стійкість до РЕБ |
| Самохідний артдивізіон | Вогнева підтримка | «Богдана» та «Гвоздика» — точність і дальність |
| Рота НРК | Логістика, вогонь, інженерія без ризику для людей | Наземні роботи — нова ера мінімізації втрат |
Структура бригади демонструє головний принцип сучасної війни: піхота тримає землю, а технології дають їй очі, руки та захист.
Технологічний арсенал: дрони як нова піхота
У 152-й особливий акцент зроблено на безпілотних системах. Бригада активно використовує FPV-дрони, у тому числі на оптоволокні — технологію, що значно підвищує стійкість до засобів радіоелектронної боротьби ворога. Коптерні платформи (Mavic, Matrice, Vampire) забезпечують розвідку та коректування, а літакові типу «Блискавка» — глибоке проникнення.
Наземні роботизовані комплекси беруть на себе найнебезпечніші завдання: підвезення боєприпасів, евакуацію поранених, інженерну розвідку. Це дозволяє зберігати життя бійців у зоні, де кожна поїздка на «буханці» чи «УАЗі» перетворюється на лотерею.
Артилерія представлена самохідними установками «Богдана» — українською розробкою з високою точністю та дальністю. Поєднання артилерії, дронів та піхоти створює багатошарову систему ураження, де ворог не має «мертвих зон».
Рік у пеклі Покровська: як «Петлюрівці» тримають оборону
З вересня 2024 року основні сили бригади діють на Покровському напрямку. Спочатку підрозділи придавалися іншим частинам, несли значні втрати через ротації та інтенсивні бої. Проте поступово 152-га сформувала власну зону відповідальності — ділянку між Котлине та Удачне.
Тут ворог роками намагався прорватися до траси, що веде на Павлоград. «Петлюрівці» перетворили цю смугу на м’ясорубку для російських штурмових груп. Як розповідають командири батальйонів, раніше росіяни йшли «м’ясними» хвилями — по кілька рот на день. Сьогодні такі масовані атаки стали рідкістю. Ворог переходить до дрібних груп по 2–4 особи, які намагаються просочитися між позиціями.
Українська відповідь побудована на тотальному контролі простору. Дрони спостерігають цілодобово. Будь-який рух техніки чи піхоти ворога фіксується, наводиться артилерія або знищується FPV. Якщо хтось все ж проривається до окопів — спрацьовує піхота на ближніх підступах.
Саме поєднання «очей» (дронів) та «рук» (піхоти) дозволяє тримати оборону навіть тоді, коли ротації запізнюються, а сили на межі.
Бригада демонструє важливий урок: у сучасній війні не буває «чисто піхотних» чи «чисто дронових» бригад. Перемагає той, хто вміє змусити технології працювати на піхоту, а піхоту — використовувати технології максимально ефективно.
Ритуали єдності: посвята, турбота та братерство
Поза бойовими діями в бригаді приділяють величезну увагу внутрішній культурі. Посвята в єгері — це не формальність. Це момент, коли боєць publicly приймає нову ідентичність. Клятва, доторк до ножа-талісмана, вручення берета та шеврона — усе це створює відчуття належності до чогось більшого, ніж просто військова частина.
Командири наголошують на базових речах: нагодований, виспаний, помитий боєць воює краще. Власна навчальна база дозволяє проводити базову підготовку з акцентом на реальні навички — від роботи з дронами до тактики малих груп. Інструктори-ветерани передають не лише знання, а й ставлення: «Ми не кидаємо своїх».
Такий підхід формує довіру. Бійці, які пройшли БЗВП разом з командирами, пізніше на фронті кажуть: «Ми вас знаємо». Це не просто слова — це основа бойового братерства, яке тримає людей у найважчі моменти.
Шлях до «Петлюрівців»: як приєднатися до бригади
Для тих, хто розглядає службу саме в 152-й, існує кілька практичних шляхів. Бригада активно веде рекрутинг, зокрема через спеціалізовані платформи та центри у Києві та Полтавській області. Особливо вітаються кандидати віком 18–25 років — для них передбачені окремі умови контрактів.
Процес зазвичай включає:
- заповнення анкети на рекрутинговому ресурсі бригади;
- співбесіду та перевірку документів;
- проходження базової військової підготовки (БЗВП) на власній базі;
- додаткову спеціалізацію залежно від здібностей (дрони, техніка, піхота, інженерія).
Новачки отримують вітальний набір: грамоту, кепку, символіку. Це дрібниця, але вона створює перше відчуття приналежності. Після БЗВП боєць потрапляє в підрозділ, де проходить злагодження вже в реальних умовах.
Важливо розуміти: єгерська служба — це не про комфортні умови та важку техніку. Це про готовність багато ходити, швидко реагувати, покладатися на дрони та побратимів. Натомість — сильний колектив, чітка ідентичність та відчуття, що ти захищаєш не просто позицію, а продовжуєш історичну лінію боротьби.
152-га окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри — це не просто ще одна військова частина. Це живий приклад того, як українська армія вчиться поєднувати глибоке коріння з найсучаснішими технологіями. У сірому пеклі Донеччини «Петлюрівці» тримають стрій — і це дає надію тисячам інших, хто сьогодні вирішує, чи готовий він стати частиною цієї історії.
About the Author
