Якщо ви працюєте в органі влади, енергетиці, медицині або критично важливій для держави сфері — ст. 23 ч. 2 ЗУ про мобілізацію — це один із найменш обговорюваних, але найефективніших законів, що захищають вас від призову на період мобілізації та воєнного часу. Ця норма визначає, які тип работників отримують офіційний статус “забронювані” та чому навіть у час мобілізації деякі громадяни залишаються на своїх робочих місцях, виконуючи завдання для держави совсім іншим способом — через роботу на критично важливих об’єктах.
Частина 2 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21 жовтня 1993 року регулює один із найпрактичніших аспектів мобілізаційного законодавства. На відміну від частини 1, яка перелічує широкий спектр підстав для індивідуальної відстрочки (студенти, батьки малолітніх дітей, особи, що доглядають інвалідів), частина 2 займається системним, категоріальним підходом: вона захищає цілі групи працівників через механізм бронювання на рівні їхніх робочих місць.
Це означає просто: якщо ваша організація внесена до спеціального списку критично важливих об’єктів, ви матимете переваги перед призовом — але тільки за умови, що все оформлено правильно. Багато хто цього не знає. Навіть більше — багато роботодавців не знають, як це працює. Тож розберемося детально.
Що говорить закон про бронювання у ст. 23 ч. 2
Точна норма такова: “Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”. Простими словами: якщо на вас офіційно внесено до переліку зарезервованих працівників, ви не йдете на військову службу до моменту скасування цього статусу.
Ключовий момент — це не стихійне право, а формальний процес. Роботодавець подає клопотання до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) або органів місцевої влади з пропозицією включити певного працівника до переліку зарезервованих. ТЦК розглядає цей запит, перевіряє, чи справді цей працівник критично важливий для функціонування організації, і приймає рішення. Рішення про бронювання оформлюється офіційним наказом або витягом ТЦК, який видається самому працівнику та зберігається у його військово-облікових документах.
Які категорії підприємств і організацій потрапляють під бронювання
Не всі роботодавці мають право вимагати бронювання для своїх працівників. Закон обмежує це поле критично важливими для держави об’єктами. За постановою Кабінету Міністрів України № 76 від 24 січня 1996 року (і її численними змінами, зокрема останніми у 2025–2026 роках), можуть бути забронювані працівники таких сфер:
Органи державної влади на всіх рівнях — парламент, кабінет міністрів, міністерства, служби безпеки, правоохоронні органи. Енергетика — електростанції, газорозподільні мережі, диспетчерські пункти. Водопровід і водовідведення в містах і значних селищах. Медицина — багатопрофільні лікарні, обласні лікувально-профілактичні установи, станції швидкої допомоги. Оборонна промисловість — підприємства, що виробляють зброю, боєприпаси, військову техніку. Зв’язок і телекомунікації — оператори мобільного зв’язку, провайдери інтернету, телебачення. Транспорт — комунальні підприємства електротранспорту, залізниці на напрямках, критичних для економіки, аеропорти. Продовольча безпека — хлібопекарні, молокопереробні заводи, якщо вони забезпечують достатню частину населення регіону. Лісництво та охорона довкілля у деяких регіонах.
Перелік розширювався та скорочувався кілька разів. За останні роки рішення про включення до списку критично важливих все більше грунтуються на реальному аналізі: чи справді припинення цього підприємства завдасть істотної шкоди функціонуванню регіону та безпеці. Це означає, що велика локальна булочна чи невелика лікувально-профілактична установа, навіть якщо мала кальцинований на цей статус раніше, може його втратити при перегляді.
Практика бронювання: що робить роботодавець і працівник
Як насправді функціонує ця система у 2025–2026 роках? Роботодавець складає список працівників, які є критично важливими для функціонування організації. Це не просто всі. Лікувальна установа не може забронювати всіх дворівнів і прибиральників — тільки тих, без яких реально впаде функціональність. Енергетична компанія може забронювати диспетчерів, слюсарів енергозбереження, інженерів контролю якості енергії, але навряд чи — офісних менеджерів.
Далі роботодавець готує персональне клопотання для кожного такого працівника (чи зведене подання для групи). У клопотанні вказується: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, мобілізаційне звання (якщо є), посада, опис функцій, обґрунтування, чому саме цей працівник критично важливий. Інколи додають характеристику від керівництва, аналіз можливих наслідків припинення робіт однієї особи.
Це клопотання подається до ТЦК або органів місцевого самоврядування. ТЦК розглядає його в установлений строк (зазвичай — до 30 днів), перевіряє наявність вакансій, можливість заміни працівника іншою особою, і приймає рішення. Позитивне рішення оформлюється наказом або витягом, який видається arbeitsнику чи його роботодавцю.
Важливо: бронювання діє до скасування, але не довше ніж на період, визначений урядом. Станом на 2026 рік, багато рішень про бронювання дійсні до 1 вересня 2026 року. Роботодавець зобов’язаний заздалегідь розпочати процес оновлення, якщо хоче продовжити зарезервованість працівника.
Зміни у 2024–2026 роках: що сталося із ст. 23 ч. 2
За останні два роки законодавство кілька разів переглядалось. Основні зміни стосувались не стільки самої частини 2, скільки загального механізму оформлення та автоматичного продовження відстрочок. У грудні 2024 року була внесена поправка (Закон № 4170-IX від 19 грудня 2024 року), яка деякою мірою розширила кількість категорій, на які поширюються відстрочки — але це більше торкнулось частини 1 (індивідуальні підстави).
Для частини 2 ключова змінав сталась у постанові КМУ № 1558 від лютого 2025 року: запроваджено автоматичне продовження попередньо наданих відстрочок і бронювань, якщо зберігаються їх підстави. Це означає, що роботодавцю не потрібно щороку “прооліфе” бронювання з нуля — якщо нічого не змінилось, бронювання продовжується автоматично через ТЦК. Однак, роботодавець все ще повинен за два–три місяці до закінчення цього року подати оновлене клопотання, щоб підтвердити залік працівника як критично важливого.
У 2026 році на розгляді був й урядовий проєкт змін, який передбачав розширення бронювання для певних категорій педагогічних працівників закладів вищої освіти з науковими ступенями. Це сигналізує про тренд: держава намагається гнучче врівноважувати потреби армії та потреби цивільної економіки й науки.
Юридичні спори: коли бронювання не визнається судами
Теорія і практика розходяться. У справі № 440/14623/24 суд скасував мобілізацію заброньованого працівника критично важливого підприємства, бо ТЦК не перевірив наявність відстрочки перед призовом. Аналогічні рішення виносили у різних регіонах у 2025–2026 роках. Однак, суди також можуть визнати призов законним, якщо:
Працівник сам підписав згоду на мобілізацію без необхідності. ТЦК не отримав офіційного клопотання від роботодавця про бронювання. Бронювання було скасоване до порушення повістки, але про це не повідомили працівнику. Роботодавець не подовжив бронювання вчасно — і воно втратило чинність. Працівник переховувався від призову, а не звернувся до ТЦК із запитом про причину призову.
Таким чином, ст. 23 ч. 2 — це не абсолютний захист. Це право, яке потребує ретельного оформлення і активної діяльності як роботодавця, так і самого працівника. Ви повинні знати про свій статус, мати на руках оригіналом наказ ТЦК або витяг із військово-облікових документів, і при першому контакті з поліцією чи ТЦК негайно пред’явити цей документ.
Трудові відносини: що трапляється із зарезервованим працівником
Частина 2 не припиняє трудові відносини між працівником і роботодавцем. Заробітна плата виплачується в повному обсязі. Стаж збільшується нормально. Якщо працівник перебуває у відпустці, бронювання діє повноцінно — він не може бути призван. Якщо роботодавець спробував скоротити зарезервованого працівника, це розглядається як незаконне звільнення (за винятком об’єктивних економічних причин, але й тоді процедура ускладнена). У такому разі працівник може звернутись до інспекції праці та суду.
Однак, якщо роботодавець знаходиться у загалі на межі закриття, бронювання скасовується — і тоді ви можете бути мобілізовані. Це різні сценарії, але логіка та: бронювання — це не привілей, а функціональна необхідність; якщо функція як такої немає, бронювання втрачає сенс.
Як перевірити, чи ви забронювані
Простіше за все звернутися до ТЦК зі своїм паспортом і запросити витяг про наявність/ відсутність відстрочки. У більшості регіонів це можна зробити онлайн через портал “Резерв+” або особисто в приміщенні ТЦК. Роботодавець також має право запросити у ТЦК підтвердження про статус кожного працівника. Якщо у вас було клопотання, але ви не отримали офіційне рішення, слід зв’язатись із кадровою службою та уточнити статус — можливо, клопотання ще на розгляді, або його відхилили, але про це вам не повідомили.
Проблеми і вузькі місця механізму
На папері ст. 23 ч. 2 виглядає логічною і справедливою — держава захищає критично важливих працівників від невиправданого виведення із економіки. На практиці виникають проблеми:
ТЦК — перевантажені, розглядають клопотання місяцями. Деякі роботодавці не знають про можливість бронювання і не подають клопотання. Критерії “критичної важливості” інколи застосовуються довільно — одні регіони бронюють більш широко, інші — вужче. Осіб, що мобілізуються без перевірки наявності бронювання. Процеси збірки документів не стандартизовані — у кожному ТЦК свої форми й вимоги.
Розуміння цих проблем для вас є критичним, особливо якщо ви займаєте функцію, схожу на критично важливу. Не покладайтесь на мовчазну сподіванку, що всі процеси йдуть автоматично. Активно спілкуйтесь із роботодавцем, перевіряйте статус, тримайте копії документів.
Висновок: коли закон працює для вас
Ст. 23 ч. 2 ЗУ про мобілізацію — це один із найменш популярних, але найпрактичніших механізмів захисту під час воєнного часу. Він не дає абсолютної гарантії, але забезпечує законний і обґрунтований статус, який ТЦК мусить поважати. Щоб його реально відчути, роботодавець повинен вчасно подати клопотання, а ви — слідкувати за його статусом і мати документи на руках. У 2026 році, коли воєнний час продовжується та мобілізація залишається актуальною, розуміння своїх прав під ст. 23 ч. 2 не менш важливе, ніж розуміння індивідуальних підстав під частиною 1. Знання закону — ваша основна лінія захисту.
About the Author
