Більшість співробітників Національної поліції України залишаються на своїх посадах завдяки бронюванню 90 відсотків особового складу. Примусової масової мобілізації правоохоронців до Збройних сил немає — їх залучають до бойових дій виключно на добровільних засадах у складі власних підрозділів. Станом на початок 2026 року безпосередньо на лінії фронту воюють майже дев’ять тисяч поліцейських, ще понад тридцять тисяч несуть службу в прифронтових областях, забезпечуючи порядок і допомагаючи цивільним.
Коли війна стала повсякденністю, питання «чи забирають поліцейських на війну» звучить особливо гостро. Люди бачать патрулі на вулицях і водночас чують історії про правоохоронців у окопах. Реальність виявляється складнішою за прості гасла. Поліція — це не резерв для фронту, а критична система, яка тримає тил, розслідує воєнні злочини, евакуює людей і стримує злочинність у містах, де вже й так бракує кадрів.
За даними Міністерства внутрішніх справ, загальна чисельність Національної поліції коливається близько ста тисяч осіб, з яких приблизно чверть — жінки. Бронювання покриває дев’яносто відсотків особового складу. Решта можуть добровільно перейти до штурмової бригади «Лють», стрілецьких батальйонів чи інших бойових формувань поліції. Саме так і відбувається: ніхто силоміць не знімає слідчого чи патрульного з посади й не відправляє в піхоту ЗСУ.
Як змінилося законодавство і чому з’явилося бронювання
До 2024 року працівники поліції мали автоматичну відстрочку. Новий закон про мобілізацію скасував цю норму, але Кабінет Міністрів одразу запровадив потужний механізм бронювання. Постановою уряду встановлено квоту в 90 відсотків для Національної поліції та ДСНС. Це рішення неодноразово підтверджували й у 2025–2026 роках, коли переглядали критерії бронювання для інших сфер.
Бронювання оформлюють через портал «Дія» за списками, які погоджує Мінекономіки. Термін — шість місяців з можливістю подовження. На практиці це означає, що слідчі, оперативники, криміналісти, дільничні та патрульні, які виконують ключові функції, залишаються на місцях. Голова Національної поліції Іван Вигівський прямо пояснював: неможливо взяти людину з вулиці й за тиждень зробити з неї кваліфікованого слідчого чи експерта. Підготовка займає місяці, а то й роки.
Окремо варто згадати колишніх поліцейських. Після звільнення зі служби вони переходять на загальний військовий облік і підлягають мобілізації нарівні з усіма іншими громадянами. Чинні ж співробітники захищені бронюванням, доки перебувають у штаті.
Скільки поліцейських реально воює і в яких підрозділах
Цифри говорять самі за себе. Станом на січень–червень 2026 року майже 8800–9000 правоохоронців виконують бойові завдання безпосередньо на лінії зіткнення. Ще близько 34–42 тисяч несуть службу в прифронтових областях — Харківській, Донецькій, Запорізькій, Сумській, Херсонській. Вони працюють на блокпостах, займаються евакуацією, розмінуванням, охороною критичної інфраструктури.
Головний бойовий підрозділ — Об’єднана штурмова бригада «Лють». Її створили на початку 2023 року саме з поліцейських-добровольців. До складу входять штурмові полки, артилерія, підрозділи БпЛА. Бійці «Люти» брали участь у боях за Бахмут, Авдіївку, Клищіївку, Малу Токмачку, Гуляйполе. Окрім неї існують стрілецькі батальйони при головних управліннях областей і зведена бригада «Хижак» патрульної поліції.
Важливий момент: бойові підрозділи комплектують виключно з кадрів Національної поліції. Мобілізованих цивільних туди не направляють. Це створює додаткове навантаження на систему. Некомплект у Нацполіції сягає 18 відсотків, а в патрульній службі — майже 26 відсотків. Люди звільняються через низькі зарплати, величезне навантаження і втому від участі в мобілізаційних заходах.
| Категорія | Кількість / частка | Статус |
|---|---|---|
| Загальна чисельність Нацполіції | близько 100 тис. | діючі співробітники |
| Бронювання | 90 % | захист від мобілізації |
| На лінії фронту | ~8,8–9 тис. | добровольці |
| У прифронтових регіонах | 34–42 тис. | ротації та постійна служба |
| Некомплект загальний | ~18 % | кадровий дефіцит |
Дані зібрані на основі офіційних заяв керівництва МВС та Нацполіції станом на першу половину 2026 року (джерела: mvs.gov.ua, ukrinform.ua).
Чому масова мобілізація поліції небезпечна
Заступник голови Нацполіції Андрій Нєбитов неодноразово наголошував: масове зняття правоохоронців із посад призведе до сплеску злочинності. З початку 2026 року на лінію «102» надійшло вже понад 3,3 мільйона звернень. Домашнє насильство, грабежі, вбивства, зґвалтування — на все це потрібна миттєва реакція. Коли патрулів стає менше, криміналітет відчуває слабкість.
Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко підкреслював іншу сторону медалі: поліцейські вже виконують величезний обсяг невластивих функцій. Вони першими приїжджають на місця прильотів, допомагають ДСНС, працюють на блокпостах, займаються розшуком ухилянтів. Близько 40–45 відсотків особового складу постійно залучені до завдань, пов’язаних із війною.
У міжнародній практиці є чітке розуміння: без сильної поліції тил розвалюється. Країна, яка веде війну, не може дозволити собі хаос у великих містах. Саме тому держава свідомо зберігає більшість правоохоронців на місцях, а фронт поповнює тими, хто сам зробив цей вибір.
Роль поліції в мобілізаційних процесах
Поліцейські не вручають повістки самостійно. Вони працюють спільно з представниками ТЦК у складі груп оповіщення. Їхні повноваження чітко прописані в законі «Про Національну поліцію» та постанові Кабміну №560. Правоохоронці можуть:
- перевіряти військово-облікові документи у чоловіків 18–60 років під час воєнного стану;
- доставляти до ТЦК осіб, які порушили правила військового обліку (статті 210 та 210-1 КУпАП);
- брати участь в оповіщенні військовозобов’язаних разом із співробітниками центрів комплектування;
- нести службу на блокпостах і контролювати пересування.
Ця робота викликає найбільше емоцій у суспільстві. Багато патрульних звільняються саме через участь у мобілізаційних рейдах. Керівництво Нацполіції відкрито визнає проблему: імідж служби страждає, а кадрові втрати зростають. Водночас законодавство не залишає вибору — поліція зобов’язана допомагати ТЦК у межах визначених повноважень.
Добровільний шлях на фронт: як це працює
Будь-який поліцейський може подати рапорт і перейти до бойового підрозділу. Перед відправленням він проходить базову загальновійськову підготовку. Після ротації (зазвичай пів року — рік) більшість повертаються на попередні посади. Багато хто приносить з фронту бойовий досвід, який потім використовують у роботі з вогнепальною зброєю та екстремальними ситуаціями в тилу.
У нашій практиці ми стикалися з випадками, коли слідчі після повернення з «Люти» ставали набагато ефективнішими у розкритті злочинів, пов’язаних із зброєю. Вони краще розуміють психологію людини в стресі і вміють працювати в умовах хаосу. Це цінний ресурс, який держава намагається зберегти.
Що очікувати далі
У 2026 році активно обговорюють посилення ролі поліції в цифровому військовому обліку та розшуку осіб, які ухиляються від служби. Водночас керівництво МВС і Нацполіції послідовно відстоює позицію: масове зняття бронювання неможливе без серйозних наслідків для громадської безпеки. Кадрова криза вже відчутна — конкурсів на вакантні посади майже немає, бо зарплати неконкурентні, а навантаження колосальне.
Поліцейські сьогодні — це люди, які щодня балансують між двома фронтами. Один — на сході, де вони тримають позиції. Другий — у містах, де треба встигати на виклики, розслідувати злочини і підтримувати хоча б мінімальний порядок. Чи забирають їх на війну? Тільки тих, хто сам обрав цей шлях. Решту держава свідомо залишає там, де без них система просто зупиниться.
About the Author
