Максим Аркадійович Бужанський — народний депутат України IX скликання від партії «Слуга народу», відомий блогер, публіцист і телеведучий, чиї гострі висловлювання регулярно стають приводом для гарячих дискусій у суспільстві. Народжений у Дніпрі 1974 року в родині інженерів, він пройшов шлях від менеджера в невеликій фірмі до впливового парламентаря, який представляє один із ключових округів Дніпропетровщини. Його позиції часто контрастують із мейнстрімом, що робить його фігурою, яка притягує як прихильників, так і критиків.
Бужанський поєднує інженерну точність мислення з емоційним стилем публіциста, що дозволяє йому формулювати думки про історію, політику та сучасні виклики так, щоб вони резонували з аудиторією Сходу України. Він автор кількох книг з історії, ведучий популярного телешоу та активний користувач Telegram-каналу, де щодня аналізує події. Його діяльність у Верховній Раді охоплює правоохоронну сферу, міжпарламентські зв’язки та законодавчі ініціативи, що торкаються мови, освіти й антисемітизму.
У 2026 році Бужанський залишається одним із тих депутатів, чиї виступи та голосування привертають увагу ЗМІ та громадськості, особливо коли йдеться про мовну політику, антикорупційні органи чи історичну пам’ять. Для початківців це приклад того, як блогер може стати політиком, а для просунутих читачів — матеріал для аналізу еволюції поглядів у контексті воєнних реалій та суспільних трансформацій.
Ранні роки в промисловому Дніпрі та шлях до інженерної освіти
Життя Максима Бужанського почалося 24 листопада 1974 року в Дніпропетровську, місті, де заводські димарі й залізничні колії формували повсякденність тисяч сімей. Він народився в єврейській родині інженерів — батько Аркадій (з середнім ім’ям Мойсей) пройшов Другу світову, мати теж працювала в технічній сфері. Таке середовище заклало основу для точного, раціонального мислення, яке пізніше проявилося в його публіцистиці та парламентській роботі.
Середню освіту Бужанський здобув у школі №79 рідного міста, а вищу — в Дніпропетровському державному інституті інженерів залізничного транспорту. Спеціальність «інженер-містобудівник» вимагала не лише креслень і розрахунків, а й розуміння, як конструкції витримують навантаження. За його власними словами, за фахом він майже не працював, але цей досвід сформував звичку аналізувати складні системи — чи то інфраструктура, чи то політичні процеси.
У 1990-х, коли країна переживала економічні потрясіння, Бужанський займався комерцією та навіть керував охоронною фірмою понад 12 років. Цей період загартував його в реаліях бізнесу, де потрібно було швидко приймати рішення та знаходити компроміси. Нагорода «За заслуги перед містом» від Дніпровської міської ради в 2018 році стала визнанням його внеску в місцеве життя ще до великої політики.
Від бізнесу до блогерства: як формувався публіцист
Перехід Бужанського в медіа стався природно — він став телеведучим на каналі ZIK, пов’язаному з Віктором Медведчуком, і вів програму «Народ проти». Там його стиль — прямі, емоційні оцінки подій — швидко привернув увагу. Паралельно розвивалося блогерство: Facebook і Telegram-канал @MaxBuzhanskiy, де він розбирав історію, політику та сучасність у форматі коротких, але глибоких есе.
Його книги, такі як «Історія світу в 88 главах» чи «Історія для ледачих», — це не сухі підручники, а живі оповіді, де факти переплітаються з авторськими рефлексіями. Бужанський часто звертається до радянського минулого з ностальгією, критикує певні аспекти постмайданних змін і підкреслює важливість діалогу між регіонами. Цей підхід робив його популярним серед частини аудиторії, яка відчувала себе відірваною від київського мейнстріму.
До 2019 року Бужанський позиціонував себе як незалежний публіцист, який не боїться гострих тем. Він працював менеджером у ТОВ «Арна», спеціалізованому на дизайні, але справжньою пристрастю залишалося слово — написане чи сказане з екрана.
Вибори 2019 року: перемога на окрузі №25 і вхід у «Слугу народу»
2019 рік став переломним. Бужанський балотувався по одномандатному округу №25 у Дніпрі — Чечелівський район та частина Амур-Нижньодніпровського. Як безпартійний від «Слуги народу» він здобув переконливу перемогу, обійшовши конкурентів із солідним відривом. Це був класичний приклад, коли локальна популярність блогера перетворюється на мандат.
Згодом він приєднався до фракції «Слуга народу» і став частиною монобільшості. Депутатський значок не змінив його стилю: Бужанський продовжував вести блог, коментувати події й відстоювати позиції, які іноді йшли врозріз із партійною лінією. Його обрання підкреслило тренд — політики нового типу, що приходять із соцмереж, приносять із собою прямоту й емоційність.
Діяльність у Верховній Раді: комітети, законопроєкти та ключові ініціативи
У парламенті Бужанський увійшов до Комітету з питань правоохоронної діяльності та став заступником голови тимчасової слідчої комісії щодо корупції в правоохоронних органах. Він також входить до кількох міжпарламентських груп — з Ізраїлем, Іраком, Перу, Вірменією, Люксембургом і Китаєм. Ці зв’язки дають йому можливість бачити політику ширше, ніж лише український контекст.
Серед авторських законопроєктів — ініціатива про добровільний військовий облік для жінок (ухвалена в жовтні 2022 року), закон «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» та правки щодо освіти національних меншин. Бужанський активно працював над питаннями, що стосуються регіонального розвитку Дніпропетровщини, цифровізації та правоохоронної реформи.
Ось таблиця ключових законодавчих ініціатив Бужанського для наочності:
| Законопроєкт / Ініціатива | Рік | Суть | Результат |
|---|---|---|---|
| Скасування закону про державну мову | 2019 | Визнання закону таким, що втратив чинність, на основі висновків Венеціанської комісії | Не ухвалено, але викликав дискусію |
| Зміни до законів про освіту мовою меншин | 2020 | Подовження терміну навчання російською для певних класів | Частково обговорено |
| Добровільний військовий облік жінок | 2022 | Закон про добровільність для жінок | Ухвалено |
| Закон про антисемітизм | — | Запобігання та протидія антисемітизму | Ухвалено |
| Голосування за законопроєкт 12414 | 2025 | Зміни щодо НАБУ та САП | Підтримав |
Дані таблиці базуються на офіційних парламентських записах та аналітиці громадських організацій. Кожна ініціатива відображала його переконання в необхідності балансу між правами та державними інтересами.
Позиції щодо Майдану, мови та історичної пам’яті
Бужанський ніколи не приховував свого скепсису щодо Революції гідності. Він називав її подіями, які розділили країну, критикував героїзацію певних постатей і відмовлявся вставати під час вшанування Небесної Сотні, пояснюючи це бажанням вшановувати всіх загиблих. Такі позиції викликали шквал критики, але водночас знаходили відгук у тих, хто відчував себе переможеним у інформаційній війні.
Мовне питання стало одним із головних у його діяльності. У 2019 році він вніс законопроєкт про скасування закону про державну мову, називаючи його «мовним апартеїдом» і дискримінаційним щодо російськомовних. У 2025 році Бужанський продовжував наполягати на широкій дискусії між Сходом і Заходом України, вважаючи, що чинне законодавство виштовхує частину громадян з інформаційного простору.
Його критика деколонізації та спроби заблокувати окремі закони про перейменування географічних назв у 2023 році вписувалися в загальну лінію — захистити культурну спадщину без надмірного радикалізму. Бужанський часто порівнював такі процеси з історичними перегибами, підкреслюючи, що справжня сила нації — в єдності, а не в примусі.
Еволюція поглядів після 24 лютого 2022 року
Повномасштабне вторгнення Росії стало тестом для багатьох. Бужанський чітко назвав агресора «країною-ворогом», порівняв дії російських військ на окупованих територіях із злочинами Третього рейху в 1941–1943 роках і підтримав Ізраїль під час атаки ХАМАС у 2023-му. Водночас він критикував окремі внутрішні рішення, наприклад, законопроєкт про УПЦ МП, вважаючи його подарунком російській пропаганді.
У 2023 році під час ефіру на «Київ 24» Бужанський відмовився переходити на українську, а в 2025-му продовжував акцентувати на необхідності поступок у мовному питанні для можливого миру. Такі заяви викликали емоційні реакції, але й підкреслювали його послідовність: він завжди виступав за діалог, навіть у найгостріші моменти.
Його Telegram-канал став платформою для щоденних розборів подій — від економіки до міжнародних відносин. Бужанський аналізує, як зовнішнє управління впливає на Україну, критикує марнотратство донорських коштів і підтримує сильну державу з чіткими пріоритетами.
Скандали, які сформували образ
Бужанський не раз опинявся в центрі бурі. У 2019 році він назвав журналістку «тупою вівцею», що призвело до широкого резонансу. Інші інциденти включали конфлікт із батьками школярів у Дніпрі, бійку з колегою-депутатом і відмову від певних ритуалів у парламенті. Кожен такий епізод додавав йому образ «непримиренного» політика, який каже те, що думає.
За даними моніторингу Інституту масової інформації, Бужанський входив до списку осіб, які поширювали антизахідні наративи. Однак після 2022 року акценти змістилися — критика Росії стала частиною його риторики, хоча й не позбавленою внутрішніх суперечностей.
Вплив на суспільство та місце в сучасній політиці
Для багатьох у Дніпрі та на Сході Бужанський — голос, який захищає регіональні інтереси в Києві. Його популярність тримається на прямолінійності та вмінні пояснювати складне простими словами. У 2025–2026 роках він продовжує коментувати ключові теми: від мобілізації до антикорупційних реформ, голосуючи за законопроєкти, які, на його думку, зміцнюють державу.
Його діяльність ілюструє ширшу тенденцію української політики — коли медійні персони стають законодавцями. Бужанський показує, що навіть у складні часи можна зберігати індивідуальність, не втрачаючи зв’язку з виборцями. Чи то через книгу, чи то через виступ у Раді, він продовжує провокувати дискусії, які зрештою роблять суспільство сильнішим.
About the Author
