ДАХК «Артем» десятиліттями залишалася одним із наріжних підприємств українського оборонного комплексу. Завод з дореволюційним корінням перетворився на ключового виробника авіаційних керованих ракет класу «повітря-повітря», компонентів для сучасних ракетних систем та спробував освоїти випуск артилерійських боєприпасів. Його продукція десятиліттями захищала небо, а з 2014 року — допомагала стримувати агресію на суші та морі.
Підприємство пройшло шлях від приватного машинобудівного заводу 1892 року до державного холдингу з міжнародними сертифікатами якості. Воно брало участь у проєктах «Нептун» та «Вільха», намагалося запустити лінії 152/155-мм снарядів, але зіткнулося з корупційними схемами та руйнівними ударами під час повномасштабної війни. У 2024 році після чергового ракетного обстрілу виробництво фактично припинилося, а підприємство було ліквідовано. Сьогодні його спадщина живе в українських ракетах, які продовжують виконувати бойові завдання.
Історія «Артема» — це не лише про техніку. Це про людей, які в найскладніші часи зберігали компетенції, про державні рішення, що іноді гальмували розвиток, і про ціну, яку платить оборонна промисловість, коли ворог свідомо б’є по заводах.
Від парових машин до «поштової скриньки»: як народжувався гігант
У 1892 році на київській землі з’явився завод, що спочатку виготовляв обладнання для цукроварень, гуралень та річкового пароплавства. Приватні власники змінювали один одного, а з початком Першої світової війни підприємство почало виконувати військові замовлення. Після націоналізації 1919 року та перейменування 1922-го на честь Ф. А. Сергєєва (Артема) завод став частиною радянської індустріалізації.
Друга світова війна принесла евакуацію до Куйбишева, де потужності працювали на фронт. Після повернення до Києва у 1943 році підприємство відродилося під керівництвом Василя Власова. У повоєнні роки тут розгорнули масштабну реконструкцію, збудували нові цехи та соціальну інфраструктуру — палац культури, лікарню, спорткомплекс. Завод дбав про працівників, ніби про велику родину.
З 1958 року підприємство отримало шифровану назву «Поштова скринька № 485» і почало освоювати керовані авіаційні ракети класу «повітря-повітря». Це стало поворотним моментом. У 1983-му стартувало серійне виробництво ракет Р-27 — одного з наймасовіших виробів за всю історію. У 1996 році на базі Київського виробничого об’єднання ім. Артема створили Державну акціонерну холдингову компанію «Артем». До її складу увійшли дочірні підприємства в різних регіонах.
Арсенал технологій: що саме виробляв завод
Основним і найбільш затребуваним виробом десятиліттями залишалася ракета Р-27. Це керована ракета середнього радіусу дії з напівактивною радіолокаційною головкою самонаведення. Різні модифікації (Р-27ЕР, Р-27ЕТ та інші) дозволяли вражати цілі на відстані понад 80 кілометрів залежно від висоти та ракурсу. Ракета стояла на озброєнні винищувачів МіГ-29 та Су-27 і забезпечувала українській авіації можливість вести бій за межами візуальної видимості.
Окрім Р-27, підприємство займалося ремонтом та модернізацією ракет Р-73 — короткодальньої ракети з інфрачервоною головкою самонаведення. Планували встановлювати нові вітчизняні або модернізовані головки самонаведення, що дозволяло б продовжувати ресурс уже наявних боєприпасів.
Завод також випускав некеровані авіаційні ракети РС-80 «Оскол» — 80-мм надзвукові снаряди для ураження наземних цілей з повітря. Вони пройшли випробування і отримали замовлення від Міністерства оборони.
Крім ракет, «Артем» виробляв автоматизовані комплекси для підготовки та технічного обслуговування авіаційних засобів ураження, протитанкові керовані ракети, прилади та обладнання для літальних апаратів, пускові пристрої. У 2004 році освоїли виробництво підйомників-платформ для людей з обмеженими можливостями — цивільний напрямок, що демонстрував універсальність потужностей.
У 2006 році система менеджменту якості отримала сертифікацію за міжнародними стандартами ISO-9001:2000, аерокосмічними EN/AS-9100 та військовими AQAP-2110. Це відкривало двері до співпраці з іноземними партнерами та підтверджувало високий технічний рівень.
| Рік | Подія | Значення для підприємства |
| 1958 | Початок виробництва керованих авіаційних ракет | Перехід від загального машинобудування до спеціалізації на високоточному озброєнні |
| 1983 | Серійне виробництво ракет Р-27 | Створення основного продукту, що десятиліттями залишався флагманським |
| 1996 | Створення ДАХК «Артем» | Оформлення холдингової структури з дочірніми підприємствами |
| 2017–2018 | Запуск лінії корпусів для «Вільхи» та 152-мм снарядів | Спроба диверсифікації в артилерійські боєприпаси з новим турецьким обладнанням |
| 2020 | Замовлення на «Нептун» та РС-80 | Повернення до нормального режиму роботи після кризи з держзамовленням |
«Нептун», «Вільха» та артилерійські амбіції: внесок у сучасну війну
ДАХК «Артем» стала одним з ключових співвиконавців проєкту крилатої протикорабельної ракети «Нептун». Підприємство забезпечувало виробництво окремих компонентів та підтримувало серійний випуск. Саме «Нептун» у 2022 році став символом української морської могутності — ракета потопила флагман Чорноморського флоту крейсер «Москва». Компетенції заводу допомогли реалізувати цей проєкт у стислі терміни.
Для реактивної системи «Вільха» — 300-мм керованої ракети з інерційною навігацією та можливістю корекції за GPS — «Артем» налагодив виробництво корпусів. У 2017 році встановили сучасну розкочувальну машину турецької фірми Repkon з ЧПУ. Це дозволило відмовитися від старих радянських корпусів і перейти на повністю українське виробництво. Ракета «Вільха» вже стоїть на озброєнні та демонструє високу точність на відстанях до 70 кілометрів.
У 2017–2018 роках підприємство спробувало запустити виробництво 152-мм артилерійських снарядів для систем «Гіацинт». Потужності планували довести до 18 тисяч снарядів на рік з перспективою розширення до 360 тисяч. Розглядали також 155-мм активно-реактивні боєприпаси для САУ «Богдана» та стандартів НАТО. Ці плани були стратегічно важливими для зменшення залежності від імпорту боєприпасів.
Корупція, що зірвала важливі проєкти
У 2017 році під час підготовки технічної модернізації для виробництва снарядів на підприємстві розгорнулася масштабна корупційна схема. Кошти на закупівлю обладнання — понад 225 мільйонів гривень (близько 8,3 мільйона доларів США) — вивели через фіктивну компанію, зареєстровану в США. Завод так і не отримав необхідні верстати та лінії. Виробництво снарядів, яке могло б суттєво посилити артилерійські можливості ЗСУ, було зірвано на роки.
Національне антикорупційне бюро України розслідувало справу, і у травні 2024-го матеріали передали до суду. Серед обвинувачених — колишній заступник міністра економічного розвитку, посадовці самого підприємства та іноземний організатор схеми. Справа стала одним із найгучніших прикладів того, як внутрішні проблеми оборонного комплексу підривали обороноздатність країни саме тоді, коли потрібні були максимальні зусилля.
Вогонь з неба: як війна обрушилася на завод
З перших днів повномасштабного вторгнення російські війська цілеспрямовано били по українських оборонних підприємствах. Територія ДАХК «Артем» у Шевченківському районі Києва, неподалік станції метро «Лук’янівська», опинялася під ударом неодноразово: 15 березня 2022 року, 29 грудня 2023-го, 8 липня 2024 року та 18 січня 2025 року.
Наймасштабнішим став обстріл 8 липня 2024 року. Під час масованої ракетної атаки по Києву п’ять ракет влучили в район заводу та сусіднього КБ «Луч». Загинули дві людини, троє отримали поранення. Пошкоджень зазнали виробничі потужності. Після цього удару підприємство фактично припинило роботу. Згідно з оновленими даними, у 2024 році ДАХК «Артем» було ліквідовано.
Ракетні удари по «Артему» — це не випадковість. Ворог свідомо знищував потужності, які могли б посилити українську артилерію та авіацію. Кожен знищений верстат чи лінія — це відкладена на роки можливість захищати небо та фронт.
Спадщина, що продовжує захищати
Навіть після ліквідації підприємства його інженерні рішення, технології та фахівці залишили слід у сучасному українському озброєнні. Ракети Р-27, модернізовані Р-73, компоненти «Нептуна» та «Вільхи», напрацювання з артилерійських боєприпасів — усе це продовжує служити. Багато спеціалістів перейшли на інші підприємства або долучилися до нових проєктів у межах реформованого оборонного комплексу.
«Артем» показав і сильні сторони української промисловості — здатність освоювати складні технології, сертифікувати виробництво за міжнародними стандартами, швидко перебудовуватися під нові виклики, — і слабкі місця: залежність від держзамовлення, вразливість до корупції та прямі удари ворога по цивільних об’єктах оборонки.
Сьогодні, коли Україна продовжує розвивати власне ракетобудування та артилерійське виробництво, досвід «Артема» залишається важливим уроком. Він нагадує, що технологічна незалежність потребує не лише креслень та верстатів, а й прозорого управління, захисту критичної інфраструктури та постійної підтримки фахівців. Киівський завод з понад столітньою історією зробив свій внесок у те, що українське небо та фронт сьогодні захищають ракети, народжені на його потужностях.
About the Author
