Гелікоптери ЗСУ формують основу армійської авіації та частини Повітряних сил, виконуючи завдання від вогневої підтримки піхоти до транспортних операцій і протидії безпілотникам. Станом на 2026 рік флот налічує близько 39 ударних Мі-24 різних модифікацій, понад 77 багатоцільових Мі-8/Мі-17, а також перші західні машини на кшталт SA 330 Puma та Ka-32. Ці гвинтокрили постійно модернізуються українськими підприємствами, що дозволяє їм ефективно діяти в умовах щільної протиповітряної оборони противника.
Основна частина парку походить із радянської спадщини, але з 2022 року його активно поповнювали за рахунок міжнародної допомоги, а українські інженери з «Мотор Січ» та інших компаній оновили двигуни, авіоніку та системи нічного бачення. Гелікоптери ЗСУ відіграють критичну роль у низьковисотних рейдах, евакуаціях поранених і навіть у збитті сотень російських «Шахедів» за допомогою кулеметного озброєння. Їхня тактика базується на маневреності та гранично низьких висотах польоту, що ускладнює роботу ворожих зенітних комплексів.
Армійська авіація Сухопутних військ, до якої належить більшість бойових гелікоптерів, складається з чотирьох бригад і продовжує розвиватися попри виклики війни, інтегруючи нові моделі та досвід бойового застосування.
Історія формування гелікоптерного парку ЗСУ
Після здобуття незалежності у 1991 році Україна успадкувала від СРСР величезний парк гелікоптерів — близько 900 одиниць різних типів, зокрема понад 250 ударних Мі-24. У 1994 році більшість машин передали до складу Сухопутних військ як окремий рід військ — армійську авіацію. На той час основними моделями були Мі-2 для легких завдань, Мі-8 для транспортування та Мі-24 для ударних операцій.
У мирний період флот поступово скорочувався через брак фінансування, але вже з 2014 року, під час початку бойових дій на сході, гелікоптери ЗСУ активно задіяли в Антитерористичній операції. Вони виконували тисячі вильотів, доставляли десант, наносили удари некерованими ракетами С-8 і С-13 та вели вогонь з гармат. Втрати були значними, але досвід, отриманий тоді, став основою для подальших модернізацій.
Повномасштабне вторгнення 2022 року вимагало швидкого відновлення парку. Країни-партнери передали додаткові Мі-8, а згодом — західні аналоги. Українські авіаремонтні підприємства адаптували техніку під сучасні умови, встановлюючи нові прилади навігації та захисту.
Основні моделі гелікоптерів на озброєнні
Парк ЗСУ поєднує перевірені радянські конструкції з першими західними поставками. Кожна модель має чітке призначення, а їхні технічні характеристики постійно вдосконалюються.
Ударні гелікоптери Мі-24
Мі-24, відомий як «Крокодил», залишається основним ударним гелікоптером ЗСУ. Станом на 2026 рік в армійській авіації налічується 39 одиниць різних варіантів: Мі-24В, Мі-24П та модернізовані Мі-24ПУ1. Машина оснащена двома турбовальними двигунами, броньованою кабіною та потужним озброєнням — від 30-мм гармати до керованих ракет «Штурм» або «Атака».
Мі-24 здатний нести до 8 десантників у транспортному режимі, але його головна сила — у вогневій підтримці. Модифікація ПУ1 отримала сучасніші системи прицілювання та ракети «повітря-повітря» Р-60М. Пілоти високо цінують його живучість: навіть пошкоджений, він часто повертається на базу.
Багатоцільові Мі-8 та Мі-17
Мі-8/Мі-17 — найчисленніша група, близько 77 одиниць у різних підрозділах. Варіанти Мі-8МТ, Мі-8МСБ-В та Мі-17 виконують транспортні, десантні та пошуково-рятувальні завдання. Українська модернізація від «Мотор Січ» замінила двигуни на більш потужні та економічні ТВ3-117, додала «скляну кабіну» з цифровими дисплеями та тепловізори для нічних польотів.
Ці гелікоптери можуть перевозити до 24 десантників або вантаж до 4 тонн, а за потреби — встановлювати кулемети та блоки некерованих ракет. Їхня універсальність робить машини незамінними для евакуації поранених і логістики в прифронтовій зоні.
Західні гелікоптери в лавах ЗСУ
З 2024–2025 років флот поповнився західними моделями. SA 330 Puma (8 одиниць від Португалії та Британії) — надійні багатоцільові машини з високою вантажопідйомністю. Ka-32 (6 одиниць) від Португалії використовують для пожежогасіння та транспортування. У спеціальних підрозділах ГУР МОУ з’явилися UH-60 Black Hawk (близько 3 одиниць) та Sea King для морської авіації.
Ці машини відрізняються вищою надійністю систем, сучасними засобами захисту від ракет і кращою ергономікою кабіни. Їхнє впровадження вимагає додаткової підготовки пілотів, але вже демонструє переваги в умовах сучасної війни.
Порівняльна характеристика основних моделей
Для зручності порівняння основних типів гелікоптерів ЗСУ наведено дані в таблиці. Інформація базується на відкритих джерелах станом на 2025–2026 роки.
| Модель | Тип | Кількість (приблизно) | Походження | Ключові характеристики | Озброєння |
|---|---|---|---|---|---|
| Мі-24 (В/П/ПУ1) | Ударний | 39 | СРСР / модернізація Україна | Швидкість до 335 км/год, дальність 450 км, бронювання кабіни | 30-мм гармата, ракети «Штурм», «Атака», НУРС |
| Мі-8/Мі-17 (вкл. МСБ-В) | Багатоцільовий | 77 | СРСР / модернізація Україна | Вантажопідйомність 4 т, дальність 500 км, нічне бачення | Кулемети, блоки НУРС, можливе встановлення керованих ракет |
| SA 330 Puma | Багатоцільовий | 8 | Франція / Португалія / Британія | Висока надійність, сучасна авіоніка, дальність 550 км | Кулеметне озброєння, транспортні можливості |
| Ka-32 | Багатоцільовий | 6 | Росія / передача Португалія | Коаксіальні гвинти для стабільності, вантажопідйомність 5 т | Мінімальне, переважно транспортне |
Дані таблиці взято з відкритих джерел Вікіпедії та Military Balance. Кожна модель адаптована під реалії сучасних бойових дій.
Модернізація та українські розробки
Українські підприємства, зокрема «Мотор Січ» у Запоріжжі, провели глибоку модернізацію радянської техніки. Мі-8МСБ-В отримали нові двигуни з кращою економічністю, цифрову кабіну та системи попередження про обстріл. Мі-24ПУ1 оснастили покращеними прицільними комплексами та можливістю використання сучасних ракет.
Такі оновлення підвищили живучість машин і точність ураження цілей. Пілоти відзначають, що після модернізації гелікоптери краще тримають висоту на гранично низьких рівнях — 10–30 метрів над землею, де радари противника менш ефективні.
Бойове застосування гелікоптерів ЗСУ
У сучасній війні гелікоптери ЗСУ працюють переважно на низьких висотах, уникаючи ворожих ЗРК. Вони доставляють боєприпаси, евакуюють поранених і наносять точкові удари. З серпня 2024 року армійська авіація системно застосовує машини з кулеметним озброєнням для збиття російських дронів-камікадзе «Шахед» — за рік таких цілей знищено понад 3200.
Яскраві приклади — рейди в Маріуполь на початку 2022 року, коли Мі-8 під ворожим вогнем доставляли боєприпаси та вивозили поранених. На острові Зміїний гелікоптери підтримували десантні операції. Нічні вильоти з тепловізорами стали нормою, а інтеграція з дронами-розвідниками підвищила ефективність.
Втрати, на жаль, трапляються через щільну ППО противника, але пілоти постійно вдосконалюють тактику: короткі виходи на ціль, швидкий відхід і використання рельєфу місцевості.
Тактика, виклики та перспективи розвитку
Сучасна тактика гелікоптерів ЗСУ передбачає тісну взаємодію з іншими родами військ. Машини працюють парами або четвірками, один забезпечує прикриття, другий — удар. Інтеграція систем РЕБ на базі Мі-8 допомагає глушити ворожі засоби наведення.
Головні виклики — нестача запчастин для радянських моделей та потреба в сучасних ударних гелікоптерах. У 2025 році ведуться переговори про постачання AH-1Z Viper та UH-1Y Venom від США, а компанія Bell розглядає можливість виробництва в Україні. Це могло б кардинально посилити вогневу міць армійської авіації.
Гелікоптери ЗСУ продовжують еволюціонувати, поєднуючи досвід бойових дій із технічними інноваціями. Їхня роль у захисті країни залишається ключовою, а подальше оновлення парку відкриває нові можливості для ефективного виконання завдань у складних умовах.
About the Author
