Слово «Іскандер» українці вивчили не з підручників військової справи, а з повідомлень повітряної тривоги. Балістика з цього комплексу долітає до цілі за лічені хвилини, залишаючи на реакцію часу менше, ніж потрібно, щоб спуститися в укриття з дев’ятого поверху. Саме тому розуміння того, як працює ця зброя, перестало бути темою для вузьких спеціалістів — воно стало частиною щоденної безпеки мільйонів людей.
Оперативно-тактичний ракетний комплекс 9К720 «Іскандер» (за класифікацією НАТО — SS-26 Stone) — одна з головних ударних систем російської армії у війні проти України. Він запускає і балістичні, і крилаті ракети, може нести як звичайну, так і тактичну ядерну боєголовку, а його пускові установки полюють на українські міста з території росії, Криму та, на початку вторгнення, білорусі.
Розберемо детально: звідки взявся цей комплекс, які ракети він використовує, чому його так складно перехоплювати навіть системами Patriot і скільки таких ракет ворог здатен виробляти станом на 2026 рік.
Історія створення: спадкоємець знищеної «Оки»
Корені «Іскандера» сягають кінця холодної війни. Радянський комплекс «Ока» (9К714) потрапив під Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності 1987 року і пішов під ніж. Конструкторське бюро машинобудування в Коломні майже одразу, з 1988 року, почало розробку заміни, яка формально вписувалася б у дозволену дальність до 500 кілометрів. Публічно новий комплекс показали 1999 року, а серійне виробництво стартувало 2005-го.
Назву система отримала на честь Олександра Македонського — Іскандером його називали на Сході. Іронія в тому, що великий полководець здобував славу в наступальних походах, а його «тезка» у XXI столітті здебільшого працює по житлових кварталах, лікарнях та енергетиці. Комплекс замислювався як інструмент швидкого знищення ключових військових цілей у тилу противника: штабів, аеродромів, складів, систем ППО. Війна проти України показала, що список цілей у росії значно ширший і цинічніший.
Будова комплексу: не лише ракета
«Іскандер» — це не одна машина, а ціла бойова система. До складу дивізіону входить кілька типів техніки, кожен зі своєю роллю:
- самохідна пускова установка на шасі МЗКТ, яка несе дві ракети та може стріляти з будь-якого підготовленого майданчика;
- транспортно-заряджальна машина з краном і ще двома ракетами для швидкого перезарядження;
- командно-штабна машина, що отримує цілевказання та керує пуском;
- машини регламентно-технічного обслуговування та підготовки інформації;
- пункт життєзабезпечення екіпажів.
Така архітектура робить комплекс надзвичайно мобільним: після пуску установка залишає позицію за лічені хвилини й розчиняється на місцевості. Саме тому полювання на пускові «Іскандери» — одне з найскладніших завдань для української розвідки та далекобійних засобів ураження, хоча успішні приклади є: ще навесні 2022 року на Чернігівщині було знищено ворожий дивізіон, який обстрілював мирне населення.
Іскандер-М, Іскандер-К та Іскандер-Е: у чому різниця
Під однією назвою ховаються фактично різні види озброєння. Іскандер-М стріляє квазібалістичною ракетою 9М723, яка летить не по класичній передбачуваній дузі, а маневрує на траєкторії, тримаючись на висотах до 50 кілометрів. Іскандер-К — це та сама пускова установка, але з крилатими ракетами типу 9М728/9М729 (Р-500), які притискаються до землі й огинають рельєф, наче наземний аналог «Калібра». Іскандер-Е — експортна версія з урізаною до 280 кілометрів дальністю.
| Параметр | Іскандер-М (9М723) | Іскандер-К (9М728) | Іскандер-Е |
| Тип ракети | квазібалістична | крилата | балістична (експорт) |
| Дальність | до 500 км | до 500 км (заявлено) | до 280 км |
| Маса бойової частини | близько 480–700 кг | близько 480 кг | 480 кг |
| Профіль польоту | висоти до 50 км, маневри | малі висоти, огинання рельєфу | балістична траєкторія |
| Час підльоту (~400 км) | кілька хвилин | десятки хвилин | кілька хвилин |
Дані: Defense Express, відкриті довідкові матеріали Повітряних сил ЗСУ.
Бойові частини теж бувають різні: осколково-фугасні, касетні, проникаючі для ураження захищених об’єктів. Окрема загроза полягає в тому, що «Іскандер» сертифікований як носій тактичної ядерної зброї — саме ці комплекси росія розмістила, зокрема, в білорусі як інструмент ядерного шантажу.
Застосування проти України: хроніка терору
З перших годин повномасштабного вторгнення «Іскандери» били по аеродромах, складах і вузлах зв’язку, а дуже швидко — і по суто цивільних об’єктах. Уже 27 лютого 2022 року ракетами з території білорусі було атаковано аеропорт у Житомирі, а за перші три тижні війни росія випустила по Україні понад 300 ракет типу «Іскандер» і «Калібр». Далі були удари, які стали символами російських воєнних злочинів: атака на Краматорськ 27 червня 2023 року, що забрала життя щонайменше дев’ятьох людей у піцерії, удар по будівлі Кабінету Міністрів у Києві у вересні 2025 року, систематичні атаки на енергетику.
Логіка застосування проста й страшна водночас. Балістична ракета 9М723 розганяється до швидкості понад два кілометри за секунду, тож від моменту пуску з Брянщини чи Криму до прильоту у велике місто минає лише кілька хвилин. Саме тому сигнал про загрозу балістики — це випадок, коли рахунок іде на секунди, і правило «двох стін» може реально врятувати життя.
Тут варто перейти на спокійну, технічну мову, бо тема обросла міфами. Квазібалістична траєкторія 9М723 означає, що ракета не летить по простій, легко прогнозованій дузі: вона маневрує, а на кінцевій ділянці може виконувати різке піке. Система Patriot перехоплює балістичні цілі, вираховуючи точку зустрічі протиракети з ціллю, і кожен маневр змушує перераховувати це рішення в умовах жорсткого дефіциту часу. Додатково ракета здатна відстрілювати радіолокаційні пастки, які створюють хибні цілі для радара.
Восени 2025 року Financial Times із посиланням на українських і західних посадовців повідомила про модернізацію «Іскандерів» та «Кинджалів»: ракети почали поводитися інакше на термінальній ділянці, різко змінюючи курс перед ціллю. Статистика це підтвердила болісно: якщо в серпні 2025 року рівень перехоплення балістики сягав 37%, то у вересні він обвалився до 6%. Водночас частина експертів, зокрема норвезький дослідник Фабіан Гофманн, наголошує: ідеться не стільки про фізичну переробку ракети, скільки про перепрограмування траєкторії — крутіше піке скорочує вікно для перехоплення. Є й простіші пояснення: росія часто б’є по цілях, які взагалі не прикриті Patriot, а Україні хронічно бракує протиракет PAC-3 MSE, яких на одну балістичну ціль штатно витрачається дві, а часом і до чотирьох.
Скільки «Іскандерів» має росія у 2026 році
Питання запасів — ключове для розуміння масштабу загрози. За оцінками, які лунали на початку 2026 року, російські заводи виробляють близько 60 балістичних ракет «Іскандер-М» на місяць, а річні потужності аналітики оцінюють у діапазоні 500–700 одиниць разом із «Кинджалами». Радник міністра оборони України Сергій «Флеш» Бескрестнов у червні 2026 року зазначав, що збиті 9М723 здебільшого датовані 2025 роком випуску, а постійний резерв ворога може становити щонайменше 180–250 ракет. Тобто стріляти щодня росія не може — її стримують саме виробничі ліміти, а не добра воля.
Як Україна протидіє цій загрозі
Боротьба з «Іскандерами» ведеться на кількох рівнях одночасно, і кожен із них важливий:
- активна протиракетна оборона — батареї Patriot із протиракетами PAC-3, єдині в українському арсеналі, здатні працювати по балістиці;
- ураження пускових установок, складів ракет і заводів-виробників далекобійними дронами та ракетами;
- розвідка й раннє виявлення пусків, що дає містам дорогоцінні хвилини попередження;
- тиск на ланцюги постачання — значна частина електроніки в ракетах залежить від імпортних компонентів, які росія добуває в обхід санкцій.
Кожен із цих напрямів сам по собі проблеми не вирішує, але разом вони працюють як система. Знищена пускова установка — це мінус дві ракети в залпі та місяці на відновлення підрозділу. Удар по заводу — це просідання місячного виробництва. А кожен додатковий дивізіон Patriot із достатнім боєкомплектом — це десятки врятованих життів у конкретному місті. Досвід України фактично став світовим полігоном протиборства балістики й протиракетної оборони, і за цим протистоянням уважно стежать усі армії планети.
«Іскандер» — це холодна інженерна досконалість, поставлена на службу терору. Комплекс справді технічно сильний: мобільний, швидкий, маневрений, із дальністю до 500 кілометрів і можливістю нести ядерний заряд. Але його історія у війні проти України — це передусім історія зруйнованих будинків, атакованих лікарень і вбитих цивільних, а не «високоточних ударів по військових цілях», про які звітує російська пропаганда. Розуміння можливостей і обмежень цієї зброї потрібне не для захоплення нею, а для тверезої оцінки загрози: ворог має обмежені запаси, його ракети можна збивати, а пускові установки та заводи — знищувати. Що більше світ дає Україні засобів ППО і далекобійної зброї, то швидше слово «Іскандер» повернеться туди, де йому місце, — у довідники з історії воєн.
About the Author
