КН-23 ракета, офіційно відома в Північній Кореї як Hwasong-11Ga, — це твердопаливна тактична балістична ракета малої дальності з квазібалістичною траєкторією та можливістю активних маневрів у щільних шарах атмосфери. Вона поєднує мобільність пускових установок, значну бойову частину та складну для прогнозування траєкторію, що робить її ефективним інструментом для ураження як військових, так і цивільних об’єктів на відстані до 690 кілометрів і більше.
З 2024 року ці ракети масово постачаються з КНДР до Росії та застосовуються проти українських міст. Ранні партії демонстрували певні технічні недоліки, однак подальші партії та російські доопрацювання суттєво підвищили їхню точність і живучість.
У 2025–2026 роках Північна Корея представила модернізовані варіанти з касетними бойовими частинами та гіперзвуковим планеруючим елементом, а виробництво нарощує темпи — на заводах уже стоять у черзі десятки готових до спорядження ракет.
Історія створення КН-23 ракети
Роботи над КН-23 ракетою активізувалися близько 2018 року на заводі February 11 Plant. Північнокорейські конструктори прагнули створити мобільну, твердопаливну альтернативу старим рідинним ракетам типу Hwasong-5/6, які вимагали тривалої підготовки до пуску. Твердопаливний двигун дозволив скоротити час від отримання команди до старту до лічених хвилин — критична перевага в умовах сучасного бою.
Перші публічні випробування відбулися в липні 2019 року. Ракета показала здатність летіти на низькій апогеї близько 50 кілометрів і долати відстані, що значно перевищували показники попередніх систем. У наступні роки КН-23 регулярно з’являлася на парадах у Пхеньяні, а в 2021 році її запускали навіть з залізничної платформи — це підкреслило гнучкість носіїв.
Зовні КН-23 нагадує російський «Іскандер-М», тому її іноді називають «корейським Іскандером». Проте відмінності суттєві: діаметр двигуна більший, конструкція адаптована під північнокорейські технологічні можливості та доступні компоненти. Багато елементів системи наведення та керування, як з’ясували пізніше українські та міжнародні експерти, походять з різних країн світу — від США та Німеччини до Японії та Китаю.
Технічні характеристики та конструкція КН-23 ракети
КН-23 — одноступенева твердопаливна ракета з аеродинамічними стабілізаторами та керованими сопловими лопатями для векторування тяги. Така схема забезпечує як балістичний політ, так і активне керування на кінцевій ділянці траєкторії. Для початківців важливо зрозуміти: на відміну від класичної балістичної ракети, яка летить по високій передбачуваній дузі, КН-23 може «пригнутися» нижче, сховатися за радіогоризонтом і в останній момент змінити курс.
| Параметр | КН-23 (Hwasong-11Ga) | Іскандер-М | Коментар |
|---|---|---|---|
| Довжина | 8,7–9,8 м | 7,4 м | Більша жорсткість конструкції для маневрів |
| Діаметр | 1,1 м | ~0,92 м | Більший двигун, вища потенційна тяга |
| Маса | ~3415 кг | ~3800 кг | Порівнянна, але ефективніше використання маси в КН-23 |
| Боєголовка | 500 кг (до 1000+ кг) | 400–480 кг | Важча бойова частина в корейській ракеті |
| Дальність (з ~500 кг БЧ) | 450–690 км (з маневрами до 800+ км) | ~500 км | КН-23 ефективно подовжує дальність аеродинамічними прийомами |
| Траєкторія | Квазібалістична з активними маневрами | Квазібалістична | Обидві складні для ППО, КН-23 має ширший діапазон горизонтальних зміщень |
| Точність (CEP) | 35–200 м (покращено Росією) | 5–30 м (з модернізаціями) | Російські доопрацювання значно підвищили точність КН-23 |
Дані узгоджено з відкритими джерелами та звітами експертів. Бойова частина може бути унітарною, касетною або ядерною. Пускові установки — колісні 8×8 і 10×10, залізничні платформи, іноді згадуються гусеничні варіанти. Така різноманітність носіїв ускладнює виявлення та знищення ракетного потенціалу супротивника.
Квазібалістична траєкторія та маневреність КН-23 ракети
Найцікавіша технічна особливість КН-23 — здатність виконувати складні маневри після вигоряння двигуна. Керовані соплові лопаті та аеродинамічні поверхні дозволяють ракеті не просто падати по балістичній кривій, а активно змінювати курс, висоту та швидкість у щільних шарах атмосфери.
У симуляціях, проведених незалежними дослідниками, КН-23 демонструвала можливість горизонтальних зміщень до 175 кілометрів при одночасному подовженні дальності. Ракета може летіти по «пригніченій» траєкторії з апогеєм лише 20–60 кілометрів, виконувати «підйом» для збільшення дальності за рахунок аеродинамічної підйомної сили, а також комбінувати вертикальні та горизонтальні маневри. Це робить прогнозування точки падіння значно складнішим для систем протиракетної оборони.
Для систем ППО це означає, що час на реакцію скорочується, а ймовірність успішного перехоплення падає — ракета ніби зникає з поля зору радара і з’являється вже над ціллю з несподіваного напрямку.
На кінцевій ділянці КН-23 може виконувати круті «піке» або «підйоми», що додатково ускладнює роботу зенітних комплексів. Російські фахівці, отримавши доступ до ракет, допомогли вдосконалити систему наведення та підвищити живучість — точність помітно зросла порівняно з першими партіями 2024 року.
Сучасні варіанти та випробування 2025–2026 років
У жовтні 2025 року на виставці Defense Development-2025 у Пхеньяні Північна Корея представила Hwasong-11Ma — варіант КН-23 з гіперзвуковим планеруючим бойовим блоком. Новий носовий відсік з підйомними поверхнями дозволяє ракеті виконувати низьковисотний планеруючий політ на гіперзвукових швидкостях, ще більше ускладнюючи перехоплення Patriot та THAAD.
У квітні 2026 року КНДР провела випробування КН-23 з касетною бойовою частиною. За заявами північнокорейських ЗМІ, ракета здатна «знищити дощенту» площу 6,5–7 гектарів. Це суттєво підвищує ефективність проти скупчень техніки, аеродромів та складів. Росія також активно інтегрує касетні елементи та вдосконалює інші аспекти боєкомплекту.
Виробництво КН-23 нарощують. У 2025–2026 роках Кім Чен Ин особисто інспектував заводи, де в черзі на спорядження стояли десятки, а за деякими оцінками — сотні ракет. Це свідчить про стратегічний пріоритет: КН-23 стає основним експортним та бойовим продуктом північнокорейського ракетного комплексу.
Застосування КН-23 ракети у війні проти України
Перші підтверджені пуски КН-23 по українських містах відбулися на початку січня 2024 року — зокрема, по Харкову. Деякі ракети ранніх партій руйнувалися в повітрі через конструктивні недоліки, однак з часом якість стабілізувалася. Росія отримала сотні таких ракет і продовжує їх інтегрувати у свої удари.
Уламки, зібрані українськими фахівцями, виявили понад 90 іноземних компонентів у системах керування та наведення — від американських, німецьких, японських та нідерландських виробників. Це яскравий приклад того, як глобальні ланцюжки постачань, попри санкції, продовжують живити північнокорейську ракетну програму.
Кожна така ракета, що досягає житлового кварталу, залишає за собою не лише зруйновані будівлі, а й зламані долі людей — родини, які втратили дім за лічені секунди, діти, які вперше відчули страх повітряної тривоги як постійну реальність.
Попри вдосконалення, КН-23 залишається зброєю терору: її точність усе ще поступається найсучаснішим російським зразкам, а масові удари по цивільній інфраструктурі несуть переважно психологічний та гуманітарний ефект.
Глобальні наслідки та виклики КН-23 ракети
Поширення КН-23 та її варіантів створює кілька рівнів загроз. Для України та Європи це означає появу ще одного типу високоточної балістичної зброї в арсеналі Росії, здатної обходити частину існуючих систем ППО. Для Південної Кореї та регіону — посилення північнокорейського ракетного потенціалу, що охоплює всю територію півострова.
Технологічне співробітництво між Москвою та Пхеньяном прискорює модернізацію північнокорейських систем: Росія передає досвід експлуатації та доопрацювання, а КНДР — готові ракети та боєприпаси. Це порочне коло, яке посилює напругу на Корейському півострові та в Європі одночасно.
Масштаби виробництва в КНДР продовжують зростати, і це створює нові виклики для глобальної системи експортного контролю та санкцій. КН-23 вже не просто експериментальна розробка — це серійна, бойово випробувана зброя, яка активно змінює баланс сил у регіональних конфліктах.
About the Author
