Київське небо вже понад чотири роки бачить, як з-під крила МіГ-29 зривається довгаста білосніжна стріла з характерним металевим клацанням катапультного пристрою — і за лічені секунди перетворюється на смертельну загрозу для російських літаків та крилатих ракет. Ця стріла — Р-27, ракета з біографією завдовжки понад пів століття, яка несподівано для багатьох стала одним із головних аргументів української винищувальної авіації у війні з російським агресором.
Її розробляли наприкінці 1970-х як уніфіковану зброю для МіГ-29 і Су-27, серійне виробництво розгорнули на київському заводі імені Артема, а сьогодні саме ДАХК “Артем” залишається світовим центром компетенцій з її випуску. Парадокс історії: ракета, яку проєктували в радянському Підмосков’ї, тепер працює проти своїх же винахідників.
Розбираємось, чим Р-27 цікава з технічної точки зору, які її модифікації, чому вона досі залишається затребуваною на світовому ринку та яку роль відіграє у захисті українського неба у 2026 році.
Що таке Р-27 і чому вона важлива для України
Р-27 (за натівською класифікацією — AA-10 Alamo) — це керована авіаційна ракета класу “повітря-повітря” середньої дальності. Її проєктували наприкінці 1970-х під керівництвом П. П. Дементьєва та В. Т. Корсакова як основне озброєння винищувачів четвертого покоління МіГ-29 і Су-27. Уніфікація була принциповою: одна базова конструкція, але два варіанти двигунів та змінні головки самонаведення.
На озброєння ракету ухвалили у 1987 році у варіантах Р-27ЕР та Р-27ЕТ з подовженим корпусом і збільшеною дальністю пуску. Виробництво розгорнули одразу на двох майданчиках — у Москві (КБ “Вимпел”) та Києві (завод імені Артема, який нині відомий як ДАХК “Артем”). Кияни виконували кінцеве збирання виробу 1101 — комплектацію головної частини двигуном і бойовою частиною.
Після здобуття Україною незалежності київський “Артем” зберіг повний цикл випуску цих ракет, і саме він став ключовим експортером Р-27 на світовому ринку — попри те, що формальним розробником залишалася російська сторона. Це створило цікаву геополітичну колізію, яка повною мірою розкрилася після 2014 року.
Технічні характеристики та принцип роботи
Р-27 має модульну трисекційну архітектуру: апаратурний блок з головкою самонаведення в носовій частині, відсік з бойовою частиною та радіопідривачем, далі — твердопаливний двигун із трьома силовими вузлами підвіски. Така конструкція дозволяє відносно швидко перекомпоновувати ракету під різні бойові задачі — наприклад, замінювати інфрачервону головку на радіолокаційну.
Один із найцікавіших технічних рішень — управління через диференціальне відхилення рулів без класичних елеронів. Рулі розташовані поблизу аеродинамічного фокуса, що забезпечує безпосереднє керування підйомною силою. Простіше кажучи, ракета може різко змінювати траєкторію без втрати швидкості — це критично важливо для перехоплення маневрених цілей з перевантаженням до 8g.
Р-27 здатна перехоплювати повітряні цілі, що летять зі швидкостями до 3500 км/год, у діапазоні висот від 20 метрів до 25 кілометрів — від низько летячих крилатих ракет до висотних розвідників.
Залежно від модифікації застосовують один з двох двигунів: однорежимний (діаметр 230 мм, довжина 1500 мм) або дворежимний “Е”-варіант (260 мм та 2200 мм відповідно). Саме збільшений у 2-2,5 раза запас палива дворежимного двигуна дав ракетам Р-27ЕР та Р-27ЕТ ту саму дальність пуску до 95 кілометрів, яку сьогодні цінують українські льотчики.
Модифікації Р-27 та їхні особливості
Сімейство Р-27 — це не одна ракета, а ціла лінійка варіантів, побудованих за модульним принципом. Розглянемо основні модифікації виробництва ДАХК “Артем”, які зараз перебувають на озброєнні чи постачаються на експорт.
| Модифікація | Тип головки самонаведення | Дальність пуску | Призначення |
| Р-27Р1 | Напівактивна радіолокаційна | 0,5–60 км | Базовий варіант для МіГ-29/Су-27 |
| Р-27ЕР1 | Напівактивна радіолокаційна | 0,5–95 км | Подовжений варіант великої дальності |
| Р-27Т1 | Пасивна теплова (інфрачервона) | до 50 км | “Вистрілив і забув” — для близького бою |
| Р-27ЕТ1 | Пасивна теплова | до 90 км | Подовжений тепловий варіант |
| Р-27П1 / ЕП1 | Пасивна радіолокаційна | 72 / 110 км | Проти джерел радіоперешкод |
Джерело даних: ДАХК “Артем”, Defense Express.
Радіолокаційні версії “Р” наводяться за двоетапною схемою: на основній ділянці польоту ракета летить за командами інерціальної системи з радіокорекцією від бортової РЛС літака-носія, а на відстані близько 25 кілометрів до цілі переходить у режим самонаведення. Це й була та сама революційна для радянського авіапрому ідея, яка дозволила збільшити дальність пуску у 2-2,5 раза.
Теплові модифікації “Т” мають принцип “вистрілив і забув” — пасивна інфрачервона головка 36-Т працює на двох спектральних каналах і може захоплювати ціль з відстані до 50 кілометрів ще до пуску. Це робить такі ракети особливо ефективними проти маневрених цілей, але вимагає попереднього виявлення теплової сигнатури літака противника.
Українізація Р-27: нова теплова головка ГСН-203Т
Після 2014 року перед українським оборонним комплексом постала надскладна задача: продовжувати випуск Р-27, але без жодного російського компонента. Найбільш чутливим був контракт з ВПС Індії на постачання ракет з індексом “ЕТ1” — без імпортозаміщення тепловової головки, радіопідривача “Стриж” та блоку автопілота “БУ-72” виконати замовлення стало неможливо.
Київська компанія “Радіонікс” взялася за створення повністю української інфрачервоної головки самонаведення нового покоління — ГСН-203Т. Її розробляли близько трьох років, і результат вийшов справді вражаючим. За словами директора “Радіонікса” Станіслава Зав’ялова, нова головка забезпечує дальність захоплення типової цілі на зустрічному курсі до 30 кілометрів, а на догоні — близько 90 кілометрів.
Цілі типу Су-27 у задню півсферу нова ГСН-203Т виявляє на дальності близько 90 км — це перевищує можливості штатних оптико-локаційних станцій винищувачів МіГ-29 і Су-27.
У 2021 році президент ДАХК “Артем” Володимир Зімін офіційно заявив, що підприємство здатне виробляти Р-27 повністю без російських комплектуючих. Підприємство має класичних партнерів — Алжир, Індію, Болгарію (де виконує ремонт ракет з арсеналу країни), а нові експортні ринки росту — Бангладеш та Індонезія.
Бойове застосування Р-27 у війні проти Росії
Перший задокументований випадок бойового застосування Р-27 проти України стався ще 16 липня 2014 року, коли російський МіГ-29 порушив повітряний простір нашої країни і з відстані 35-40 кілометрів запустив ракету Р-27Т по українському Су-25. Ракета влучила в сопло двигуна штурмовика поблизу Амвросіївки на Донеччині — пілот зумів здійснити аварійну посадку та евакуюватися. Тоді ще мало хто думав, що ця сама ракета через десять років стане одним з основних засобів української винищувальної авіації.
Після початку повномасштабного вторгнення Р-27 масово застосовуються українськими МіГ-29 і Су-27 для перехоплення російських крилатих ракет та літаків. Особливо ефективними виявилися варіанти Р-27ЕР1 та Р-27ЕТ1 з дальністю пуску до 95 км — їх використовують у складі модернізованих МіГ-29МУ1, які мають збільшену на 20% дальність виявлення цілей (до 100 км у передній півсфері).
Втім, війна виявила і слабкості ракети. Російські ударні безпілотники типу “Шахед” мають малу теплову та радіолокаційну сигнатуру — головки Р-27 захоплюють їх лише з невеликих дистанцій. 12 жовтня 2022 року льотчик 204-ї бригади Вадим Ворошилов із позивним “Карая” був змушений настільки близько підійти до БПЛА для його ураження, що уламки збитого апарата та власної ракети пошкодили його МіГ-29 — пілоту довелося катапультуватися.
Експортний потенціал та майбутнє ракети
Попри радянське походження, Р-27 залишається одним із найкомерційно успішних українських оборонних продуктів. У різні роки ДАХК “Артем” поставив:
- в Малайзію — 131 ракету Р-27Р у період 1994-2010 років
- в Індію — 448 ракет різних модифікацій (Р-27Р, ЕР, ЕТ) у 1994-2010 роках, плюс контракт 2013 року на 400 ракет вартістю 246 млн доларів
- на ремонт у Болгарію — обслуговування арсеналу країни
- в Алжир, Бангладеш, Індонезію — поточні та перспективні постачання
Контракти з Індією залишаються ключовим джерелом валютних надходжень для київського підприємства. Сам Володимир Зімін свого часу назвав Р-27 “коровою-годувальницею” “Артему” — і цей вислів цілком відображає реальне значення ракети для української оборонної промисловості. Експортна виручка фінансує оновлення виробництва та розробку нових зразків.
У 2025 році стало відомо про спільну розробку ДАХК “Артем” з польськими партнерами зенітно-ракетного комплексу на базі ракети Р-27. Це принципово новий вектор використання — переведення авіаційної ракети у наземну систему ППО. Аналогічний шлях вже пройшла Індія зі своїм комплексом SAMAR-2 на основі Р-27ЕТ, який має дальність ураження до 20 кілометрів і пройшов випробування у лютому 2023 року.
Паралельно у вересні 2024 року стало відомо, що США спільно з Україною працюють над повноцінною заміною радянським системам С-300 та авіаційним ракетам Р-27 — це непрямо свідчить про те, що літаки радянського зразка ще тривалий час залишатимуться у строю Збройних Сил України, а отже й попит на Р-27 не зникне ще принаймні десятиліття.
Р-27 проти AIM-120 AMRAAM: чесне порівняння
З появою західних винищувачів F-16 в українському небі логічним стало питання: як Р-27 виглядає на тлі американської AIM-120 AMRAAM, яка вважається золотим стандартом ракет середньої дальності серед країн НАТО?
Принципова відмінність полягає у типі наведення. AIM-120 має повноцінну активну радіолокаційну головку — після пуску їй не потрібне підсвічування цілі з носія, реалізовано той самий принцип “вистрілив і забув”. Р-27 у базових радіолокаційних варіантах потребує постійного підсвічування цілі бортовою РЛС літака — це обмежує маневр пілота після пуску. Хоча Р-27ЕР досягає дальності 95 км проти 70-180 км у різних версій AIM-120, ефективна дальність у динамічному повітряному бою у обох ракет приблизно зіставна — близько 40-50 кілометрів для базових модифікацій.
Втім, теплова Р-27ЕТ1 з новою ГСН-203Т у певних сценаріях має навіть перевагу — пасивне наведення робить її непомітною для систем попередження противника про опромінення, а зростаюча українська адаптація під сучасні цілі додає їй другого дихання.
Парадокс української оборонної історії: ракета з радянським корінням, яку колись створювали проти країн НАТО, тепер захищає українське небо від російської агресії, а її виробництво стало одним з небагатьох прикладів повного імпортозаміщення в українському ОПК. Кожен пуск Р-27 з-під крила українського МіГ-29 — це не лише про збиту російську крилату ракету. Це про здатність країни взяти найкраще зі складної спадщини й перетворити її на власну силу. І саме в цьому, мабуть, головна цінність цієї ракети — не у кілометрах дальності та не у швидкості 3500 км/год, а у факті, що Україна нею володіє повністю самостійно.
About the Author
