Ракета «Сармат», або РС-28 за російським позначенням, — це важка міжконтинентальна балістична ракета шахтного базування, розроблена як пряма заміна радянській Р-36М2 «Воєвода». Заявлена дальність польоту до 18 тисяч кілометрів у поєднанні з корисним навантаженням близько 10 тонн дозволяє їй нести від десяти важких ядерних боєголовок до гіперзвукових плануючих блоків «Авангард» або комбінацію з засобами протидії. Станом на середину 2026 року після успішного випробувального пуску в травні перший ракетний полк планують поставити на бойове чергування до кінця року.
Ця триступенева рідинна система вирізняється не лише габаритами — довжина понад 35 метрів і стартова маса 208 тонн, — а й інженерними рішеннями, спрямованими на подолання сучасних систем протиракетної оборони. Коротка активна ділянка польоту, можливість вибору траєкторії через Південний полюс, маневруючий розгінний блок та велика кількість хибних цілей створюють багатошаровий виклик для будь-якої системи перехоплення. Для фахівців «Сармат» — це еволюція концепції важких МБР з акцентом на гнучкість бойового оснащення та тривале зберігання в шахтах.
Для ширшої аудиторії ракета символізує масштабні зусилля з оновлення стратегічних ядерних сил: кожна тонна корисного навантаження, кожен маневр у космосі та кожна секунда підготовки до пуску мають пряме значення для балансу стримування. Програма тривала понад десятиліття, пережила технічні невдачі та зовнішні обмеження, але продовжує рух до практичного розгортання.
Історія розробки: від ескізів до польотних випробувань
Роботи над новою важкою МБР розпочалися в 2000-х роках у Державному ракетному центрі імені академіка В. П. Макеєва. Головним завданням стало створення наступника «Воєводи», яка досягла межі експлуатаційного ресурсу. Контракти на розробку уклали на початку 2010-х, а до 2011 року завершили етап науково-дослідних робіт.
Двигуни першої ступені — модернізовані агрегати сімейства РД-264/РД-274 — пройшли стендові випробування в 2016 році. Перші скидні випробування з шахти на космодромі Плесецьк відбулися в 2017–2018 роках: початкові пуски виявили технічні недоліки, наступні — підтвердили працездатність системи виштовхування та запалювання двигунів. Повноцінний перший льотний пуск відбувся 20 квітня 2022 року з Плесецька на полігон Кура.
Подальші випробування проходили нерівномірно. У 2024 році один з пусків завершився руйнуванням шахтної установки, у листопаді 2025 року зафіксовано відхилення від курсу та падіння неподалік від стартової позиції. 12 травня 2026 року командування Ракетних військ стратегічного призначення доповіло про успішний пуск, який виконав усі поставлені завдання. Це випробування стало ключовим для переходу до етапу розгортання.
Серійне виробництво налагодили на Красноярському машинобудівному заводі. Ракети почали надходити до 62-ї ракетної дивізії в Ужурі та 13-ї дивізії в Домбаровському. Шахтні пускові установки модернізують: встановлюють нові командні пункти, посилюють захист периметра.
Конструкція та технічні особливості
«Сармат» — триступенева рідинна ракета з висококиплячим паливом, що зберігається в баках десятиліттями без додаткової заправки. Така схема забезпечує високу готовність до пуску та дозволяє досягти значної стартової маси. Двигуни першої ступені розвивають тягу, достатню для виведення на траєкторію важкого корисного навантаження.
Запуск здійснюється за схемою «холодного старту». Потужний пороховий акумулятор тиску виштовхує ракету з шахти на висоту 2–3 метри, після чого вмикаються основні двигуни. Це рішення захищає шахту від пошкодження гарячими газами та дозволяє використовувати існуючі або злегка модернізовані пускові установки.
Система наведення комбінована: інерціальна платформа доповнюється сигналами ГЛОНАСС та астрономічним коректором. Розгінний блок (бойова ступінь) здатний маневрувати в космосі, розводити боєголовки по індивідуальних траєкторіях та випускати хибні цілі з тепловими та радіолокаційними характеристиками, близькими до реальних.
| Параметр | Значення | Пояснення |
|---|---|---|
| Довжина (з головною частиною) | 35,3–35,5 м | Залежить від типу бойової частини |
| Діаметр | 3 м | Оптимальний для шахтного базування |
| Стартова маса | 208,1 т | Одна з найважчих МБР у світі |
| Корисне навантаження | до 10 т | Визначає гнучкість бойового оснащення |
| Кількість ступенів | 3 (рідинне паливо) | Висока енергетика та тривале зберігання |
| Максимальна дальність | до 18 000 км (балістична) | Заявлена можливість суборбітальних траєкторій |
Ці характеристики роблять «Сармат» унікальним інструментом для доставки великої маси на міжконтинентальні відстані. Рідинне паливо, попри складність поводження, забезпечує перевагу в енергетиці порівняно з твердопаливними аналогами при збереженні тривалого чергування в шахті.
Найважливіша особливість «Сармата» — здатність нести до 10 тонн корисного навантаження, що відкриває широкий спектр конфігурацій від масованого удару десятками боєголовок до застосування гіперзвукових плануючих блоків.
Розгінний блок розводить елементи бойової частини по індивідуальних траєкторіях. Кожна боєголовка має власну систему наведення та невеликі двигуни корекції. Разом з реальними цілями викидаються хибні, оснащені тепловими екранами, генераторами плазми та модулями радіоелектронної боротьби.
Варіанти оснащення:
- До 10 важких боєголовок потужністю близько 750 кт кожна.
- До 15–16 легших боєголовок індивідуального наведення.
- До трьох гіперзвукових плануючих блоків «Авангард» (Yu-71), що маневрують в атмосфері на швидкостях Mach 5–15.
- Комбінація бойових блоків з великою кількістю хибних цілей.
Гіперзвуковий блок «Авангард» вирізняється не лише швидкістю, а й здатністю виконувати енергійні маневри в щільних шарах атмосфери, ускладнюючи прогнозування точки перехоплення. Це якісно новий елемент у порівнянні з класичними балістичними боєголовками.
Траєкторії польоту та подолання систем ПРО
Класична балістична траєкторія «Сармата» вже сама по собі складна для перехоплення через високу швидкість на кінцевій ділянці та короткий час активної фази. Додаткові можливості надає вибір траєкторії через Південний полюс. Такий маршрут довший, але оминає основні райони розміщення американських радарів та перехоплювачів, орієнтованих на північний напрямок.
Коротка активна ділянка зменшує час, протягом якого супутники інфрачервоного стеження можуть фіксувати пуск. Маневри розгінного блоку в космосі та випуск хибних цілей створюють «рої» цілей, серед яких реальні боєголовки важко ідентифікувати. Гіперзвукові блоки «Авангард» додають атмосферний маневр на кінцевому етапі.
Шахтні установки можуть оснащуватися комплексом активного захисту типу «Мозир» — системою, що формує хмару вражаючих елементів для перехоплення боєголовок, що наближаються. Хоча розвиток оригінального комплексу мав паузи, концепція локального захисту шахт залишається актуальною.
Порівняння з попередником — Р-36М2 «Воєвода»
«Сармат» успадкував концепцію важкої шахтної МБР, але перевершує попередника за низкою параметрів.
| Параметр | Р-36М2 «Воєвода» | РС-28 «Сармат» |
|---|---|---|
| Стартова маса | близько 211 т | 208,1 т |
| Корисне навантаження | до 8,8 т | до 10 т |
| Дальність | до 16 000 км | до 18 000 км (заявлена) |
| Кількість боєголовок (максимум) | до 10 | до 10–16 + варіанти з «Авангард» |
| Тип пуску | холодний | холодний (модернізований) |
| Здатність до маневру бойової частини | обмежена | розвинена (включаючи гіперзвукові блоки) |
Перевага в корисному навантаженні та гнучкості бойового оснащення дозволяє «Сармату» ефективніше насичувати системи оборони або застосовувати нові типи бойових блоків. При цьому ракета зберігає сумісність з існуючою інфраструктурою шахт після їх модернізації.
Поточний статус та плани розгортання станом на 2026 рік
Успішний випробувальний пуск 12 травня 2026 року став вирішальним етапом: командування РВСН заявило про виконання всіх завдань і готовність переходити до постановки першого полку на бойове чергування до кінця року в Ужурській дивізії.
Шахти в Ужурі та Домбаровському пройшли або завершують модернізацію. Перші серійні ракети вже доставлені до місць дислокації. Повномасштабне розгортання планується поступовим — спочатку один полк, потім розширення на інші підрозділи.
Програма демонструє стійкість до технічних невдач та зовнішніх обмежень. Кожен новий пуск уточнює характеристики та відпрацьовує взаємодію з наземними системами управління.
Роль у стратегічних ядерних силах Росії
«Сармат» доповнює інші компоненти ядерної тріади — підводні човни з балістичними ракетами «Булава» та стратегічні бомбардувальники Ту-160М і Ту-95МС. Важка наземна МБР забезпечує високу готовність до відповідного удару та можливість нанесення удару по цілях у будь-якій точці планети.
Гнучкість бойового навантаження дозволяє адаптувати конфігурацію під конкретні сценарії: масований прорив оборони великою кількістю боєголовок або точковий удар гіперзвуковими блоками. Це інструмент, покликаний зберігати паритет у умовах розвитку систем протиракетної оборони.
Модернізація шахтних комплексів, оновлення систем зв’язку та бойового управління тривають паралельно з випробуваннями самої ракети. Кожен елемент — від двигуна до алгоритмів розведення боєголовок — проходить перевірку на надійність і стійкість до зовнішніх впливів.
Інженерні рішення, закладені в «Сармат», відображають багаторічний досвід створення важких рідинних МБР. Незважаючи на складність і тривалість програми, ракета наближається до практичного застосування в складі Ракетних військ стратегічного призначення. Подальші кроки залежатимуть від результатів наступних випробувань та темпів модернізації пускових позицій.
About the Author
