
Одинадцять кілограмів на плечі — і піхотинець отримує вогневу міць, порівнянну з артилерійським снарядом великого калібру. Саме так працює РПВ-16 — український динамореактивний гранатомет з термобаричним боєприпасом одноразового використання, :antCitation[]{citations=”334440f8-c0ea-4c90-ac6f-232f0878ca46″ injected=”space”} який бійці на фронті між собою називають «кишеньковою артилерією». Ця зброя народилася не в розкішних конструкторських бюро з безмежним фінансуванням, а в Шостці на Сумщині, у Державному науково-дослідному інституті хімічних продуктів — і сьогодні вона щодня доводить свою ефективність у найгарячіших точках фронту.
Реактивний піхотний вогнемет РПВ-16 — це відповідь української оборонки на потребу армії в потужному засобі ураження живої сили противника в укриттях, бліндажах і міській забудові. Звичайна куля чи осколок безсилі проти бетонної стіни. Термобарична хмара — ні. Вона затікає в кожну щілину, кожен отвір, кожну амбразуру.
Нижче розберемо все: від історії створення та принципу роботи об’ємного вибуху до тактико-технічних характеристик, бойового досвіду і модернізованих версій, які вже йдуть слідом за «шістнадцятим».
Історія створення: від полігону на Чернігівщині до серійних партій
Шлях РПВ-16 у військо був стрімким за мірками оборонної промисловості. Зброю вперше представили під час демонстрації нових розробок концерну Укроборонпром на полігоні в Чернігівській області наприкінці липня 2017 року. :antCitation[]{citations=”e3f1e348-e075-49bf-803f-6bae95670b6d” injected=”space”} Розробником виступив Державний науково-дослідний інститут хімічних продуктів — підприємство з десятиліттями досвіду в галузі спецхімії та боєприпасів.
Далі події розгорталися без бюрократичних пауз. У липні 2018 року інститут налагодив серійне виробництво, а вже у жовтні 2018-го перші вогнемети передали на озброєння української армії. :antCitation[]{citations=”dce2ee74-f0e8-4d52-b187-d231a689ff57″ injected=”space”} Один рік від презентації до серії — темп, якому позаздрить чимало західних виробників. Серійний випуск став можливим завдяки кооперації ДНДІ Хімічних продуктів, КП «ШКЗ “Імпульс”» та ДАХК «Артем» :antCitation[]{citations=”9a562445-8de3-4b60-9dbf-701b5f2a992e” injected=”space”} — тобто це повністю українська виробнича екосистема.
Принципово важлива деталь: усі елементи конструкції та складові частини РПВ-16 виконані з вітчизняної сировини й матеріалів, що робить виробництво незалежним від імпортних комплектуючих.
Конструкція та принцип дії
Зовні РПВ-16 — це пусковий контейнер (труба) з уже встановленим усередині боєприпасом. Жодного заряджання в полі, жодних маніпуляцій із пострілом — узяв, підготував, вистрілив, викинув порожній контейнер. Філософія одноразової зброї тут доведена до логічного завершення: простота понад усе.
Пусковий пристрій
Постріл виконується за допомогою пускового пристрою ПП РПВ-16, який приєднується до контейнера безпосередньо перед використанням. Пристрій має запобіжний механізм, що знімається перед пострілом, а натискання на спусковий гачок генерує електричний імпульс, який запалює реактивний двигун. :antCitation[]{citations=”e559b368-0690-46d6-9059-29c81a20eb14″ injected=”space”} Електрозапуск — рішення надійне і стійке до вологи, бруду та морозу.
Термобарична бойова частина
Серце вогнемета — термобарична бойова частина ТБЧ РПВ-16 вагою близько 4 кг, споряджена сумішшю об’ємного вибуху. Вона має циліндричний корпус із напівсферичним обтічником, розкладні стабілізатори ззаду та реактивний пороховий двигун у хвостовій частині. :antCitation[]{citations=”9e75180a-2ae8-4562-bbbc-90f826e0013d” injected=”space”} Двигун повністю відпрацьовує ще в трубі, тому стрілець не отримує реактивного струменя в обличчя, а граната летить по стабільній траєкторії.
Тактико-технічні характеристики РПВ-16
| Параметр | Значення | Коментар |
| Калібр | 93 мм | Діаметр внутрішнього каналу контейнера |
| Маса спорядженого вогнемета | 11 кг | Переноситься однією людиною |
| Довжина контейнера | близько 900–924 мм | Зручний для дій у траншеях та будівлях |
| Максимальна дальність стрільби | 1000 м | Прицільна — до 600 м із діоптричним прицілом |
| Мінімальна дальність | 70 м | Безпечна відстань для стрільця |
| Температура застосування | від −40°C до +50°C | Усі кліматичні умови України |
Дані: Militarnyi.
Цифри в таблиці варто «оживити» контекстом. Максимальна дальність прицільного вогню становить 600 метрів при використанні штатного діоптричного прицілу, тоді як максимальна дальність стрільби сягає кілометра. :antCitation[]{citations=”430fdff6-702e-4b49-a92f-0c7c726bc73d” injected=”space”} Для одноразової плечової зброї це чудовий показник — більшість реактивних гранатометів ефективно працюють на 200–400 метрах. А діапазон температур від мінусу сорока до плюс п’ятдесяти означає, що вогнемет однаково надійний і в січневому окопі, і в розпеченому серпневому степу.
Як працює об’ємний вибух: фізика «вогняної хмари»
Термобарична зброя принципово відрізняється від класичної фугасної. Звичайний снаряд несе і вибухівку, і окисник в одному корпусі. Термобаричний боєприпас бере окисник прямо з повітря — тому на ту саму масу він видає значно потужніший вражальний ефект. Під час детонації бойова частина РПВ-16 розпилює аерозольну хмару діаметром 7–8 метрів, яка через 0,2 секунди детонує та утворює вогняну зону ураження з температурою близько 2500°C і надлишковим тиском.
:antCitation[]{citations=”afeb8d07-d44c-4a15-be4d-57f633c19733″ injected=”space”}
Ці дві десяті секунди — ключ до всього. За цей час аерозоль встигає проникнути в бліндаж, підвал, бойове відділення легкоброньованої машини. А потім детонує вже всередині. Фугасна дія пострілу РПВ-16 еквівалентна артилерійському снаряду калібру 120–122 мм :antCitation[]{citations=”1130499b-1639-420a-b8f2-84b737a524ba” injected=”space”} — і це при тому, що всю «гармату» несе на плечі один боєць.
Об’єм суцільного ураження живої сили в приміщенні становить близько 120 м³, а площа ураження на відкритій місцевості — до 75 м². Простіше кажучи, один постріл здатен «вимкнути» цілу кімнату опорного пункту або позицію відділення.
Бойове застосування: досвід війни
З 2022 року РПВ-16 пройшов найжорстокіший іспит, який лише може випасти зброї, — повномасштабну війну. Вогнеметами здебільшого оснащені бійці підрозділів радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту (РХБЗ), чиє завдання — знищення живої сили противника вогнеметно-запалювальною зброєю. :antCitation[]{citations=”4c7ae83e-be46-419a-ae41-6414a03017ec” injected=”space”} Утім, практика швидко розширила коло користувачів: вогнеметні підрозділи роздавали певну кількість РПВ-16 іншим підрозділам бригад і навчали побратимів ними користуватися.
:antCitation[]{citations=”dd054adb-1b3e-48d3-ad66-9efc6c042187″ injected=”space”}
Де «шістнадцятий» розкривається на повну? Ось типові сценарії його роботи:
- штурм укріплених позицій — ураження бліндажів, ДЗОТів і вогневих точок, які «не бере» стрілецька зброя;
- міські бої — зачистка будівель, де противник засів у кімнатах і підвалах;
- знищення легкоброньованої техніки та автомобілів противника;
- ураження засідок на дистанціях до кілометра без виклику артилерії.
Кожен із цих сценаріїв об’єднує одне: противник перебуває за перепоною, і саме тут термобарика незамінна. За словами операторів-вогнеметників, у місці влучання гранати з’являється шар вогню об’ємом близько 13 м³ та область підвищеного тиску, а небезпека для живої сили зберігається на десятки метрів довкола. :antCitation[]{citations=”14ccb2fb-f4e5-4abd-ae93-c3b9611900c2″ injected=”space”} У міській забудові, де кожен будинок — потенційна фортеця, така зброя економить головне: життя штурмовиків і час.
РПВ-16 на тлі аналогів та подальший розвиток
Конкурентне поле для української розробки очевидне: радянські й російські реактивні вогнемети, які десятиліттями були єдиним рішенням такого класу. Порівняння показове.
| Зразок | Калібр | Маса | Макс. дальність |
| РПВ-16 (Україна) | 93 мм | 11 кг | 1000 м |
| РПВ-18 (Україна, перспективний) | легкий штурмовий клас | зменшена | ближній бій |
| РПВ-20ПДМ (Україна, перспективний) | збільшеної могутності | більша за базову | підвищена |
Дані: Defense Express.
Розвиток лінійки не зупинився на базовій моделі. На основі РПВ-16 створюються два нові зразки: легкий штурмовий вогнемет РПВ-18 та вогнемет підвищеної дальності й могутності РПВ-20ПДМ :antCitation[]{citations=”a6639b30-1098-4734-99f6-406a79f40ef6″ injected=”space”} — розробник продовжує модернізацію в ініціативному порядку. Логіка проста і красива: одна перевірена платформа породжує ціле сімейство під різні тактичні ніші — від компактної «штурмової» версії для міських боїв до далекобійного «важковаговика». А у серпні 2024 року відбулася кодифікація та допущення до експлуатації у військах нового піхотного реактивного вогнемета, який експерти вважають удосконаленою версією цієї лінійки.
:antCitation[]{citations=”6469d764-9f4f-4699-b8ee-046c714b06b3″ injected=”space”}
У підсумку РПВ-16 — це історія про те, як українська оборонна промисловість закрила критичну нішу власними силами: швидко, з вітчизняних матеріалів і з характеристиками, що не поступаються закордонним аналогам. Одинадцятикілограмова труба з термобаричною гранатою дає піхотному відділенню вогневу міць, заради якої раніше довелося б викликати артилерію. Війна підтвердила головне: ця зброя працює, рятує життя штурмовиків і має майбутнє — у вигляді цілої родини вогнеметів наступних поколінь. І це саме той випадок, коли за сухими цифрами калібру й дальності стоїть цілком конкретний результат на полі бою.



