Темна ніч, ворожий тил, група людей, яких ніхто не бачив і не почув, — а вранці окупанти недораховуються складу боєприпасів, радіолокаційної станції чи цілої нафтобази. Так працюють Сили спеціальних операцій Збройних Сил України — наймолодший і водночас один із найефективніших родів сил українського війська. Їхнє кредо звучить лаконічно і влучно: перевага якості над кількістю.
ССО ЗСУ — це не лише легендарні «бородачі» з автоматами. Це складний організм, що поєднує спецпризначенців, бойових плавців, операторів ударних дронів, фахівців інформаційно-психологічних операцій та розгалужений Рух опору на окупованих територіях. Гасло цих воїнів — «Іду на Ви!» — бойовий клич князя Святослава Хороброго, який тисячу років тому попереджав ворогів про неминучу битву.
Розберімо детально, як народжувалася ця структура, з чого вона складається, які завдання виконує і чому підрозділ з країни, що не є членом НАТО, першим в історії пройшов сертифікацію Альянсу як повноцінні сили спеціальних операцій.
Історія створення: від директиви 2007 року до окремого роду сил
Перший камінь у фундамент майбутніх ССО заклали ще 2007 року, коли міністр оборони Анатолій Гриценко підписав директиву про формування Управління Сил спеціальних операцій як структурного підрозділу Генерального штабу. Очолив його Юрій Серветник — розробник самої концепції. Щоправда, та перша спроба виявилася недовговічною: 2012 року управління розформували, і здавалося, що ідея похована в шухлядах військової бюрократії.
Усе змінила війна. Анексія Криму та бої на Донбасі у 2014 році безжально показали: державі потрібен інструмент для дій там, де звичайні війська безсилі. У квітні 2015-го Генштаб підтримав створення окремої структури, а 5 січня 2016 року було сформовано Командування Сил спеціальних операцій — саме цю дату вважають днем народження ССО ЗСУ. Першим командувачем став генерал-майор Ігор Луньов.
Далі події розгорталися стрімко. У липні 2016 року Верховна Рада законодавчо закріпила статус ССО як окремого роду сил. У листопаді 2017-го з’явилися власна символіка та однострої, а 3 березня 2018 року президент затвердив Положення про Сили спеціальних операцій. Вишенька на торті — 2019 рік: український підрозділ ССО першим серед країн-партнерів, що не входять до НАТО, пройшов сертифікацію Альянсу й отримав право залучатися до Сил швидкого реагування NATO Response Force. Для війська, якому на той момент виповнилося лише три роки, це був результат рівня олімпійського золота.
Командувачі ССО: хто вів спецпризначенців
| Командувач | Період | Ключові події каденції |
| Ігор Луньов | 2016–2020 | Формування Командування, закон про ССО, сертифікація НАТО |
| Григорій Галаган | 2020–2022 | Підготовка до великої війни, перші місяці повномасштабного вторгнення |
| Віктор Хоренко | 2022–2023 | Звільнення Зміїного, контрнаступ на Харківщині та Херсонщині |
| Сергій Лупанчук | 2023–2024 | Розвиток морських операцій та глибинних ударів |
| Олександр Трепак | з 2024 | Масштабування дронових спроможностей, операції в глибокому тилу |
Джерела даних: Міністерство оборони України (mod.gov.ua).
Кожен із цих офіцерів — не кабінетний генерал, а людина з реальним бойовим досвідом. Олександр Трепак, нинішній командувач у званні бригадного генерала, свого часу був удостоєний звання Героя України за операції на Донбасі. Така спадковість бойового лідерства — одна з причин, чому ССО зберігають дух «тихих професіоналів», а не паркетної еліти.
Структура ССО: з чого складається спецназ України
Точна чисельність і дислокація підрозділів — інформація закрита, і це правильно. Проте загальна архітектура відома з відкритих джерел. Командування ССО об’єднує кілька принципово різних компонентів, кожен зі своєю «суперсилою»: сухопутні полки спеціального призначення, морський центр бойових плавців, центри інформаційно-психологічних операцій, авіаційну складову та навчально-тренувальний центр, де новачків перетворюють на операторів.
Окрема гордість — Рух опору. Це система, яка розвиває агентурні мережі на тимчасово окупованих територіях, організовує диверсії, нищить логістику ворога та допомагає Силам оборони звільняти південь і схід країни. Партизанська війна ХХІ століття виглядає зовсім не так, як у фільмах про Другу світову: тут працюють шифровані канали зв’язку, дрони-камікадзе та точкові акції замість масових рейдів.
- Полки спеціального призначення — пряма дія, рейди, засідки, спеціальна розвідка в тилу противника.
- Морський центр спеціальних операцій — бойові плавці, підводне мінування, дії на узбережжі та морських платформах.
- Центри інформаційно-психологічних операцій — вплив на свідомість і моральний стан противника.
- Рух опору — агентурні мережі та диверсійна боротьба на окупованих територіях.
- Навчально-тренувальний центр — кваліфікаційний курс (Q-Course) і підготовка за стандартами НАТО.
Така багатошаровість — не примха, а світовий стандарт. Американські «зелені берети», британська SAS чи польський GROM працюють за схожою логікою: невелика група фахівців із різними спеціалізаціями здатна досягти ефекту, на який звичайній бригаді знадобилися б тижні та сотні життів. Український спецназ перейняв цю філософію і загартував її у вогні найбільшої війни в Європі з 1945 року.
Завдання Сил спеціальних операцій: що саме вони роблять
Класична тріада будь-яких сил спеціальних операцій — спеціальна розвідка, прямі акції та військова підтримка. Спеціальна розвідка означає добування інформації там, куди не дістане супутник і не долетить безпілотник: очима людини, яка тижнями сидить у «сірій зоні» за десятки кілометрів від своїх. Прямі акції — це знищення критично важливих цілей: складів, командних пунктів, систем протиповітряної оборони. Військова підтримка охоплює навчання союзних сил і організацію опору.
Українська специфіка додала до цього переліку напрям, який стрімко став візитівкою ССО, — глибинні удари дронами. Підрозділи на кшталт Middle-strike системно уражають об’єкти за сотні кілометрів від лінії фронту: у червні 2026 року, наприклад, під удар потрапили нафтобаза та морський термінал у тимчасово окупованому Криму на відстані 200–250 км від передової. Паливна логістика окупантів горить у прямому сенсі слова.
Не варто забувати і про «невидимий фронт». Підрозділи психологічних операцій працюють зі свідомістю противника: листівки, радіоперехоплення, інформаційні кампанії, що підштовхують окупантів до здачі в полон. Куля вбиває одного солдата, а вдала психологічна операція може вивести з бою цілий підрозділ без жодного пострілу.
Відбір і підготовка: шлях до берета через Q-Course
Потрапити до ССО складно, і це м’яко сказано. Кандидати проходять багатоетапний відбір, де перевіряють не лише фізичну витривалість, а й психологічну стійкість, здатність ухвалювати рішення в умовах недосипання, голоду та постійного тиску. Далі — кваліфікаційний курс Q-Course, побудований за натівськими лекалами. Випускники Q-Course отримують відзнаку «Іду на Ви» IV ступеня — перепустку до родини «сталевих», як називають себе бійці ССО.
Підготовка не закінчується ніколи. Оператор ССО — це водночас розвідник, підривник, парамедик і зв’язківець. У навчально-тренувальному центрі досвідчені інструктори з реальним бойовим досвідом готують фахівців за стандартами Альянсу: від висотної парашутної підготовки до бойового дайвінгу. За результатами спільних навчань з партнерами українські оператори давно перестали бути учнями — тепер вони самі викладають союзникам науку сучасної війни, оплачену кров’ю.
Бойовий шлях після 24 лютого 2022 року
Повномасштабне вторгнення стало для ССО іспитом, до якого вони готувалися всі шість років існування. Спецпризначенці билися у Битві за Київ, обороняли Чернігівщину та Сумщину, брали участь у звільненні острова Зміїний та «вишок Бойка» у Чорному морі. Далі були контрнаступ на Харківщині, визволення Херсона і правобережжя Дніпра, м’ясорубка Бахмута, оборона Авдіївки, Часового Яру та Вовчанська, операція на Курщині.
Окрема глава — Крим. Знищення радіолокаційних станцій, удари по аеродромах, паливній інфраструктурі та системах ППО методично «роздягають» окупований півострів, позбавляючи його статусу неприступної фортеці. Кожна знищена РЛС чи нафтобаза в Криму — це не просто гарна картинка, а зруйнована ланка в ланцюзі постачання російської армії. Саме така робота наближає деокупацію більше, ніж будь-які гучні заяви.
| Напрям операцій | Приклади | Ефект для фронту |
| Морські операції | Зміїний, «вишки Бойка», узбережжя Чорного моря | Розблокування морських шляхів, контроль акваторії |
| Глибинні удари | Нафтобази та РЛС у Криму, тилові склади | Параліч логістики та ППО противника |
| Рух опору | Диверсії на окупованих територіях | Підрив окупаційної інфраструктури зсередини |
| Психологічні операції | Інформаційний вплив на війська рф | Деморалізація, схиляння до полону |
Джерела даних: АрміяInform.
За кожним рядком цієї таблиці — десятки безіменних операцій, про які ми дізнаємося хіба що через роки, коли знімуть грифи секретності. Така вже доля спецназу: найкраща їхня робота — та, про яку ніхто не довідався.
День ССО та символіка «сталевих»
Указом Президента від 26 травня 2025 року День Сил спеціальних операцій ЗСУ встановлено 27 травня — раніше свято відзначали 29 липня. Символіка роду сил говорить сама за себе: вовк — тотемна тварина спецпризначенців, а відзнака командувача «Іду на Ви» І ступеня з промовистою назвою «Вожак» вручається за особисте успішне виконання бойових завдань у тилу противника. Першим «Вожаком» став легендарний Герой України генерал-майор Ігор Гордійчук.
Сили спеціальних операцій Збройних Сил України за десять років пройшли шлях, на який інші армії витрачають покоління: від директиви на папері до роду сил, що сертифікований НАТО, веде операції від Чорного моря до Курщини та щодня переписує підручники сучасної війни. Якість замість кількості, розум замість грубої сили, тиша замість гучних реляцій — ось формула, яка робить українських «сталевих» одними з найнебезпечніших спецпризначенців світу. І поки триває війна, десь у темряві ворожого тилу знову працює група, про яку ми дізнаємося лише з ранкових новин про чергову палаючу нафтобазу.
About the Author
