Су-75 Checkmate: новий стелс-винищувач Сухого

Су-75 Checkmate — однодвигунний малопомітний винищувач, який компанія «Сухой» показала світові 20 липня 2021 року на авіасалоні МАКС у Жуковському як дешевшу альтернативу важкому Су-57 і, за задумом розробників, конкурента американському F-35 на світовому ринку озброєнь. За п’ять років після гучної презентації літак жодного разу не піднявся в повітря: усе, що відвідувачі авіавиставок бачили в Жуковському та Дубаї, — повнорозмірний макет на постаменті.

Розробники обіцяли перший політ у 2023 році, потім перенесли на 2024-й, далі на 2025-й, а тепер орієнтуються на 2026-й — і навіть ця дата поки лишається наміром, а не доконаним фактом. Об’єднана авіабудівна корпорація (ОАК) запевняє, що прототип завершує стендові випробування, готується установочна партія, а заявлена ціна 25-30 мільйонів доларів мала б зробити Checkmate одним із найдоступніших винищувачів п’ятого покоління у світі.

Далі — детально про те, як влаштований Су-75, чому його прозвали «PowerPoint-винищувачем», які країни розглядають його як заміну F-35 і чи справді програма має шанс злетіти вже цього року.

Як з’явився проект Checkmate

20 липня 2021 року, у присутності Володимира Путіна, компанія «Сухой» відкрила запону над літаком під назвою LTS Checkmate — «Легкий тактичний самоліт», який на внутрішньому ринку отримав позначення Су-75, а на заводі проходить під індексом Т-75. Це другий літак п’ятого покоління від «Сухого» після важкого двомоторного Су-57: якщо Су-57 позиціонують як відповідь на американський F-22, то Су-75 від самого початку задумувався як конкурент F-35 і китайського Shenyang J-35 — легших однодвигунних машин, орієнтованих передусім на експорт. Сама назва — «шах і мат» — мала одразу натякати на бажаний результат цієї гри на світовому ринку озброєнь.

Проект розвивається як ініціатива самої корпорації, а не як пряме замовлення Міноборони Росії — про це керівники ОАК прямо казали ще у 2021 році. Презентацію супроводжувала потужна маркетингова кампанія: для промо-заходу випустили навіть фірмовий парфум «Checkmate», а у відеоролику як потенційних покупців назвали Індію, В’єтнам, ОАЕ та Аргентину. Утім, перші реакції зарубіжних оглядачів виявилися доволі стриманими: аналітики RAND Corporation вже на початку 2022 року поставили питання, чи не є весь проект прикладом «вапор-маркетингу» — просування продукту, якого фактично ще не існує.

Конструкція та стелс-рішення

Checkmate — одномісний однодвигунний винищувач довжиною 17,7 м, розмахом крила 11,8 м і висотою 4 м; максимальна злітна маса сягає 26 тонн. Окрім базової версії, конструктори анонсували двомісний варіант і безпілотну модифікацію зі зміненими крилом, фюзеляжем та хвостовою частиною. Для зниження радіолокаційної помітності інженери застосували безканальний надзвуковий повітрозабірник типу DSI (diverterless supersonic inlet) — рішення, знайоме за американським експериментальним Boeing X-32 і серійним F-35: воно не має рухомих частин, а тому простіше у виробництві й легше за традиційні регульовані повітрозабірники на кшталт тих, що стоять на Су-27.

Замість звичного хвостового оперення Checkmate отримав V-подібний кіль зі спареними рулями висоти й напрямку — так званими рудервейторами, — подібний до американського експериментального Northrop YF-23. Така схема ефективніше «ховає» літак від радарів під певними ракурсами, але вимагає значно складнішої цифрової системи керування польотом. Усе озброєння спершу планується розміщувати у внутрішніх відсіках фюзеляжу, а патенти, опубліковані конструкторами у 2023 році, показують: із часу презентації форму бортів, наплавів і повітрозабірника вже доопрацювали — переважно заради ще меншої помітності та збільшеної площі підіймальної поверхні крила.

Двигун і льотні характеристики

Силова установка Checkmate — турбореактивний двоконтурний двигун сімейства АЛ-51Ф-1 (виріб «30»), похідна від того самого двигуна нового покоління, який отримує і Су-57М; за офіційними даними, він видає близько 108 кН тяги на «сухому» режимі та до 162 кН на повному форсажі. У низці публікацій фігурує й гібридний «виріб 177», що поєднує технології АЛ-41Ф1 та АЛ-51Ф-1, — остаточна конфігурація силової установки серійної машини поки лишається предметом дискусій навіть серед профільних видань.

Заявлена максимальна швидкість — 1,8-2 Маха, або близько 1910 км/год, на великій висоті, причому за розрахунками Checkmate здатен перевищувати швидкість звуку навіть біля землі — до 1300 км/год. Практична дальність без підвісних баків становить 2900 км, перегінна — до 3000 км, стеля польоту — 16 500 м, максимальне експлуатаційне навантаження — 8 g, а швидкопідйомність — близько 220 м/с. Варто пам’ятати: усі ці цифри — розрахункові показники машини, яка жодного разу не піднімалася в повітря, а не результат реальних льотних випробувань.

Авіоніка, кабіна та озброєння

Серце бортового радіоелектронного комплексу — багатофункціональна РЛС Ш-121 з активною фазованою антенною решіткою (АФАР) розробки НІІП; за словами конструкторів, вона дозволяє одночасно супроводжувати й атакувати до шести цілей навіть за щільної радіоелектронної протидії. Доповнює радар оптико-електронна станція 101КС-В, здатна шукати й супроводжувати ціль без випромінювання — це особливо цінно проти інших малопомітних літаків, які самі важко засікти радаром. Розробники також наголошують на елементах штучного інтелекту в системі управління боєм: за задумом, алгоритми мають брати на себе частину рутинних рішень, аби пілот міг зосередитися на тактиці, а не на керуванні десятками підсистем одночасно. Кабіна, за описом журналіста NBC News Метта Боднера — одного з небагатьох іноземців, кому дозволили оглянути макет зблизька, — повністю повторює скляну кабіну Су-57 із двома 38-сантиметровими багатофункціональними дисплеями та широкоформатним індикатором на лобовому склі.

Бойове навантаження може сягати 7400 кг на п’яти внутрішніх і шести зовнішніх точках підвіски. Основний арсенал, який розробники готують для внутрішніх відсіків, виглядає так:

• Ракети середньої дальності Р-77 — для повітряного бою за межами прямої видимості, з активним радіолокаційним самонаведенням.
• Ракети малої дальності Р-73 — для ближнього маневреного бою з тепловим самонаведенням.
• Протикорабельні ракети Х-35Е — для ударів по надводних цілях.
• Керовані авіабомби та підвісний контейнер із гарматою — для роботи по наземних об’єктах.

Показово, що власної вбудованої гармати перша версія Checkmate, на відміну від більшості російських винищувачів, не отримала — цю функцію віддали змінному підвісному контейнеру, що також працює на зниження ваги й вартості планера.

Чому Checkmate називають «PowerPoint-винищувачем»

Прізвисько прижилося не випадково: за п’ять років після презентації в польоті ніхто, крім самого макета на виставковому постаменті, Checkmate не бачив. Щороку розробники називали нову дату першого польоту — 2023, 2024, 2025, тепер 2026-й, — і щоразу термін зсувався. У травні 2026 року в мережі навіть поширилася новина, ніби перший політ уже відбувся, — та це виявилося помилковим тлумаченням матеріалу про плани на найближче майбутнє, а не підтвердженим фактом.

Додає скепсису й витік нібито експортних характеристик бортового радара: за цими даними, дальність виявлення цілі з ефективною площею розсіювання 5 м² становить лише близько 160 км — менше, ніж у півстолітнього американського F-14 з радаром AWG-9 (215 км), і приблизно на рівні радянського «Заслону» зразка 1981 року. Офіційно в ОАК ці цифри не підтверджували, але вони помітно контрастують із заявами про здатність атакувати шість цілей одночасно. Британський аналітик Джастін Бронк з RUSI сформулював суть проблеми так: створити щось, що виглядає як малопомітний винищувач, відносно нескладно, тоді як налагодити дороге й технологічно складне серійне виробництво справжнього стелс-літака — зовсім інша, набагато важча задача.

Як Checkmate виглядає на тлі конкурентів

На папері Checkmate претендує на нішу між важкими стелс-літаками та легкими машинами четвертого покоління. Наскільки ці претензії відповідають реальності, показує пряме порівняння з головними суперниками — американським F-35A, старшим родичем Су-57 і китайським J-35A.

Джерела даних: Wikipedia, MilitaryMachine.com.

Навіть побіжний погляд на таблицю показує головну проблему Checkmate: усі його показники поки лишаються обіцянками, тоді як F-35A вже два десятиліття виконує бойові завдання, а Су-57 і J-35A встигли отримати перших експортних покупців. Чи виправдає однодвигунна схема бодай половину заявленої економії — покаже лише реальна експлуатація, а не рекламні матеріали виставкового стенду. Водночас ніша «доступного стелса» для країн, яким закритий шлях до F-35, усе ще залишається вільною — і саме на неї розраховує Москва.

Хто розглядає покупку Checkmate

Список потенційних покупців Checkmate за п’ять років лишався практично незмінним, а от реальний прогрес у переговорах — майже нульовим.

Джерела даних: Defence Express, The War Zone.

Показова деталь: Індія — головна мета експортної кампанії Checkmate — після серії затримок узагалі вирішила не чекати на російський літак і схвалила власну програму винищувача AMCA з першими прототипами, запланованими на 2028-2029 роки, без жодної участі Москви. Це наочно ілюструє головний ризик усієї стратегії Checkmate: поки прототип не літає, жодна серйозна армія не готова платити наперед. Ще у 2021 році «Сухой» орієнтувався на випуск близько 300 машин за 15 років, здебільшого на експорт до Африки та Латинської Америки, — проте жодного підтвердженого контракту під цю цифру за п’ять років так і не з’явилося.

Що далі: перспективи 2026-2027 років

У червні 2026 року генеральний директор ОАК Вадим Бадеха публічно визнав: перш ніж говорити про серійне виробництво, Міноборони вимагає від конструкторів додатково здешевити машину, а терміни поставок і надалі залежатимуть від того, чи з’являться конкретні зацікавлені замовники. Формально установочну партію все ще планують зібрати у 2026 році, а перші поставки — у 2027-му, хоча ці дати перекочовують із презентації в презентацію ще з 2021 року.

Шеф-пілот «Сухого» Сергій Богдан навесні 2026-го повторив, що літак «на цеху» й проходить фінальне доопрацювання, а голова «Ростеха» Сергій Чемезов обіцяв стендові випробування «найближчим часом». Чи стане 2026-й нарешті роком, коли Checkmate відірветься від злітної смуги, а не лише від виставкового подіуму, покаже найближче півріччя — і саме перший реальний політ, а не чергова прес-конференція, стане першим по-справжньому перевіреним фактом за всю історію проекту.

About the Author

admin

Administrator

Visit Website View All Posts