Війна забрала тисячі життів захисників України, і кожна загибель — це біль не лише для родини, а й для побратимів, які продовжують стояти на позиціях. Саме тому народилася ідея, яка пізніше перетворилася на резонансний документ — законопроект 8009. Питання про те, законопроект 8009 коли вступає в силу, ще донедавна звучало в окопах, чатах військових родин і кабінетах юристів щодня.
Документ давно став повноцінним законом — №3096-IX. Він діє, працює і вже допоміг тисячам військовослужбовців повернутися додому до родин, які пережили непоправну втрату. Розберемо детально, коли саме закон набрав чинності, що він змінив у статті 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» та як ним користуватися станом на 2026 рік.
Стаття буде корисною військовим, родичам загиблих та зниклих безвісти, юристам у військових справах і всім, хто хоче розібратися у правових нюансах демобілізації за сімейними обставинами.
Точна дата: коли законопроект 8009 набув чинності
Хронологія цього документа — повчальна історія про те, як працює українська законодавча машина в умовах воєнного стану. Народний депутат Юлія Яцик зареєструвала проект у Верховній Раді 8 вересня 2022 року. Майже вісім місяців документ проходив комітети, експертизи й узгодження. Голосування відбулося 3 травня 2023 року — парламент підтримав законопроект практично одностайно.
Закон №3096-IX (колишній законопроект 8009) офіційно набрав чинності 21 липня 2023 року — наступного дня після опублікування у газеті «Голос України» 20 липня 2023 року. Президент Володимир Зеленський підписав документ 18 липня 2023 року — зі значним перевищенням 15-денного конституційного строку.
Шлях документа від голосування до підпису розтягнувся більш ніж на два місяці, що викликало хвилю обурення серед військових родин. Дружини, матері й сестри загиблих писали петиції, виходили з пікетами під Офіс Президента, нагадуючи про статтю 94 Конституції. У підсумку закон таки був підписаний, а через два дні офіційно оприлюднений в одному з трьох головних офіційних видань України.
Ключові дати в одній таблиці
| Етап | Дата | Деталі |
|---|---|---|
| Реєстрація у ВР | 8 вересня 2022 | Подано народним депутатом Юлією Яцик |
| Прийняття у другому читанні та в цілому | 3 травня 2023 | Підтримано практично одностайно |
| Передача на підпис Президенту | 8 травня 2023 | Після підпису Головою ВР |
| Підписання Президентом | 18 липня 2023 | Закон отримав №3096-IX |
| Офіційне опублікування | 20 липня 2023 | Газета «Голос України» |
| Набрання чинності | 21 липня 2023 | Наступний день після публікації |
Дані наведено за офіційним текстом закону, розміщеним на порталі Верховної Ради України, та матеріалами видання ЮРЛІГА. Саме з 21 липня 2023 року військовослужбовці отримали реальний правовий інструмент для демобілізації за відповідною підставою — і відтоді процес запустився на повну силу.
Що саме змінив закон у статті 26
Документ доповнив підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» новим абзацом. Він дав право на звільнення зі служби тим військовослужбовцям, чиї найближчі родичі загинули або пропали безвісти під час бойових дій. Звучить сухо й офіційно, але за цими словами стоять долі тисяч людей.
Перелік родичів, чия загибель або зникнення безвісти дає право на демобілізацію, чітко визначений у законі. Це не довільне коло «близьких», а саме той круг, який законодавець виокремив як найближчий по крові й сім’ї.
- Чоловік або дружина військовослужбовця
- Син або донька (включно з повнолітніми)
- Батько або мати
- Дід або баба
- Рідний брат чи сестра — повнорідні або неповнорідні
Зверніть увагу: двоюрідні брати, племінники, тесть чи теща в цей перелік не входять. Закон тлумачиться буквально, і додавання родичів «за аналогією» суди категорично не підтримують. У практиці військових адвокатів зустрічалися випадки, коли військовий намагався звільнитися через загибель вітчима — і отримував відмову, бо юридично це не «батько» у розумінні статті 26.
На кого поширюється дія закону
Підстава діє виключно щодо тих родичів, які загинули або зникли безвісти під час виконання заходів із забезпечення національної безпеки і оборони. Це означає захист від збройної агресії Російської Федерації — як у Донецькій та Луганській областях з 2014 року в межах АТО/ООС, так і під час повномасштабної війни з 24 лютого 2022 року. Цивільні особи, що загинули внаслідок ракетних ударів чи окупації, на жаль, у цей механізм не підпадають — про це говорить буквальне формулювання закону.
Закон поширюється на всі категорії військовослужбовців: тих, хто служить за контрактом, за призовом під час мобілізації, кадрових офіцерів, прапорщиків і рядових. Право на звільнення є безумовним — командир не може відмовити, якщо документи зібрано правильно.
Документи, які потрібно зібрати
Реалізація права на демобілізацію починається з рапорту на ім’я командира військової частини. До нього додається пакет документів, який підтверджує родинний зв’язок і факт загибелі чи зникнення безвісти. Без жодного з цих паперів процес зупиниться на першому ж етапі — військові частини у 2025-2026 роках перевіряють комплект дуже прискіпливо.
- Рапорт на звільнення з посиланням на підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону про військовий обов’язок зі змінами, внесеними Законом №3096-IX
- Свідоцтво про народження військовослужбовця або інший документ, що підтверджує родинний зв’язок
- Свідоцтво про шлюб — якщо мова про чоловіка чи дружину
- Свідоцтво про смерть загиблого родича (для зниклих безвісти — витяг з ЄРДР або довідка від військової частини)
- Документ, що підтверджує загибель саме під час бойових дій — довідка з військової частини, де служив загиблий, або повідомлення про смерть форми №064
- Копія військового квитка та посвідчення особи військовослужбовця
Командир частини зобов’язаний розглянути рапорт протягом розумного строку — на практиці це 10 робочих днів. Далі документи з його висновком йдуть до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де ухвалюють остаточне рішення. З 2025 року частину процесу можна пройти через застосунок «Армія+», що додав опцію подачі шести типів рапортів — однак оригінали паперових документів усе одно знадобляться.
Судова практика: коли частина відмовляє
Незважаючи на чіткість закону, відмови у звільненні трапляються регулярно. Найпоширеніша причина — формальні причіпки до документів: не та печатка, не вистачає копії, не той номер довідки. У таких випадках єдиний шлях — адміністративний суд. Гарна новина: у 2024-2025 роках судова практика стабільно складається на користь військовослужбовців.
Військові частини часто подають апеляційні скарги для затягування справи, проте це не скасовує самого права на демобілізацію. Адвокати рекомендують одразу вимагати письмову відмову — усна не має жодної юридичної ваги. Письмовий документ стає підставою для позову, і шанси на перемогу дуже високі, особливо коли пакет документів зібрано бездоганно.
Чи можливі зміни до закону у 2026 році
Станом на травень 2026 року Закон №3096-IX діє в редакції 2023 року без істотних змін. Дискусії щодо розширення переліку родичів — додати свекрів, тещ, опікунів — періодично спалахують у парламенті, але законодавчого втілення поки не отримали. Військові експерти вважають, що документ потрібно адаптувати до реалій довготривалої війни, де поняття «близького родича» іноді ширше за біологічне.
Не виключено, що депутати повернуться до цього питання найближчим часом — особливо в контексті комплексної реформи системи мобілізації та демобілізації. Поки ж військовим, які мають право на звільнення за чинною редакцією, варто реалізовувати його без зволікань: складати рапорт, збирати документи, у разі відмови — йти до суду.
Якщо родич загинув ще у 2015-2021 роках під час АТО чи ООС — закон поширюється і на ці випадки. Дата загибелі не має значення, головне — що смерть або зникнення безвісти сталися під час виконання завдань з оборони України від російської агресії.
Закон №3096-IX — не просто рядки в офіційному виданні. Це механізм, який повертає синів матерям, чоловіків дружинам, братів сестрам. Він не воскрешає загиблих, але дає можливість тим, хто залишився, тримати разом родину, виховувати дітей, доглядати літніх батьків. У країні, де війна забрала надто багато, кожна така можливість безцінна.
About the Author
