Перешкоджання діяльності ЗСУ в особливий період — це тяжкий злочин, який посягає на саму основу обороноздатності держави. Стаття 114-1 Кримінального кодексу України чітко визначає відповідальність за будь-які умисні дії, що створюють перешкоди законній роботі Збройних Сил та інших військових формувань під час воєнного стану чи мобілізації. Покарання стартує від п’яти років позбавлення волі, а за наслідки у вигляді загибелі людей чи тяжких наслідків — до п’ятнадцяти. Ця норма захищає не окремі підрозділи, а всю систему національної безпеки, адже кожна перешкода може коштувати життів захисників і ослабити фронт.
У реальній практиці 2024–2026 років більшість справ пов’язані з цифровими каналами, підробленими документами та фізичним блокуванням представників територіальних центрів комплектування. Кількість зареєстрованих проваджень зросла в рази порівняно з довоєнними роками, що свідчить про актуальність норми в умовах повномасштабної агресії. Розуміння суті злочину допомагає як звичайним громадянам уникнути необережних дій, так і фахівцям глибше аналізувати межі між свободою слова та шкодою обороні.
Стаття охоплює широкий спектр поведінки — від поширення інформації про пересування військових до насильства щодо мобілізаційних груп. Головне — прямий умисел і зв’язок з особливим періодом. Саме тому норма стала одним із ключових інструментів захисту мобілізаційного процесу, хоча й викликає дискусії щодо правильної кваліфікації в судах.
Історія появи норми та її роль у сучасній обороні
Норма з’явилася 8 квітня 2014 року, коли Верховна Рада ухвалила Закон № 1183-VII. Тоді, після анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі, держава гостро відчула потребу в жорсткому захисті Збройних Сил від внутрішніх перешкод. Особливий період, про який йдеться в статті, охоплює воєнний стан, загальну або часткову мобілізацію та інші кризові ситуації, визначені законодавством про оборону.
З 2022 року, коли запровадили воєнний стан, стаття набула нового дихання. Вона стала щитом для мобілізаційних заходів, які стали основою комплектування війська. Без неї будь-яке блокування транспорту ТЦК чи поширення «координат» повісток могло б залишатися безкарним або кваліфікуватися лише як дрібне правопорушення. Сьогодні норма працює як превентивний механізм: вона сигналізує суспільству, що будь-яке свідоме створення перепон для ЗСУ — це не просто протест, а пряма загроза національній безпеці.
За моїм досвідом аналізу судової практики, саме в 2024–2025 роках кількість справ зросла вісім разів порівняно з 2023-м. Це не випадковість. Війна зробила мобілізацію щоденною реальністю, а отже, і перешкоди стали частішими. Норма еволюціонувала разом із викликами: від фізичних блокад до цифрового саботажу в месенджерах.
Склад злочину: що саме карається за статтею 114-1
Злочин має чітку структуру, яка дозволяє відрізнити його від суміжних правопорушень. Об’єктом посягання є законна діяльність ЗСУ та інших військових формувань — не просто робота конкретної частини, а весь процес забезпечення оборони держави в особливий період. Це може бути мобілізація, логістика, підготовка операцій чи навіть господарська діяльність, пов’язана з виконанням бойових завдань.
Об’єктивна сторона — це будь-які дії або бездіяльність, спрямовані на створення перешкод. Форми можуть бути різними: насильство, погрози, обман, підкуп або інші способи. Важливо, що злочин формальний — достатньо самого факту умисного перешкоджання, навіть якщо реального зриву діяльності не сталося. Достатньо, щоб дії були спрямовані на ускладнення роботи військових.
Суб’єкт — будь-яка осудна особа, яка досягла 16 років. Суб’єктивна сторона — тільки прямий умисел: людина усвідомлює, що її вчинки перешкоджають ЗСУ, і бажає такого результату. Мотиви (від користі до ідеології) не впливають на кваліфікацію, але суд може врахувати їх при призначенні покарання.
Частина друга статті посилює відповідальність, якщо перешкоджання призвело до загибелі людей чи інших тяжких наслідків — наприклад, зриву важливого постачання на фронт, що спричинило втрати.
Типові приклади перешкоджання діяльності ЗСУ в судовій практиці
Реальні справи 2024–2026 років показують, як виглядає перешкоджання на практиці. Один із найпоширеніших варіантів — адміністрування телеграм-каналів, де публікують інформацію про пересування груп ТЦК, адреси вручення повісток чи навіть фото військових. Суд визнає це перешкоджанням, бо такі дані допомагають ухилитися від призову і зривають план мобілізації. У справі з Одеської області адміністратор каналу «Оливки на районі» поширював непублічну інформацію — і отримав вирок, попри добровільну допомогу ЗСУ.
Інший поширений тип — підробка документів. Виготовлення фальшивих довідок про інвалідність, довідок про зарахування до вишу без військового обліку чи посвідчень «добровольця» кваліфікують як перешкоджання, бо вони прямо блокують постановку на облік і комплектування війська. У Харкові та Одесі такі справи розглядали з урахуванням організованої групи — наслідки були серйознішими.
Фізичні дії теж трапляються: блокування транспорту ТЦК з погрозами, насильство щодо військовослужбовців під час перевірки документів. У Черкаській області мати з сином чинили опір і завдали ножових поранень — справу кваліфікували за сукупністю статей. Кожний такий епізод демонструє, як «дрібна» перешкода перетворюється на реальну загрозу для обороноздатності.
Порівняння з суміжними статтями: де межа між перешкоджанням та ухиленням
Одна з головних проблем практики — межа між статтею 114-1 та статтею 336 (ухилення від призову під час мобілізації) чи співучастю в ньому. Не кожне сприяння ухиленню автоматично є перешкоджанням ЗСУ. Якщо людина просто радить другу «сховатися», це може бути співучастю за 336. Але якщо вона створює канал, який масово інформує десятки людей про повістки, — це вже посягання на системну діяльність ЗСУ.
Ось таблиця для наочності:
| Ознака | Стаття 114-1 КК | Стаття 336 КК (співучасть в ухиленні) |
|---|---|---|
| Об’єкт посягання | Законна діяльність ЗСУ в цілому (мобілізація, комплектування, оборона) | Конкретний обов’язок громадянина з’явитися за повісткою |
| Необхідність наслідків | Формальний склад — достатньо умисних дій | Матеріальний — потрібен факт ухилення |
| Типові дії | Масове поширення інформації, блокування ТЦК, фальсифікація документів для багатьох | Індивідуальна допомога одній особі (порада, фальшива довідка для одного) |
| Покарання | 5–8 років (або 8–15 за тяжкими наслідками) | Від 3 до 5 років (залежно від форми) |
Джерело даних: аналіз судової практики Єдиного державного реєстру судових рішень та наукові коментарі до Кримінального кодексу України.
Суди часто кваліфікують справи за сукупністю статей, щоб повніше відобразити шкоду. Це важливо для справедливості: перешкоджання — це не просто допомога одному ухилянту, а удар по всій системі оборони.
Проблеми застосування статті та пропозиції вдосконалення
Практика виявила кілька болючих точок. По-перше, надто широке тлумачення «перешкоджання» іноді призводить до того, що звичайні скарги на дії ТЦК кваліфікують як злочин. По-друге, 85 % вироків — умовне звільнення або штрафи замість реального ув’язнення. Це послаблює превентивний ефект. По-третє, ігнорування сукупності з іншими статтями (підробка документів, насильство щодо посадових осіб) робить покарання м’яким.
Експерти пропонують чіткіше розмежувати свободу слова та шкоду обороні. Наприклад, публічна критика мобілізації — це не злочин, але координати пересування ТЦК у закритому чаті — уже так. Крім того, варто посилити відповідальність за повторні діяння чи вчинення в складі групи.
Для звичайних людей головна порада проста: якщо ви бачите несправедливість у роботі ТЦК — звертайтеся до військової прокуратури чи гарячих ліній. Поширення «корисної» інформації в месенджерах може обійтися дуже дорого — як для вас, так і для країни, яка потребує сильної армії.
Чому перешкоджання діяльності ЗСУ небезпечне саме зараз
У 2026 році, коли війна триває, кожна перешкода для ЗСУ — це не теоретична загроза. Це реальні втрати на фронті, зірвані ротації, затримки постачання. Уявіть механізм годинника, де одна гайка, кинута навмисно, зупиняє весь механізм. Так само працює перешкоджання: один канал, одна фальшива довідка, один заблокований автомобіль — і ланцюгова реакція послаблює оборону.
Суспільство, яке усвідомлює ціну таких дій, стає сильнішим. Знання статті 114-1 не лякає, а захищає — захищає від необдуманих кроків, від маніпуляцій і від власної безвідповідальності. Зрештою, сильна армія — це спільна справа, де місце є тільки для підтримки, а не для перешкод.
About the Author
